Ухвала суду № 25581413, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-19179/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року

у справі №2а-9028/09/1/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»(надалі -ВАТ «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, з урахуванням уточнень, в якому поставлено питання про скасування рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим №0001012301 від 31.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим №0001012301 від 31.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45220,00грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було здійснено невиїзну документальну позапланову перевірку ВАТ «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»щодо фактів, викладених у приписі Прокуратури Автономної Республіки Крим від 03.07.2009р. №7/23-212 «Про усунення порушень вимог законодавства», за результатами якої складено акт №1258/23-02/24038199 від 09.07.2009р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення ст.7 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і контролю»в частині здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту не через уповноважений банк у розмірі 45220,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято рішення №0001012301 від 20.09.2009р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45220,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, судами встановлено, що між ВАТ «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»(виконавець) та Автономною некомерційною організацією молодіжний спортивно-оздоровчий центр «ТИМ-СПОРТ»(замовник) 01.07.2009р. 01.07.2009р. укладено договір, за яким виконавець надає замовнику послуги по організації відпочинку групи дітей у кількості 60 осіб в період з 01.07.2009р. по 18.07.2009р.

Відповідно до п.3.1 договору вартість перебування однієї дитини в оздоровчому комплексі за добу складає 95,00грн., оплата здійснюється замовником протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Додатковими угодами від 02.09.2009р. до вказаного договору передбачено надання виконавцем замовнику послуг по організації відпочинку групи дітей у кількості 60 осіб, а також 8 осіб, що їх супроводжують в період 01.07.2009р. по 18.07.2009р.; оплата здійснюється замовником протягом 18-ти календарних днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця або готівковим розрахунком в касу виконавця.

На виконання умов контракту оплата за послуги відпочинку була здійснена замовником шляхом внесення готівкових коштів у гривні в касу ВАТ «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»на підставі прибуткових касових ордерів:

- №8 від 02.07.2009р. в сумі 10000,00грн.;

- №9 від 04.07.2009р. в сумі 10000,00.;

- №10 від 05.07.2009р. в сумі 10000,00грн.

- №11 від 06.07.2009р. в сумі 10000,00грн.

- №12 від 07.07.2009р. в сумі 5220,00грн.

Всього через касу ВАТ «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»було сплачено 45220грн., що не оспорюється ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обумовленість умовами договору названого договору можливість здійснення розрахунків між контрагентами у валюті України -гривні та шляхом готівкових розрахунків через касу підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки проводяться тільки через уповноважені банки.

Пунктом 1 Інструктивного листа Кабінету Міністрів України та Національного банку України №19029/730 від 26.04.1993 «Про порядок розрахунків з країнами зони функціонування рубля», який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачено, що положення абз.1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»про використання в розрахунках між резидентами та нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватись і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактом.

Пунктом 2 Листа Національного банку України від 14.04.1998 №13/110/655-2651 встановлено, що дія спільного Інструктивного листа Кабінету Міністрів України та Національного банку України №19029/730 від 26.04.1993 щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля розповсюджується тільки на розрахунки в гривнях між резидентами України та резидентами країн СНД і Балтії.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»та ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»іноземною є валюта готівкою, готівкові знаки, що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Таким чином, контрагенти за зовнішньоекономічними контрактами не обмежені у виборі та порядку розрахунків між ними, з урахуванням того, що розрахунки між позивачем та резидентом країни рубльової зони проведені готівкою в касу підприємства у валюті України -гривні.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак