Ухвала суду № 25581142, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-22200/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010р.

у справі №2а-23982/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ввиробничо-комерційної фірми «Ремо»(надалі -ТОВ «ВКФ «Ремо»)

до Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області (надалі -ДПІ в м.Свердловську)

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2009р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання неправомірними дії ДПІ в м.Свердловську під час проведення перевірки правильності обчислення податкових зобов'язань та направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2009р. №0001162342/0 та №0001152342/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010р., позов було задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001162342/0 від 18.06.2009р. про донарахування податку на прибуток підприємств на суму 392771,30грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в цій частині та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Ремо»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., про шо складено акт №505/23/19076980 від 02.06.2009р.

Висновками зазначеного акта встановлено, що в перевірений період позивачем порушено вимоги п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток підприємств на загальну суму 392771,30 грн. Крім того, з посиланням на порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податок на додану вартість на загальну суму 236545,50грн.

За наслідками перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.06.2009р. №0001162342/0та №0001152342/0.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано суду копії звітів комісіонерів та рахунки-фактури до них, з яких вбачається, що за липень 2008р. ТОВ «ВКФ «Ремо»надано рахунок №РЕ-0000339 від 30.07.2008р. (звіт № 2-19/06-12К ДП «Збагачувальний комплекс»ТОВ УФ «Термоантрацит»), у якому зазначено суму комісійної винагороди 4420,25грн. (ПДВ 884,05грн.), брокерські послуги з оформлення ВМД 833,33грн. (ПДВ 166,67грн.), транспортні витрати - 64238,54грн.(ПДВ 12847,71грн.), а всього - 69492,12грн., (ПДВ 13898,43грн.).

В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем не в повному обсязі включено до складу валового доходу дохід, отриманий від здійснення комісійної діяльності (комісійна винагорода і відшкодування витрат на реалізацію комісійного вугілля) у сумі 237833,64грн., однак, у подальшому дані в частині звітів комісіонерів було уточнено листом від 22.07.2009р.

За даними податкового органу загальна сума комісійної винагороди за вказаним рахунком склала 85949,20грн., зокрема, до комісійної винагороди включено 884,05грн. ПДВ, 1000грн. за митне оформлення, хоча вартість митного оформлення включено позивачем до брокерських послуг, послуги з організації відвантаження вугілля взагалі не передбачались звітом комісіонера за даним рахунком.

Отже, судами встановлено, що різниця між даними позивача та відповідача складає сума ПДВ, нарахованого на суму комісійної винагороди.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 4.2.1 вказаного Закону передбачено, що не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що включення до валового доходу сум ПДВ, нарахованого на комісійну винагороду, є незаконним (в цій частині рішення судів не оскаржуються).

Натомість, щодо включення до складу валового доходу позивача у перевіреному періоді (у IV кварталі 2008р.) передплати за вугілля від HARD COAL LIMITED»у сумі 1068457,53грн. суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, в акті перевірки вказано, що в порушення п. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «ВКФ «Ремо»станом на 31.12.2008р. не включено до складу валового доходу передплату за вугільну продукцію у сумі 1068457,53грн., отриману від LOGIC HARD COAL LIMITED». У запереченнях проти позову відповідач стверджував про укладення угоди між ТОВ «ВКФ «Ремо»та компанією HARD COAL LIMITED»від 11.12.2008р. №17/Т/08 про постачання вугілля, надходження передплати за вказаною угодою 23.12.2008р., та відсутність постачання вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що згідно контракту №17/Т/08 від 11.12.2008р. укладеного між ТОВ «ВКФ «Ремо»та компанією HNOLOGIC HARD COAL LIMITED»на поставку вугілля, та згідно додатку №1 до вказаного контракту, поставка вугілля буде здійснюватись за договором комісії №11/12-17Т від 11.12.2008р.

Договір комісії №11/12-17Т від 11.12.2008р. на реалізацію вугілля комітента укладено ТОВ «ВКФ «Ремо»з ТОВ «Техноантрацит. Згідно меморіального ордеру №6 на розрахунковий рахунок ТОВ «ВКФ «Ремо»23.12.2008р. було зараховано 1359093грн., які надійшли від компанії IC HARD COAL LIMITED» за вугілля за контрактом №17/Т/08 від 11.12.2008р.

Одночасно, 23.12.2008р., ТОВ «ВКФ «Ремо»перераховано 1359093,00грн. на рахунок ТОВ «Техноантрацит»за договором комісії №11/12-17Т від 11.12.2008р., що підтверджується банківською випискою про рух коштів за 23.12.2008р.

Надходження грошових коштів у сумі 1068457,53грн. на рахунок ТОВ «ВКФ «Ремо»23.12.2008р. не підтверджено. Отже, висновки ДПІ у м.Свердловську про те, що ТОВ «ВКФ «Ремо»не включено до складу валового доходу передплату за вугільну продукцію у сумі 1068457,53грн., отриману від HARD COAL LIMITED», не відповідають дійсності.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.О. Бухтіярова

Суддя Н.Є. Маринчак