Постанова № 25577642, 27.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4138/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді судді Луніної О.С судді Голобутовського Р.З.Борисенко П.О при секретаріТикві В.В. за участю: представника позивача представника відповідача Оджиковського В.О. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування пподаткових повідомлень - рішень № 0000962301 від

28.11.2011р., № 0000052301 від 25.01.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000962301 від 28 листопада 2011 р., № 0000052301 від 25 січня 2012 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 р., про що складено Акт перевірки № 179/23-124-1/32509841 від 14листопада 2011 р., згідно якого встановлено порушення позивачем п. 1 розділу ІІ, абз. 2 п. 1 розділу ІІІ, п. 1 розділу IV Наказу Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 р., «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», п. 200.1 ст. 200, п. 202.1 ст. 202, п. 198.1 ст. 198 ПК України, а саме завищено суму податкового кредиту серпня 2011 р. на 1 821 474,40 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за серпень 2011 р. на 5 321 671,00 грн., про що було складено податкове повідомлення-рішення № 0000962301 від 28 листопада 2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 5 321 671,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2 660 835,50 грн.

В результаті адміністративного оскарження відповідачем було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000962301 від 28 листопада 2011 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 342 847,0 грн. та зменшення штрафної санкції в розмірі 171 423,50 грн. В результаті чого було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 25 січня 2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 4 978 824,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2 489 412, 00 грн.

14.05.2012 р. в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог до Державної податкової служби України про скасування рішення Державної податкової служби України від 26.03.2012 р. № 5356/6/10-2115 про результати розгляду скарги та залишення позовної заяви в частині вказаних позовних вимог без розгляду.

Представники відповідачів залишили вирішення клопотання на розсуд суду.

Ухвалою суду від 14.05.2012 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» задоволено - позовна заява в частині позовних вимог до Державної податкової служби України про скасування рішення Державної податкової служби України від 26.03.2012 р. № 5356/6/10-2115 про результати розгляду скарги - залишена без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що він має право віднести до формування сум податкового кредиту податкові накладні протягом 365 днів з дня їх виписки контрагентом та зазначає, що доказом отримання податкових накладних може бути реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач в порушення вимог податкового законодавства, сформував суми податкового кредиту з ПДВ (рядок 10.1 декларації з ПДВ) на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах за відсутності належних доказів документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних від контрагентів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно змісту п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України судом встановлено, що платник податків має право включати до податкового кредиту суму податків додану вартість на підставі лише тих податкових накладних які ним були отримані протягом 365 днів з дати їх виписки.

Висновки позивача про те, що податковий кодекс чітко та без будь-яких додаткових умов закріпив право платника податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної включати суму ПДВ до податкового кредиту наступних звітних періодів, якщо раніше такі суми до податкового кредиту не включалися та висновок про те, що законодавство не передбачає обов'язку платника податків підтверджувати дату отримання податкової накладної, а так само вимоги відповідача підтверджувати дату отримання податкових накладних суперечить Податкового кодексу України (а.с. 5, абз. 4) судом не приймаються, оскільки побудовані на хибному тлумаченні норм Податкового кодексу України, так як п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України прямо встановив необхідність отримання податкових накладних платником податків для віднесення сум податку попередніх звітних періодів до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також, приписами п. 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням N 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. N 799 (далі - Порядок N 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку N 799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення підприємства поштового зв'язку (пункт 10 Порядку N 799). Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (пункт 6 Порядку N 799).

Листом ДПА України від 04.11.2009 року № 24259/7/16-1517-26 (із змінами та доповненнями) роз`яснено, що документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включені до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ який підтверджує надходження такої накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля.

Даний лист ДПА України підтверджує позицію суду з даного питання та також позицію відповідача.

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця (підтвердження запізнення отримання податкових накладених), а саме зареєстровані, відповідно до вимог Положення N 88, лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Позивач зазначає, що факт отримання ним податкових накладних підтверджується копіями сторінок реєстру виданих та отриманих податкових накладних та штампом позивача на податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд не приймає зазначені докази позивача стосовно підтвердження факту отримання податкових накладних як беззаперечні та належні. Крім того, реєстр складається на час подання податкової звітності в односторонньому порядку платником податків так само і штампи на податкових накладних ставляться в односторонньому порядку.

Посилання позивача на те, що останній отримує податкові накладні від своїх контрагентів «вручну» не позбавляє позивача необхідності надати суду належні докази отримання податкових накладних.

Крім того, посилання позивача на норми Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доведення правомірності своїх рішень, згідно яких відповідач не довів суду факт отримання податкових накладних позивачем іншою датою ніж зазначена в реєстрі (а.с. 6 абз. 6), судом також не приймаються, оскільки тільки позивач має змогу надати дані докази, так як вони стосуються виключно його господарської діяльності. Крім того, під час проведення перевірки позивачем також не було надано необхідних доказів отримання податкових накладних.

В запереченнях на позовну заяву відповідач посилається до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналогічну норму містив також Закон України «Про податок на додану вартість».

Зазначені норми Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» дають платнику податків можливість скористатись правом на включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість попередніх звітних періодів у випадку відсутності в останнього податкових накладних.

Позивач не надав суду а так само відповідачу під час проведення перевірки відповідні заяви зі скаргами на постачальників щодо відмови надання податкових накладних. Тому, суд не бере до уваги пояснення сторін по даному питання.

Суд не бере до уваги також посилання позивача на Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012 N 127 (а.с. 5,6), яка передбачає право платника податків сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, так як висновки даної консультації побудовані на положеннях Податкового кодексу України, які регулюють дане питання (п. 198.6 ст. 198) та, як встановлено судом раніше, для використання зазначеного права платнику податків сформувати податковий кредит на підставі податкових накладних попередніх періодів необхідно надати належні докази отримання податкових накладних.

Крім того, зазначена Узагальнююча податкова консультація була прийнята 16.02.2012 р. вже після винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В позовній заяві та додаткових поясненнях позивач посилається на судову практику, яка, на його думку, підтверджує його позицію щодо формування сум податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних попередніх звітних періодах та згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України повинна бути застосована судом.

Постанова ВСУ від 10 жовтня 2011 р., на яку посилається позивач, не може бути врахована судом, оскільки стосується інших правовідносин, які не є подібними правовідносинам, що розглядаються судом в даній справі.

Посилання позивача на висновки ухвали ВАСУ від 10.05.2011 р. № К-43062/10 (а.с. 194), згідно яких «суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони фактично отримані», суперечать позиції позивача, оскільки позивач включив до податкового кредиту в серпні 2011 р. суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних з листопада 2010 р. по липень 2011 р., а не отриманих в серпні 2011 р., як того вимагає позиція ВАСУ відповідної зазначеної ухвали. Крім того, позивач в позовній заяві стверджує про необхідність підтвердження лише виписки податкових накладних (а.с. 5 абз. 4), що також суперечить позиції ВАСУ.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби довела правомірність своїх дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень № 0000962301 від 28 листопада 2011 р., № 0000052301 від 25 січня 2012 р., а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 122, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 12.06.2012 р.

Суддя П.О.Борисенко