Постанова № 25563865, 18.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. справа № 2а-4107/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року

у справі № 2а-4107/10/1170

за позовом: Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості

до: Сільськогосподарського виробничого закритого акціонерного товариства «РОС АГРО»

про: стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого закритого акціонерного товариства «РОС АГРО» про стягнення економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення в розмірі 850 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право '' працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Судом першої інстанції зазначено, що обставини справи вказують на те, що ОСОБА_1 прибув в Україні не для тимчасового працевлаштування, а на постійне проживання, що виключає необхідність одержання дозволу на працевлаштування.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що економічні санкції за порушення законодавства про зайнятість населення застосовно до відповідача безпідставно, а отже, позов про стягнення суми зазначених санкцій задоволенню не підлягає

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати , прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Стягнути з сільськогосподарського виробничого закритого акціонерного товариства «РОС АГРО» економічні санкції за порушення законодавства про зайнятість населення в розмірі 850 грн.

Особа, що подала апеляційну скаргу, зазначає, що рішення суду прийнято без врахування всіх обставин справи, які свідчать, що дозвіл на постійне проживання ОСОБА_1 отримав 29.03.2004, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина Російської Федерації та посвідкою на постійне проживання від 13.04.2004 серія НОМЕР_1 (копія в матеріалах справи). Відмітка здійснена та посвідка видана відповідно до абзацу 3 пункту 11 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074. Документування посвідкою від 13.04.2004 підтверджується також листом відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління МВС України в області від 16.09.2010.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Статтею 7 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці мають право займатися в Україні підприємницькою діяльністю. Право на трудову діяльність іноземців регламентується статтею 8 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Апелянт зазначає, що розмежування вказаних прав свідчить про те, що підприємницька і трудова діяльність це різні види діяльності. Зайняття підприємницькою діяльністю не потребує дозволу державної служби зайнятості.

Таким чином, здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності не є трудовою діяльністю по найму і не може бути чинником, що виключає необхідність оформлення дозволу на працевлаштування в період з 26.12.2003 по 28.03.2004 року. Отже, позивач вважає, що штрафні санкції застосовано до відповідача правомірно, а позов про їх стягнення єтаким,що підлягає задоволенню.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу скаргу, у якіх просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач зазначив, що рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»та іншим законодавчим актам, що регулюють порядок працевлаштування іноземців.

Представники сторін до суду не прибули. Про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника .

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, 09 серпня 2010р. позивачем здійснено планову перевірку відповідача з питань додержання вимог законодавства про зайнятість населення.

За результатами перевірки складено акт контрольного заходу №196 від 09.08.2010р. (а.с. 12. 13) та встановлено порушення вимог ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме, використання праці іноземця без відповідного дозволу.

В ході перевірки встановлено, що згідно наказу №312 від 01.05.2003р. на посаду виконавчого директора було прийнято громадянина Росії - ОСОБА_1, при цьому дозвіл на використання парці іноземця отримано не було.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення №1106- 28/31308597 від 23.09.2010р. (а.с. 15), яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 850 грн.

Пунктом 14 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою КМУ від 01 листопада 1999 року №2028, визначено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»у разі використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості названа служба застосовує до підприємств штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Абзацом 3 підпункту «л» пункту 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою КМУ від 24 червня 1991 року № 47, визначено, що державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» штрафи з підприємств у разі використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості .

Як свідчать матеріали справи, рішення Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості від 23.09.2010р. відповідачем не оскаржено, зазначене рішення не є зміненим чи скасованим, доказів сплати застосованих санкцій відповідач не надав. За таких обставин, виходячи з принципу стабільності правовідносин, а також необхідності виконання рішень суб'єктів владних повноважень, прийнятих в межах компетенції останніх та не скасованих в установленому порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача.

Доводи відповідача стосовно необгрунтованості рішення про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення №1106- 28/31308597 від 23.09.2010р. не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для відмови у задоволенні позову, оскільки назване рішення не є предметом оскарження ( спору). Відповідно до ч.2 ст.11 КАС, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може вийти за межі позовних вимог.

Що стосується СВЗАТ «РОС АГРО», то воно не позбавлено права звернутися до суду з позовом стосовно скасування рішення відповідача, яким, на думку товариства, можуть порушуватись права останнього.

На підставі викладеного вище, апеляційну скаргу та позовні вимоги Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості слід визнати обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято без врахування зазначених вище обставин справи та норм ст. 11 КАС.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого закритого акціонерного товариства «РОС АГРО» 27645, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30-б ЄДРПОУ 31308597, за позовом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості м. Кіровоград, вул. Маланюка,15 850 грн.00коп. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак