Ухвала суду № 25541268, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р.

справа № 2а/0470/12704/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

при секретарі судового засідання: Рябоченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 р. у справі № 2а/0470/12704/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат "Ювілейний"

до: Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат "Ювілейний" звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило:

-визнати дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року №0000552341 та від 02.08.2011 року №0000562341 на підставі висновків Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області щодо нікчемності фінансово-господарських операцій, вчинених TOB М'ясокомбінат «Ювілейний»з його контрагентами: TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», TOB «Вінес», неправомірними;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0000552341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 653 076,25 грн., з яких основний платіж - 2 129 379,55 грн., штрафні (фінансові) санкції - 523 697,25 грн.,

-визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0000562341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 637 063,25 грн., з яких основний платіж -2 109 992,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 527 071,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позов задоволено.

Як вважає суд, висновки відповідача про заниження податку на прибуток на суму 2 129 379,55 грн. та податку на додану вартість на суму 2 109 992,00 грн. в періоді, що перевірявся, грунтуються на тому, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено укладення нікчемних правочинів між TOB М'ясокомбінат «Ювілейний»та наступними постачальниками: TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», TOB «Вінес».

Однак, з аналізу ст.10 Закону «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 20 Податкового кодексу України вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Податковим органом в акті перевірки від 18.07.2011 року зроблено висновок про те, що правочини, укладені TOB М'ясокомбінат «Ювілейний»з TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», TOB «Вінес»мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такі правочини свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.

В той же час, Акт перевірки від 18.07.2011 року не тільки не містить висновків про вину позивача, яка виразилася в його намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний»на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

При цьому суд зазначив, що позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами та реальності укладених договорів були надані копії належним чином оформлених первинних документів, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин, та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. Крім того, по деяким контрагентам є судові рішення, які набрали законної сили, та якими встановлено, що укладені TOB М'ясокомбінат «Ювілейний»договори не суперечать актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, на момент укладення були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому спірні договори повністю відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 18.07.2011 року про нікчемність правочинів, укладених між TOB М'ясокомбінат «Ювілейний»та TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», TOB «Вінес», не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Таким чином, визначення сум податкового зобов'язання, виходячи з нікчемності правочину, нікчемність якого визначена виключно актом перевірки, є неправомірним.

Не погодившись, з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову- відмовити .

Особа, що подала апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду прийнято без врахування суттєвих обставин справи, внаслідок чого має місце порушення норм матеріального права.

Як вказує відповідач, під час проведення перевірки було встановлено укладення нікчемних правочинів між TOB М'ясокомбінат „Ювілейний" та наступними постачальниками:

1. TOB «Крініум», код ЄДРПОУ 36960706.

2. TOB «Імпакт Ново», код ЄДРПОУ 34893747.

3. TOB «Вектрас», код ЄДРПОУ 36840429.

4. TOB «Вало Тімбер», код ЄДРПОУ 33563464.

5. TOB «Дніпро-Бріг», код ЄДРПОУ 36574373

6. ПП «ВКФ «Укрпромснаб», код ЄДРПОУ 34202109.

7. TOB «Вінес», код ЄДРПОУ 33249366,

Нікчемність укладених правочинів з переліченими суб'єктами господарювання Відповідач встановив на підставі повідомлень податкових інспекцій за місцем обліку вищезазначених СПД про те, що неможливо встановити фактичне місцезнаходження суб'єктів господарювання; за даними податкової звітності у підприємств відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, складські та торгівельні приміщення. На думку Відповідача, наведені обставини свідчать про те, що операції TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», TOB ВКФ «Укрпромснаб», TOB «Вінес»з контрагентами не мають реального товарного характеру; наслідком діяльності перелічених підприємств є виключно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту для контрагентів, надання податкової вигоди по ланцюгу до вигодонабувача. За таких обставин, правочини Позивача з переліченими платниками податків суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок згідно ст.228 Цивільного кодексу України. Первинні документи, виписані на підтвердження укладання нікчемних угод, не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак, не можуть бути підставою для податкового обліку.

Отже, рішення суду, на думку податкової, не відповідає нормам Законів «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», які пов’язують право на формування показників валових витрат та податкового кредиту з ПДВ з наявністю фактичних операцій контрагентів з придбання товарів та послуг, зокрема по ланцюгам постачальників.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, вказує, що відповідач, не погоджуючись з прийнятою постановою по справі, проте не наводить жодних доводів з приводу допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права; не зазначає, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі; замість вмотивованих обґрунтувань своїх вимог повністю виклав текст акту проведеної перевірки від 18.07.2011 року №503/231/24615640, на підставі висновків якого були винесені спірні додаткові податкові повідомлення - рішення.

Позивач зазначає, що висновок про нікчемність правочинів зроблено Відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки, виходячи із змісту ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 20 Податкового кодексу України, відповідачу не надано право щодо встановлення в актах перевірки висновків про нікчемність правочинів.

Крім того, згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Проте, кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні.

Стосовно господарських операцій комбінату позивач вказує, що вони підтверджені належними доказами.

Висновки відповідача щодо відсутності господарських операцій, базуються на припущеннях та обставинах, які або не пов’язані із операціями позивача (ланцюги постачальників), або мали місце в інший час, зокрема після проведення господарських операцій (встановлення відсутності контрагента за юридичною адресою, відсутності трудових ресурсів та складських приміщень).

Позивач вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам у вигляді різного роду документів, у тому числі і акту проведеної перевірки від 18.07.2011 року №503/231/24615640, первинним документам, якими оформлені взаємовідносини Позивача з TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», TOB ВКФ «Укрпромснаб»TOB «Вінес», судовим рішенням господарського суду Дніпропетровської області; шляхом аналізу спеціального законодавства дійшов обгрунтованого висновку про те, що дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо прийнятті податкових повідомлень - рішень від 02.08.2011 року №0000552341 та №0000562341, в частині визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість є противоправними.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники позивача, посилаючись на доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши апеляційну скаргу та інші матеріали справи, суд апеляційної дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції тане спростовується сторонами, Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області з 10.05.2011р. по 11.07.2011р. було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Мясокомбінат «Ювілейний»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №503/231/24615640 від 18.07.2011 року. 02 серпня 2011 року Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000552341, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 9319367,50 грн., з яких 7241723,00 грн. основний платіж, 2077644,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0000562341, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2648696,25 грн., з яких 2121624,00 грн. основний платіж, 527072,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до ДПА у Дніпропетровській області скаргу, однак за розглядом скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.

Позивач в даному адміністративному позові частково не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а саме в частині визначення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 2653076,25 грн., з яких основний платіж 2129379,55 грн., штрафні (фінансові) санкції 523697,25 грн., та в частині визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2637063,25 грн., з яких основний платіж 2109992,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 527071,25 грн.

Такі суми грошового зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість були визначені податковим органом внаслідок встановлених під час проведення перевірки та відображених у акті перевірки порушень:

- п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, ст. 44 ГК України; ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2129379,55 грн.;

- п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, ст. 44 ГК України; ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 2109992,00 грн.

Висновки відповідача про заниження податку на прибуток на суму 2129379,55 грн. та податку на додану вартість на суму 2109992,00 грн. в періоді, що перевірявся, ґрунтуються на тому, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено укладення нікчемних правочинів між ТОВ Мясокомбінат «Ювілейний»та наступними суб’єктами господарювання: ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес.Виходячи з зазначеного, та посилаючись на те, що нікчемні правочини не можуть породжувати будь-які правові наслідки, відповідач дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем у зв’язку з виконанням названих правочинів та підтверджені первинними розрахунковими документами позивача, не повинні прийматися до уваги при визначені показників податкового обліку підприємства.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача з огляду на наступне. Поняття недійсного та нікчемного правочинів відносяться до категорій цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Як свідчить зміст акту перевірки, відповідачем встановлено порушення підприємством норм Законів «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість». Однак, норми названих законів не повязують порядок формування показників валових доходів та зобов’язань з ПДВ, виходячи з того, за яким правочином отримано дохід, та не передбачають можливості не включення до бази оподаткування доходів, отриманих за нікчемним або недійсним правочином. Аналогічним є підхід в названих нормативних актах до формування показників валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Поняття недійсного та нікчемного правочинів у названих законах не застосовуються, як і наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 ЦК. На підставі зазначеного, слід дійти висновку, що нарахування податкових зобов’язань, виходячи з висновків про нікчемність або недійсність правочину, є неправомірним. Названий висновок підтверджується також змістом норм, що визначають права та обов’язки органів державної податкової податкової служби.

Так, Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; під час проведення, виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищенаведених норм законодавства, зокрема, виходячи з того, що податкові закони не пов’язують порядок формування показників податкової звітності та бази оподаткування з оцінкою щодо правомірності ( дійсності) угод, на підставі яких відбувались господарські операції, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо визнання правочину недійсним чи нікчемним, зокрема шляхом оформлення акту перевірки. Виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень- рішень на підставі визнання органом державної податкової служби правочинів, укладених платником податків, нікчемними не відповідають діючому законодавству.

Що стосується господарських операцій, відображених у документах первинного бухгалтерського обліку позивача, та з якими податкове законодавство пов’язує формування показників податкової звітності, слід зазначити наступне.

Як зазначив суд першої інстанції та не спростовується сторонами, позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами були надані копії належним чином оформлених первинних документів, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин, та обовязковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.Факт наявності у позивача оригіналів названих документів відповідач не спростовує, однак вважає, що інформація, викладена в названих документах, є недостовірною з огляду на те, що на момент проведення перевірки неможливо встановити фактичне місцезнаходження частини контрагентів; за даними податкової звітності у підприємств відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, складські та торгівельні приміщення. На думку Відповідача, наведені обставини свідчать про те, що операції TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», TOB ВКФ «Укрпромснаб», TOB «Вінес»з контрагентами не мають реального товарного характеру; наслідком діяльності перелічених підприємств є виключно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту для контрагентів.

Оцінивши доводи відповідача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.Як свідчать матеріали справи, правовідносини позивача з названими вище суб’єктами господарювання мали місце під час, коли останні були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, перебували на обліку у державній податковій службі та мали статус платників ПДВ.

Так: правовідносини позивача з ТОВ «Крініум»мали місце 27.05.2010р., обставини, які відповідач наводить в обгрунтування своїх доводів, відбулися у 2011році, правовідносини з TOB «Імпакт Ново»мали місце 02.08.2010р., обставини, на які посилається відповідач, встановлено за станом на 17.11.2010р., правовідносини з TOB «Вало Тімбер»відбувалисьу листопаді 2010р., обставини, на які посилається відповідач, встановлено за станом на 29.04.2011р., правовідносини з TOB «Вектрас»відбувалисьу серпні 2010р., обставини, на які посилається відповідач, встановлено за станом на 29.04.2011р., правовідносини з TOB «Дніпро-Бріг»відбувалисьу серпні 2010р., обставини, на які посилається відповідач, встановлено за станом на 24.01.2011р.; правовідносини з TOB ВКФ«Укрпромснаб»відбувалисьу січні 2011р., обставини, на які посилається відповідач, встановлено за станом на 28.03.2011р.; правовідносини з TOB «Вінес»відбувались у лютому 2011р., обставини, на які посилається відповідач, встановлено за станом на 22.04.2011р.;

Крім того, відсутність TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг»ПП «ВКФ «Укрпромснаб», TOB «Вінес»за місцем юридичної адреси на момент виходу спеціаліста податкового органу для перевірки не може бути доказом того, що господарська операція, дата якої передує такому виходу, не була здійснена. Докази, щодо незнаходження підприємств за юридичною адресою на час вчинення правочинів - відсутні

Відомості про відсутність трудового ресурсу також не можуть бути беззаперечним доказом відсутності факту придбання товарів чи послуг, оскільки чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідного трудового ресурсу для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Доводи відповідача про відсутність відомостей щодо наявності у TOB «Крініум», TOB «Імпакт Ново», TOB «Вектрас», TOB «Вало Тімбер», TOB «Дніпро-Бріг», TOB ВКФ «Укрпромснаб»TOB «Вінес» основних фондів, складських та торгівельних приміщень, які належать останнім згідно права власності, не свідчить про те, що ці фонди не були або не могли бути орендовані, тим більше, що в акті відсутні посилання на те, що за відсутності відповідних основних фондів здійснення господарських операцій було б неможливим, оскільки в тому випадку, коли здійснюється торгово - посередницька діяльність, товари на власний склад не завозяться, а отже відсутня потреба в основних засобах та людських ресурсах, які б забезпечували вивантаження товару, його і облік на складі, завантаження, логістику тощо..

Крім того, необхідно зазначити, що у доводах відповідача стосовно відсутності господарських операцій фактично йдеться про дії, зокрема позивача, які можна визнати ухиленням від оподаткування та підробкою документів. Однак, вчинення юридичною особою дій, які можна кваліфікувати як злочин, доводиться через злочинні дії та мету відповідних посадових осіб. Такі обставини, виходячи з принципу допустимості доказів, можуть бути доведені обвинувальним вироком. Проте, доказів порушення кримінальної справи за даними обставинами суду не надано, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не довів обґрунтованість висновків щодо відсутності господарських операцій позивача, та, відповідно, обгрунтрованість винесених ним податкових повідомлень-рішень, що згідно норм Кодексу адміністративного судочинства є підставою для скасування названих рішень судом.

Оскільки доводи відповідача спростовуються викладеним вище, а рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та є вірним по суті, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування названого рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак