Ухвала суду № 25559669, 17.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р.Справа № 2а-264/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Калитка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Автрамат»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-264/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Автрамат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

третя особа Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Автрамат», звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після роз'єднання ухвалою від 06.03.12 р. позовних вимог просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0001970854 від 29.12.11 р. форми «Р»про збільшення сум грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 493420,32 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 61678,54 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.12 р. по справі № 2а-264/12/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.12 р. по справі № 2а-264/12/2070 та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, ДПІ у Московському районі м. Харкова, та прокурор письмові заперечення на апеляційну скаргу не подали.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 2275/23-1/00236027 від 16.12.11 р. (т.1 а.с.184- т.2 а.с.90) документальної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 30.06.11 р., в якому, зокрема, відображені факти порушення підприємством вимог ст. 2, ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.5.1 ст. 288 ПК України, які призвели до заниження орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.07.10 р. по 30.06.11 р. на загальну суму 493420,32 грн., в т.ч. у 2010 р. за липень - 41118,36 грн., серпень - 41118,36 грн., вересень - 41118,36 грн., жовтень - 41118,36 грн., листопад - 41118,36 грн., грудень - 41118,36 грн., у 2011 р. за січень - 41118,36 грн., лютий - 41118,36 грн., березень - 41118,36 грн., квітень - 41118,36 грн., травень - 41118,36 грн., червень - 41118,36 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що між позивачем та Харківською міською радою був укладений договір оренди землі № 45000034(122-127) від 04.04.05 р., який зареєстрований цією ж датою за № 7567/05 у ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», на земельну ділянку загальною площею 7,9815 га. за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43. Зазначений договір укладено строком до 01.01.53 р. В договорі вказано, що земельна ділянка надана в оренду на підставі рішення XVIII сесії Харківської міської Ради XXIV скликання № 276/03 від 24.12.03 р. «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам», а нормативна грошова оцінка земельної ділянки (довідка № 553/04 від 17.03.04 р.) становить 31031236,0 грн., у зв'язку з чим зроблений розрахунок орендної плати в місяць на 2005 р. - 33966,27 грн.; на 2006 р. - 39015,31 грн.; починаючи з 2007 р. - 45900,37 грн. Факт отримання зазначеної земельної ділянки у користування позивачем підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 04.04.05 р. (а.с.128).

Суд першої інстанції зазначив, що в періоді з липня 2010 р. по грудень 2010 р. питання порядку нарахування та сплати орендної плати були врегульовані законами України «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з січня 2011 р. -ПК України, процитувавши при цьому зміст п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 2, ч. 1 ст. 7, ст. 23 Закону України «Про плату за землю», ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 14.1.136, п. 14.1.147 ст. 14, п. 9.1.10 ст. 9, п. 287.1, п. 287.3 ст. 287, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.5.1, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що статус загальнодержавного податку для орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності був визначений як нормативно-правовими актами, що діяли до 01.01.11 р., так і зберігся після вказаної дати та був закріплений у ПК України.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки у відповідності до п. 274.1 ст. 274 ПК України. Як встановлено в ході проведення перевірки, розмір річної орендної плати за землю, який нарахований ПАТ «Автрамат»у періоді з 01.07.10 р. по 30.06.11 р., у відсотках від нормативної грошової оцінки складає 1,775%.

Висновки перевіряючих про заниження розміру орендної плати за земельну ділянку обумовлені тим, що в поданих позивачем розрахунках по орендній платі за земельні ділянки, які використовуються ним на підставі договору оренди, зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності розраховувався в розмірі 2% та 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як ці розрахунки повинні були проводитися в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. В п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). В ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»в редакції, яка діяла до 01.01.08 р., передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, п. 8.4 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (набрали чинності з 01.01.08 р.), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Зміни, внесені п. 8.4 розділу II вказаного Закону, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»знову викладена у редакції, яка передбачає аналогічний мінімальний розмір орендної плати, -трикратний розмір земельного податку. Відповідно п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 04.06.08 р., та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

За таких підстав розмір річної орендної плати за землю для земель несільськогосподарського призначення у 2010 р. та 2011 р. встановлений Законом України «Про плату за землю»на рівні трикратного розміру земельного податку.

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, є безпідставними, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних законів, а тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним законам, не можуть застосовуватися. Крім того, відсутність додаткової угоди про зміну розміру оренди земельної ділянки комунальної власності не може бути підставою для звільнення орендаря від сплати встановленого Законом розміру орендної плати.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»у період, що перевірявся, здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної та комунальної власності по договорам оренди земельної ділянки в розмірі 1,755% від грошової оцінки землі, замість встановлених законом 3% від грошової оцінки, а висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю на 41118,36 грн. є обґрунтованим, а тому прийняте на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення є законним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.12 р. по справі № 2а-264/12/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автрамат» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-264/12/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-264/12/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Автрамат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби третя особа Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за участю Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) О.М. Калитка