Ухвала суду № 25559660, 12.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 р.Справа № 2а-17218/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-17218/11/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.09.2011 року № 0000742200.

В обгрунтування своїх позовних вимоги зазначив, що службовими особами Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт перевірки №2332/235/14308894 від 15 червня 2011 року. Зі змісту акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення платником податків вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по Контракту №25 від 09.01.2008 року укладеного з нерезидентом "Техническая компания Авиатехком" РФ, що й призвело до нарахування та застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 908799.97 грн. Вважав, що вказані висновки не відповідають вимогам чинного законодавства, а рішення прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства задоволено.

Скасовано податкове повідмлення-рішення від 05.09.2011 року №0000742200.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.08.2011 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством (ХДАВП) вимог валютного законодавства по контракту від 09.01.2008 №25 за період з 01.01.2011 по 12.08.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №3035 22-0 14308894 від 25.08.2011 року (а.с. 57 - 65).

В ході перевірки встановлені наступні порушення: ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 №185/94 із змінами та доповненнями по контракту №25 від 09.01.2008 року.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 №185/94-ВР. зі змінами та доповненнями, порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3% від суми недоотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

На підставі акту перевірки №3035/22-0/14308894 від 25.08.2011 року керівником ДПІ у Київському районі міста Харкова було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року про застосування штрафних санкцій згідно ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 №185/94-ВР. зі змінами та доповненнями (а.с.5).

Відповідачем при проведені перевірки встановлено, що імпортний товар на суму 5 467 519.00 рублів РФ. граничний термін надходження якого - 27.01.2011 року не отриманий. Кількість днів прострочення - 194 дні. за період з 28.01.2011 року по 09.08.2011 року. Імпортний товар на суму 196638,88 рублів РФ, граничний термін надходження якого - 18.02.2011 року. Кількість днів прострочення - 172 дні за період з 19.02.2011 по 09.08.2011р. (а.с.53)

На підставі наведеного, ДПІ у Київському районі міста Харкова нарахувала позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства, вважаючи датою поставки не дату ввезення товарів на митну територію та розміщення в режимі митного складу, а дату їх розмитнення (оформлення режиму імпорту), суд не погоджується з даними висновками відповідача з огляду на наступне:

За контрактом №25 від 09.01.2008 року, укладеним позивачем з контрагентом ТОВ "Техническая компания Авиатехком" РФ, продавець - ТОВ "Техническая компания Авиатехком" поставляє, а покупець - ХДАП приймає продукцію в номенклатурі згідно зі Специфікацією до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною (а.с.36 - 42). За вказаним контрактом позивачем 02.09.2008 року здійснено авансовий платіж на суму 67856,43 євро (а.с.69) та 08.07.2009 р. здійснено авансовий платіж на суму 7 669 527,05 рос.руб. (а.с.44).

Судом встановлено, що товар за вказаним контрактом від 09.01.2008р. надійшов на митну територію України та знаходився під митним контролем відповідно до ВМД від 24.12.2008 р. на суму 1141820 рос.руб.: від 07.11.2009 року на суму 5901130.00 рублів РФ. Вантажно-митні декларації на отриманий товар оформлені позивачем 09.08.2011 р. (а.с.28 - 35)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, а тому позивач не порушив строки, передбачені ст. 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та це було встановлено рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики..

Згідно з ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В судовому засіданні встановлено, що товар за вищевказаним контрактом №25 від 09.01.2008 р. надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті "Моментом здійснення імпорту" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби 'перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару "Під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону.

Відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. N 574. вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

За висновком наведеного, оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача, про те, що саме з оформленням вантажної митної декларації пов'язано здійснення імпортної операції.

Водночас норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" слід розуміти так, що ним встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Це судження підтверджується положеннями Митного кодексу України (далі - МК), у статтях 212 - 214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

За змістом ч.3 ст.214 Митного кодексу України товари, ввезені із-за меж митної території країни, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, встановлених частинами першою та другою цієї статті, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму.

Відповідно до ст. 212 Митного кодексу України митний склад - митний режим, відповідно якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Матеріалами справи підтверджено, що імпортний товар надійшов на митну територію України за ВМД №605429 від 09.08.2011 року на суму 5901130,00 рублів РФ згідно відмітки митного органу на товаросупровідних документах 07.11.2009 року.

Проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що датою імпорту продукції є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України та тому позивачем не допущено пропущення строків, встановлених ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

А отже, відповідач при проведенні виїзної позапланової перевірки не дослідив фактичного отримання позивачем імпортної продукції за кожним окремим платежем, або повернення валютних коштів контрагентом до спливу граничного терміну, після якого настає нарахування пені, що підтверджується вищенаведеними обставинами.

Також суд зазначає, що за контрактом №25 від 09.01.2008 року, укладеним з контрагентом "Техническая компания Авиатехком" РФ, відповідачем визначено порушення граничних термінів надходження імпортних товарів, або повернення валютних коштів на суму 5 467 519,00 рублів РФ. на суму 196638.88 рублів РФ та на суму 236972,12 рублів РФ

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року у справі №2а-4640/09/2070 встановлено, що імпортна продукція на суму 236 972,12 рублів РФ отримана позивачем 24.12.2008 року у складі імпортної продукції за ВМД №740595 на суму 1 141 820.00 рос. рублів.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2010 року Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року у справі №2а-4640/09/2070 залишено без змін.

Тобто, зазначене судове рішення набрало законної сили 01 жовтня 2010 року.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 КАС України)

А нормою статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Однак, всупереч зазначеним нормам, відповідач при проведенні перевірки врахував дані попередньої перевірки, стосовно якої постановлено рішення від 28.04.2010 року, і зазначив, що за даними попередньої перевірки, станом на 31.12.10 року по контракту №25 від 09.01.2008 року встановлено дебіторську заборгованість у сумі 6138102.12 рос.руб. Попередньою плановою перевіркою на прострочену дебіторську заборгованість у сумі 236 972.12 рос. руб. нарахована пеня до суми недопоставленого товару.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що відповідач діючи всупереч нормам діючого законодавства при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення включив до складу грошового зобов'язання суму валютних коштів у розмірі 236972,12 рус.руб., стосовно якого вже було прийнято рішення про його скасування, що набрало законної сили.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що донарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД є передчасним та суперечить нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року №0000742200 - скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 20.03.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-17218/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.