Ухвала суду № 25559583, 31.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 р.Справа № 2а-1870/9279/11,2а-1870/1458/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Калитка О.М.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Шульга М.В.

представника відповідача -Сокур О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1870/1458/12

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

про стягнення фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ в м. Суми, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «Сумихімпром»заборгованість по сплаті фінансових санкцій в сумі 2030069,3 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.11 р. по справі № 2а-1870/1208/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.11 р., позов задоволений.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.12 р. скасована постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.11 р. по справі № 2а-1870/1208/11 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.11 р., а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.12 р. по справі № 2а-1870/1458/12 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.12 р. по справі № 2а-1870/1458/12 та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПАТ «Сумихімпром»є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської міської ради від 30.01.95 р. за № 16321200000 002064, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, включене до ЄДРПОУ.

Також суд першої інстанції правильно встановив, що 31.10.08 р. посадовими особами ДПІ в м. Суми проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Сумихімпром»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.08 р., за результатами якої складений акт № 8761/2314/05766356/57 від 31.10.08 р. Проведеною податковим органом перевіркою встановлені порушення ВАТ «Сумихімпром»вимог Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі вказаного вище акту перевірки ДПІ в м. Суми прийняте рішення про застосування фінансових санкцій форми «С»№ 0008782304/0/85788 від 11.11.08 р., яким відповідачу визначена сума фінансової санкції у розмірі 2030069,03 грн.

Зазначене рішення про застосування фінансових санкцій оскаржувалося в судовому порядку та постановою Господарського суду Сумської області 28.10.09 р. у справі № АС 3/51-09, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.10 р., було відмовлено ВАТ «Сумихімпром»в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума фінансових санкцій, визначених на підставі рішення ДПІ в м. Суми № 0008782304/0/85788 від 11.11.08 р., відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та складає 2030069,30 грн., у зв'язку з чим позовна заява є правомірною та обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, викладені в ст. 99 КАС України, де вказано, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також апелянт вказує, що відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції до 07.07.10) передбачалося, що для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, посилаючись при цьому на те, що позивач пропустив як шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, так і річний строк, який був встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції до 07.07.10), не надавши при цьому належних доказів поважності причин пропуску стоку звернення до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.11 р. по справі № 2а-1870/479/11, якою залишений без розгляду позов ДПІ в м. Суми про стягнення з ПАТ «Сумихімпром»заборгованості по сплаті фінансових санкцій в сумі 2030069,30 грн., а позивач не оскаржував в апеляційному порядку вказану ухвалу.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Між тим колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 155 КАС України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Необхідно зазначити, що жодна з підстав для залишення позовної заяви без розгляду, що передбачені у ст. 155 КАС України, не позбавляє позивача права повторного звернення з тотожним адміністративним позовом у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав до адміністративного суду в загальному порядку, встановленому законом. При цьому суд вирішуватиме питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, як за новою позовною заявою.

Як свідчать матеріали справи, позивач 02.03.11 р. скористався правом наданим положеннями КАС України, та повторно звернувся до суду першої інстанції з аналогічними позовними вимогами і суд першої інстанції прийняв до свого провадження зазначену позовну заяву, що свідчить про те, що позивач за висновком суду першої інстанції усунув недоліки позовної заяви від 26.01.11 р., яка була залишена без розгляду.

Також в доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не взятий до уваги той факт, що оскарження відповідачем в судовому порядку рішення про застосування штрафних санкцій від 11.11.08 р. не позбавляв податковий орган права на звернення до суду із позовом про стягнення такої суми санкцій, так як компетенція податкового органу на застосування штрафних (фінансових санкцій) та стягнення їх до бюджету означає не тільки право, але й обов'язок податкового органу на здійснення відповідних процесуальних дій з метою реалізації цієї компетенції та забезпечення публічного інтересу.

При цьому відповідач вказує на те, що відповідно ст. 25 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суми фінансових санкцій, які визначені ст. ст. 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в 10 денний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій, що за твердженням апелянта свідчить про те, що факт про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися після закінчення 10 денного строку для сплати відповідачем фінансових санкцій у добровільному порядку, тобто 22.11.08 р., а не отримавши таких коштів, у позивача виник обов'язок щодо звернення до суду з позовом, який мав бути реалізований протягом річного строку, визначеного ст. 99 КАС України в редакції до 07.07.10 р.

Колегія суддів вважає безпідставними такі твердження апелянта та не погоджується з доводами апеляційної скарги, в яких відповідач посилається на положення ст. 250 ГК України, де визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Посилання на дану норму ГК України є недоречним, оскільки ст. 250 ГК України регулює порядок застосування фінансових санкцій, а не процедуру та порядок стягнення таких санкцій.

Фінансові санкції застосовані до відповідача рішенням форми «С» № 0008782304/0/85788 від 11.11.08 р., а право податкового органу на стягнення таких санкцій виникло лише з набранням законної сили рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.10 р., яким були підтверджені правильність та обґрунтованість висновків Господарського суду Сумської області щодо законності прийнятого податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій.

Крім того необхідно зазначити, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про стягнення з ПАТ «Сумихімпром»фінансових санкцій у 2011 р., тобто на момент, коли вже діяли норми ПК України, який набрав чинності з 01.01.11 р.

Відповідно п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, а положенням п. 113.1 ст. 113 ПК України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Приписами ст. ст. 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Таким чином колегія суддів зазначає, що вимоги апелянта про закриття провадження у справі через наявність судового рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є безпідставними, а твердження апелянта про пропущення позивачем строку звернення до суду надуманим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.11 р. порушено провадження у справі про банкрутство відповідача по справі та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Між тим у вказаній вище ухвалі зазначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту прийняття ухвали, тобто з 24.10.11 р., а тому вимоги цього мораторію не можуть розповсюджуватися на вимоги кредитора, яким в даному випадку є ДПІ в м. Суми, стосовно боргу ПАТ «Сумихімпром», який виник до введення в дія мораторію і стосовно якого порушена справа в суді про стягнення боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.12 р. по справі № 2а-1870/1458/12 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.12 р. по справі № 2а-1870/1458/12 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.12 р. по справі № 2а-1870/1458/12 за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»про стягнення фінансових санкцій -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) О.М. Калитка

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.08.2012 року.