Ухвала суду № 25557613, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-9273/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ», Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 вересня 2008р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010р.

у справі №7/142

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ»(надалі -ТОВ «Підприємство «Київ»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Печерському районі м. Києва)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2008р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м.Києва, а саме: №0004312312/0, №0004292304/0, №0002681750/0, №0004332312/0 від 25.05.2007р.; №0004312312/1, №0004332312/1 від 08.08.2007р.; №0004292304/1 від 10.08.2007р.; №0002681750/1 від 20.08.2007р.; №0004292304/2, №0008412304/2 від 30.10.2007р.; №000588/1750/2 від 19.10.2007р.; №0004332312/2, №0004312312/2 від 24.10.2007р.; №00000/1750/3 від 08.01.2008р.; №0004332312/3, №0004312312/3 від 15.01.2008р.; №0009412304/3 від 22.01.2008р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 вересня 2008р. позов було задоволено частково. Визнано повністю нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0004312312/0 від 25.05.2007р., № 0004312312/1 від 08.08.2007р., № 0004332312/2 від 19.10. 2007р., №0004332312/3 від 15.01.2008р., №0002681750/0 від 25.05.2007р., №0002681750/1 від 20.08.2007р., №000588/1750/2 від 19.10.2007р., №000002/1750/3 від 08.01.2008р. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0004292304/0 від 25.05.2007р., №0004292304/1 від 10.08.2007р., №0004292304/2 від 30.10.2007р., №0009412304/3 від 22.01.2008р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 50598,00 грн., штрафних санкцій в сумі 25299,00грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Судовий збір в сумі 2,00грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині визнання нечинними податкових повідомлень ДПІ у Печерському районі м.Києва №000002/1750/3 від 08.01.2008р. та №0004312312/3 від 15.01.2008р. із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. В решті частини постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 вересня 2008р. залишена без змін.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в цій частині та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач також звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та просить прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2006р., про що складено акт №272/23-4/00308146 від 16.05.2007р.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5, п.п.8.1.1 п. 8.1, п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.8.2 п.8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим визначено суму зобов'язання в розмірі 89017,00грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0004292304/0 від 25.05.2007р.

Крім того, актом перевірки вказано на порушення п.п. «і»п.1.3 ст.1, п.п. «г»п.п.4.2.9 п.4.2 ст4, ст..8, п. «а»п.17.2 ст.17, п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до визначення зобов'язання в сумі 27006,00грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0002681750/0 від 25.05.2007р.

Також, з посиланням на порушення ч.1ст.14 Закону України «Про плату за землю»визначено зобов'язання в сумі 19678,18грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0004312312/0 від 25.05.2007р. А також, податковим повідомленням-рішенням №0004332312/0 від 25.05.2007р. донараховано збір в сумі 4766,50грн. за право використання символіки м.Києва.

В подальшому, під час процедури апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийнято повідомлення-рішення №0009412304/3 від 22.01.2008р. з податку на прибуток в сумі 8753,00грн. та штрафні санкції в сумі 4377,00грн. за завищення амортизаційних відрахувань за введені в експлуатацію поліпшення основних фондів.

Так, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в ІІІ кварталі 2005р. не включив до складу валового доходу суму поворотної фінансової допомоги, яка залишилась на кінець звітного періоду не повернутою. Судами підтвердженого, що в ІІІ кварталі 2005р. ОСОБА_1 згідно договору позики №4 від 08.08.2005р. була надана фінансова допомога в сумі 100000грн., з якої повернуто лише 30000,00грн., тобто залишок в сумі 70000,00грн. підлягає включенню до валового доходу. У зв'язку з виявленим порушенням відповідач здійснив донарахування у складі податкового повідомлення-рішення №0009412304/3 від 22.01.2008р. 17500,00грн. податку на прибуток та 8750,00грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

В матеріалах справи містяться копії рахунків, авансових звітів, квитанцій, що були надані позивачем на підтвердження правомірності поданої ним податкової звітності щодо здійснених витрат на відрядження до Єгипту.

Втім, надані документи не підтверджують зв'язку відрядження із безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зв'язок відряджень з господарською діяльністю підприємства, а також відсутні запрошення приймаючої сторони, розрахункові документи, які підтверджують отримання працівниками позивача готельних послуг та здійснення витрат на відрядження до Єгипту, а також доказів перетинання кордону. Отже, віднесення цих витрат до складу валових є безпідставним, оскільки не включаються до складу валових витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За таких обставин, донарахування позивачеві, як податковому агенту, податку з доходів фізичних осіб в сумі 7834,28грн. та штрафних санкцій в сумі 15668,56грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №000002/1750/3 від 08.01.2008р., з посиланням на отримання працівниками додаткового блага, є правомірним.

В ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження посилання відповідача на порушення амортизаційних відрахувань. Так, 04.07.2003р. між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Нігма»було укладено лізинговий договір для ведення торгівельної діяльності. Після розірвання вказаного договору, на підставі угоди від 28.01.2005р., позивачем було компенсовано ТОВ «Будівельна компанія «Нігма»вартість поліпшень нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Січневого Повстання, 34 «Л»на загальну суму 2908,7 тис. грн. без ПДВ, шляхом видачі простих векселів на суми 2236,8 тис.грн., 630,2 тис.грн., 41,6 тис.грн. в І-му кварталі 2005р.

Податковий орган дійшов висновку, що поліпшення основних засобів були фактично здійснені позивачем у І-му кварталі 2006р., в той час як амортизація нарахована у 2005р., у зв'язку з чим позивачеві донараховано 13450,00грн. податку на прибуток та 8750,00грн. штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення №0009412304/3 від 22.01.2008р.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього ж Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Отже, оскільки витрати позивача у І-му кварталі 2005р. на поліпшення приміщення за адресою м. Київ, вул. Січневого Повстання, 34 «л»підтверджуються наявними у справі документами первинного обліку, податкове повідомлення-рішення №0009412304/3 від 22.01.2008р. є безпідставним.

Податковим повідомленням-рішенням №0004312312/3 від 15.01.2008р. позивачеві донараховано земельний податок в сумі 13118,79грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 6559,39грн. з посиланням на те, що позивачем неправомірно застосовано пільгу по земельному податку в розмірі 99% в частині земель житлової забудови. При цьому, податковий орган вказав на те, що у рішеннях Київської міської Ради від 28.12.2004р. №1050/2460 «Про бюджет м. Києва на 2005 рік»та від 27.12.2005р. № 621/3082 «Про бюджет м. Києва на 2006 рік», а саме у додатках до них, не передбачено надання такої пільги саме ТОВ «Підприємство «Київ», як житлово-експлуатаційна організація.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вірно вказали, що у додатку 12 до рішення Київської міської Ради від 27.12.2005р. № 621/3082 «Про бюджет м. Києва на 2006 рік», а саме у розділі ХV передбачено, що пільга на сплату земельного податку у розмірі 99% надається житлово-експлуатаційним організаціям усіх форм власності, зокрема за земельні ділянки під житловим фондом. Така сама норма містилась і в рішенні Київської міської Ради від 28.12.2004р. №1050/2460 «Про бюджет м. Києва на 2005 рік».

Положенням про відокремлений структурний підрозділ -житлове господарство Колективного виробничо-торговельного взуттєвого підприємства «Київ»та актом від 28.08.2000р. про передавання житлових будинків на утримання та експлуатацію, договорами про надання житлово-комунальних послуг, підтверджується статус позивача, як житлово-експлуатаційної організації. Таким чином, зазначена пільга застосована позивачем правомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004332312/0 від 25.05.2007р., яким донараховано збір за право використання символіки м.Києва, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач має пільгу по сплаті цього місцевого збору. Таким чином, з огляду на приписи розділу ІІІ Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006р. №149/3240, позивач підпадає під визначення платника вказаного збору, оскільки є юридичною особою, яка здійснює діяльність на території м. Києва і використовує символіку м. Києва з комерційною метою.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ»та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 вересня 2008 року в незмінній частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.О. Бухтіярова

Суддя Н.Є. Маринчак