Постанова № 25557451, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-2742/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суд Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008

у справі № 2-16/15983-2007

за позовом Дочірнього підприємства „Привоз-Техслужба"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки

Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Привоз-Техслужба" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 позовні вимоги задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення: № 0004202301/0 від 29.03.2007, № 0004202301/1 від 01.06.2007, № 0004202301/2 від 16.08.2007, № 0004202301/3 від 29.10.2007, № 000421230/0 від 29.03.2007 в сумі 12693,99 грн., № 0004212301/1 від 01.06.2007 в сумі 12693,99 грн., № 000421230/2 від 16.08.2007 в сумі 12693,99 грн., № 000421230/3 від 29.10.2007 в сумі 12693,99 грн., № 0013672301/2 від 16.08.2007, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 та складено акт № 1734/23-2/31951748 від 19.03.2007

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004202301/0 від 29.03.2007, яким позивачу нарахований податок на

прибуток в розмірі 15352 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі

7732, 50 грн.; № 00013672301/2 від 16.08.2007, яким позивачу нараховано збір за

забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 293, 92 грн. за

основним платежем та 352,72 грн. штрафні санкції; № 0001781701/0 від 30.03.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання 160, 50 грн. за порушення

пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України „Про податок з доходів

фізичних осіб".

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено валовий дохід: за IV квартал 2004 року на 12304 грн.; за І квартал 2005 року на 194 грн.; за півріччя 2005 року на 1070 грн.; за 9 місяців 2005 року -3455 грн.; за 2005 рік на 3210 грн.; за І квартал 2006 року на 70 грн.; за півріччя 2006 року на 430 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в період з 01.10.2003 по 30.09.2004 позивач використовував спрощену систему оподаткування.

На момент переходу на загальну систему оподаткування у підприємства були товарно-матеріальні цінності, загальна вартість запасів на рахунку 20 склала станом на 01.04.2004 -82500 грн.

В результаті невірного розрахунку приросту (убутку) підприємством занижені валові доходи на суму 32783 грн. і завищені валові витрати на суму 36000 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пунктом 1.2 та 1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві чи залишках готової продукції, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 11.06.98 N 124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.98 N 417/2857, визначені правила ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів (далі - товарні запаси), малоцінних предметів на складах, покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (далі - матеріальні ресурси).

Облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до Закону про прибуток включаються до складу валових витрат. Якщо вказані товарні запаси і матеріальні ресурси у звітному періоді використані на цілі, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), то їх балансова вартість вираховується із суми, відображеної у графі "залишок на початок періоду" відповідної відомості, складеної за додатками 1 і 2 до цього Порядку. У разі переоцінки товарних запасів і матеріальних ресурсів сума дооцінки додається, а сума уцінки вираховується із суми, відображеної у графі "залишок на початок періоду" відповідної відомості, складеної за додатками 1 і 2 до цього Порядку. 2.1. Відомості, що наводяться у додатках 1 і 2 до цього Порядку, заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку за балансовою вартістю матеріальних ресурсів на складах (місцях зберігання), у незавершеному виробництві і залишках готової продукції, а товарних запасів - на оптових складах, базах торговельних і постачальницько-збутових підприємств і в залишках на підприємствах торгівлі та громадського харчування. При цьому відомості про малоцінні предмети на складах наводяться у первісній вартості.

Отже, згідно вищевказаних положень чинного законодавства, облік запасів і коригування їх відповідно до прибутку/убутку ведеться за даними бухгалтерського обліку матеріальних активів на складах (місцях зберігання), у незавершеному виробництві і залишках готової продукції.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.10.2003 по 30.09.2004 позивач використовував спрощену систему оподатковування по ставці 6% та в були придбані товарно - матеріальні цінності.

На момент переходу на загальну систему оподатковування загальна вартість запасів (рахунок 20) склала 82500 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде обік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів підлягають витрати на придбання яких включаються до валових і не підлягають амортизації.

Таким чином, у звітному періоді платниками які перейшли на загальну систему оподатковування зі спрощеної системи або з фіксованого сільськогосподарського податку, враховуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати єдиного податку або фіксованого сільськогосподарського податку, а вартість таких запасів не враховується при подальшому перерахунку

Стосовно донарахування податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2003-2006 роки на загальну суму 8803 грн.

Позивачем самостійно були представлені розрахунки по збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Самостійно нараховане податкове зобов'язання за 2004 - 2005 роки.

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про відходи" встановлено, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.

Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 N 303.

Відповідно до п. 2 Порядку N 303 збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за розміщення відходів. В абз. 2 п. 4 Порядку N 303 зазначено, що суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів на розміщення відходів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

Виходячи з цього, збір за забруднення навколишнього природного середовища за квартал, півріччя, 9 місяців та рік розраховується платниками збору за правилами, встановленими Порядком N 303.

Граничнодопустимі обсяги забруднення обмежуються державною шляхом встановлення лімітів на розміщення відходів. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року N 1218 „Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів".

Ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на один рік. За понадлімітні обсяги забруднення збір обчислюється окремо і сплачується у п'ятикратному розмірі. Важливо відмітити, що у разі відсутності у платника затверджених в установленому порядку лімітів розміщення відходів всі обсяги забруднення вважаються понадлімітними і збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.

Відповідно до пункту 8 Порядку N 1218 власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Таким чином, підприємства, які утворили відходи і уклали договір на їхній вивіз із комунальними службами, звільняються від одержання лімітів на їхнє розміщення.

Однак, укладання договору з комунальними службами не звільняє підприємство від сплати збору в частині розміщення відходів по їхньому фактичному утворення з урахуванням всіх корегуючих коефіцієнтів без 5-ти кратного підвищеного коефіцієнта у зв'язку зі звільненням від одержання лімітів на утворення й розміщення побутових відходів.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суд Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову господарського суд Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 у справі № 2-16/15983-2007 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Привоз-Техслужба" про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим: № 0004202301/0 від 29.03.2007 (№ 0004202301/1 від 01.06.2007, № 0004202301/2 від 16.08.2007, № 0004202301/3 від 29.10.2007); № 000421230/0 від 29.03.2007 (№ 000421230/1 від 01.06.2007, № 000421230/2 від 16.08.2007, №000421230/3 від 29.10.2007); № 0013672301/2 від 16.08.2007 та № 0001781701/0 від 30.03.2007 (№ 0001781701/1 від 02.07.2007, № 0001781701/2 від 14.08.2007), № 0001781701/3 від 30.10.2007 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко