Ухвала суду № 25557401, 13.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2012 р. м. Київ К-22087/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2009р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010р.

у справі №2а-6386/09/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой» (надалі -ТОВ «Укрспецстрой»)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у м.Сімферополі АР Крим)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0005492301/0 від 07.05.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0005492301/0 від 07.05.2009р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Укрспецстрой»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., про що складено акт №3921/23-2/32703508 від 29.04.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було встановлено заниження ПДВ у розмірі 946350,00грн. А саме, оскільки наявна інформація про не знаходження ПП «Ліза Плюс»за юридичною адресою, відсутністю основних фондів, певного кадрового складу, матеріальних потужностей, то угоди, укладені позивачем із ПП «Ліза Плюс»є фіктивні відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу та не створють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0005492301/0 від 07.05.2009р., яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем та ПП «Ліза Плюс»укладено договір субпідряду №1/09/08-с від 18.09.2008р.

Виконання вказаного Договору підтверджується податковими накладними №5 від 22.09.2008р., №6 від 01.10.2008р., №7 від 02.10.2008р., №8 від 07.10.2008р., №9 від 09.10.2008р., №10 від 15.10.2008р., №11 від 21.10.2008р., №12 від 31.10.2008р., №13 від 06.11.2008р., №14 від 10.11.2008р., №15 від 11.11.2008р., №16 від 26.11.2008р., №17 від 27.11.2008р., №18 від 03.12.2008р. на загальну суму 5151000,00 грн., довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, Розрахунком загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в за жовтень, листопад та грудень 2008р., які були досліджені відповідачем під час проведення перевірки та не були спростовані.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При чому, в ході проведених перевірки та судового розгляду справи податковим органом не було представлено обґрунтованих доказів, які б свідчили про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ліза Плюс», на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідних періодів. При чому, відповідність зазначених податкових накладних приписам п. 1.3 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач не спростовує.

Отже, сплативши вартість робіт на підставі договору субпідряду із ПП «Ліза Плюс», позивач повністю виконав свої зобов'язання за правочинами та сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.О. Бухтіярова

Суддя Н.Є. Маринчак