Ухвала суду № 25557388, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-20319/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги: Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Державної податкової адміністрації в Київській області

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 грудня 2009р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010р.

у справі №8983/09/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі -ДП «КОДУ»)

до Державної податкової адміністрації в Київській області (надалі -ДПА в Київській області)

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 15.07.2009 р. № 0000163810/0 та № 0000173810/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 грудня 2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009р. №0000163810/0 в частині донарахованого податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 248296,88грн. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 1,70грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач також звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, та просить прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «КОДУ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., про що складено акт від 02.07.2009р. №7/38-111/33096517.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9, п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1157796,88грн. А саме, актом вказано, що позивач не врахував в декларації з податку на прибуток підприємства за звітній період ІІІ квартали 2008р. та 2008р. суму коштів в розмірі 4586000,00грн. отриманих, як дотація з державного бюджету. Крім того, вказано на порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 147826,25 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2009р.:

-№0000163810/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2012206,39грн. у т.ч. основний платіж 1157796,88грн., штрафні (фінансові) санкції - 854409,51грн.;

-№0000173810/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 248296,88грн. у т.ч. основний платіж 165531,25грн., штрафні (фінансові) санкції - 82765,63грн.

Щодо донарахування позивачеві зобов'язання з податку на додану вартість.

На час правовідносин Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При чому, в ході перевірки та судового розгляду справи податковим органом не було представлено обґрунтованих доказів, які б свідчили про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідних періодів. При чому, відповідність зазначених податкових накладних приписам п. 1.3 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач не спростовує.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем у перевіреному періоді було укладено договори із ТОВ «Спецтехзніка-Україна»(Договір №КП-27.02-10 від 27.02.2006р.), ВАТ «Спецбудмонтаж-503»(Договір №0206-1 від 15.01.2006р.), ТОВ «Росавто - Україна»(Договір №34/06 від 18.01.2006р.), ТОВ «Грюнберг»(Договір №146-18/1 від 10.03.2006р.) та ТОВ «ЮСТ»(Договір №3/02 від 03.02.2006р.) були укладені господарські правочини.

З матеріалів справи вбачається, що в деклараціях з ПДВ суми податкового кредиту за вказаними правочинами відображено на підставі отриманих належним чином оформлених податкових накладних відповідно до п.п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання декларації звітного періоду).

Також, в перевіреному періоді позивачем було придбано легковий автомобіль «Шкода супер»і до податкового кредиту віднесено ПДВ у складі вказаного придбання. Податковий орган вказав, що сума ПДВ при придбанні легкового автомобіля не включається до податкового кредиту з урахуванням приписів п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між тим, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку на додану вартість має право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у цьому звітному періоді при придбанні платником легкового автомобіля, який є основним фондом та підлягає амортизації (право на отримання податкового кредиту надано третім абзацом пп. 7.4.1 ст. 7 Закону), який підприємством заплановано використовувати для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності. Вказаний автомобіль позивачем було введено в експлуатацію та включено до основних фондів.

Стосовно посилань відповідача на нікчемність укладеного договору між ДП «КОДУ»та ТОВ «Алант - Тех»№ 4-3 від 28.02.2008р., суди попередніх інстанцій встановили, що такі висновки є необгрунтоваими, оскільки невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення №0000173810/0.

Щодо правомірності донарахування податку на прибуток.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачеві у перевіреному періоді з рахунку Головного Управління Державного Казначейства України по Київськії області наійшли грошові кошти в сумі 4586000,00грн.

Призначенням платежу вказано: відкриті асигнування на виконання програм спеціального фонду державного бюджету відповідно до кошторису розпорядника бюджетних коштів. (Фінансування робіт з будівництва реконструкції та капремонту автомобільних доріг). В бухгалтерському обліку надходження грошових коштів спеціального фонду державного бюджету на розвиток виробничих потужностей підприємств дорожнього господарства здійснено ДП «КОДУ»наступною проводкою: Дт рах. 313 «Рахунки в національній валюті»- Кт 4800 «Цільове фінансування і цільові надходження за об'єктами фінансування»всього 4586000,00грн.

Відповідно до розділу II «Класифікація видатків та кредитування бюджету»наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2000р. № 604 «Про бюджетну кваліфікацію та її запровадження», затвердженого згідно Постанови Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України»від 12.07.1996р. №327, визначено, що субсидії та поточні трансферти відображаються по коду 1300, а капітальні видатки, до яких відносяться капітальні трансферти, по коду 2000.

ДП «КОДУ»отримувало видатки та кредитування за кодами бюджетної класифікації КЕКВ 1310 «субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»; КЕКВ 2410 «капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що доходом від інших джерел є сума дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податків.

Отже, у податковому обліку підприємства зазначене кредитування є валовим доходом і включається з метою оподаткування податку на прибуток до складу його валових доходів .

Між тим, в порушення п.п 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не включено до складу валового доходу та занижено суму валового доходу в сумі 4586000,00грн., оскільки не задекларовано вказані суми в Деклараціях з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період ІІІ квартали 2008р. та річної декларації за 2008 рік.

Також, відповідно до п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

В акті перевірки відображено, і підтвердженого під час судового розгляду справи, що в порушення вказаної норми Закону позивачем не нараховувались амортизаційні відрахування в розмірі 1055,60грн. Таким чином, вказані порушення призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1157796,88грн., що підтверджує правомірність визначення зобов'язання податковим повідомленням-рішенням №0000163810/0.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Державної податкової адміністрації в Київській області -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.О. Бухтіярова

Суддя Н.Є. Маринчак