Постанова № 25557314, 31.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2012 року 13:14 № 2а-9311/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000102304

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: Орищенко Л.І. (довіреність № 70 від 07.07.2012 р.)

від відповідача: Марчук Л.А. (довіреність № 2541/9/10-006 від 11.06.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000102304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-9311/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 26.07.2012 р..

В судовому засіданні 31.07.2012 р. представник позивача позов підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 27.01.2012 року № 0000102304.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 141 822,26 грн., в тому числі за березень 2011 р. в сумі ПДВ 141 822,26 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Далгакиран компресор Україна»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком»(код ЄДРПОУ 36917481) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 141 822,26 грн., в тому числі за березень 2011 р. в сумі ПДВ 141 822,26 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що при перевірці контрагента позивача ПП «Ново-Ком» контролюючим органом було встановлено, що за податковою адресою ПП «Ново-Ком»(94200. м. Алчевськ, вул. Гагаріна, буд. 24, кв. 406) не знаходиться, господарські операції між ПП «Ново-Ком»та контрагентами документально не підтверджуються, місцезнаходження майна не встановлено, наявність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, не встановлено, транспортні засоби на праві приватної власності за юридичною особою ПП «Ново-Ком»не зареєстровані, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, та крім того, згідно поданої ПП «Ново-Ком»податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2011 р., - підприємство не декларувало в повному обсязі свої валові доходи, оскільки при валовому доході за 1 кв. 2011 р. в розмірі 26 450 грн., ПП «Ново-Ком»тільки в березні 2011 р. було задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 28 708 564,00 грн., що відповідно вказує на діяльність такого контрагента з метою заниження податкових зобов'язань, надання податкової вигоди третім особам, що завдає шкоди Державному бюджету.

Таким чином, відповідач наголосив на тому, що правовідносини позивача із контрагентом ПП «Ново-Ком»не підтверджені належними первинними документами, позивачем не доведено товарності таких операцій (фактичності їх здійснення), а тому зазначені правовідносини не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. А оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. Отже, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»(код ЄДРПОУ 33399780) з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком»(код ЄДРПОУ 36917481) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 16.01.2012 року № 26/23-04/33399780, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 141 822,26 грн., в тому числі за березень 2011 р. в сумі ПДВ 141 822,26 грн.

На вказаний Акт перевірки позивач направив заперечення 19 січня 2012 року до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, та 27 січня 2012 р. отримав відповідь відповідача на заперечення, якою Акт перевірки було залишено без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000102304, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу -141 822,26 грн., штрафних санкцій - 1,00 грн., разом 141 823,26 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000102304 було також оскаржено позивачем в адміністративному порядку до податкових органів вищого рівня.

09.04.2012 р. року позивач отримав рішення про результати розгляду первинної скарги, яким Державна податкова служба у м. Києві залишила скаргу без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

02.07.2012 р. позивач отримав рішення про результати розгляду повторної скарги, яким Державна податкова служба Україна залишила скаргу без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Зважаючи на таке, та не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Оболонському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2012 року № 0000102304, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.6, 7 зазначеного Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Як видно з наявних матеріалів справи, документальною невиїзною перевіркою ТОВ «Далгакиран компресор Україна»перевірялася достовірність нарахування та своєчасність сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з ПП «Ново-Ком»(код ЄДРПОУ 36917481) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

В ході перевірки була досліджена, зокрема, операція з придбання ТОВ «Далгакиран Компресор Україна»у ПП «Ново-Ком»(код ЄДРПОУ 36917481) обладнання та запчастин до нього за Договором купівлі-продажу від 01.02.2011 р.

Як свідчать матеріали справи, до управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Оболонському районі м. Києва від Алчевської ОДПІ надійшов Акт позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком»(код за ЄДРПОУ 36917481) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 30.09.2011 р. № 1811/231-36917481 від 14.11.2011 р. для використання в роботі (супровідний лист від 17.11.2011 р. № 38467/231-02).

Дана перевірка проводилась на підставі постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М. від 09.11.2011 р.

Так, перевіркою контрагента позивача ПП «Ново-Ком»було встановлено, що:

- за податковою адресою ПП «Ново-Ком»(94200. м. Алчевськ, вул. Гагаріна, буд. 24, кв. 406) не знаходиться;

- господарські операції між ПП «Ново-Ком»та контрагентами документально не підтверджуються;

- місцезнаходження майна не встановлено, наявність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, не встановлено.

Також перевіркою встановлено, що станом на 10.11.2011 р. транспортні засоби на праві приватної власності за фізичною особою Соболевим С.І. та юридичною особою ПП «Ново-Ком»не зареєстровані (лист Відділення Державтоінспекції Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області від 10.11.2011 р. № 46/2416), тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ПП «Ново-Ком»господарських операцій через відсутність майна, персоналу та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в т.ч.: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні за лютий 2011 року - вересень 2011 року;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. здійснених ПП «Ново-Ком»з покупцями.

Згідно з висновками Акта Алчевської ОДПІ, в порушення п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, ПП «Ново-Ком»не надало документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності та безпідставно задекларувало податкові зобов'язання у розмірі 97 507 873,00 грн.

Саме враховуючи висновки Акта перевірки ПП «Ново-Ком»та на виконання листа Алчевської ОДПІ від 17.11.2011 р. № 38467/231-02, ДПІ у Оболонському районі м. Києва провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Далгакиран компресор Україна»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком»за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.

Зазначеною перевіркою встановлено, що за березень 2011 року ТОВ «Далгакиран компресор Україна»задекларувало податковий кредит з ПДВ в сумі 509 861,00 грн., в т.ч. по взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком» у сумі 141 822,26 грн.

Відповідно до матеріалів перевірки встановлено, що між ТОВ «Далгакиран компресор Україна»(Покупець) та ПП «Ново-Ком»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу за № б/н від 01.02.2011 р. предметом якого є те, що Продавець зобов'язаний продати, а Покупець зобов'язаний сплатити та прийняти на умовах вищевказаного договору промислове обладнання, згідно додатку №1 до договору, запасні частини та витратні матеріали до нього.

Загальна вартість цього договору складає 18 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000 000,00 грн.

Оплата за цим договором відбувається шляхом сплати вартості товару не пізніше 90-та календарних днів з моменту його поставки.

Товар за цим договором, поставляється на умовах «Склад Покупця м. Київ»(тобто силами та транспортом Продавця).

Товар за цим договором, повинен бути поставлений на протязі терміну не більше 45-ти робочих днів з моменту отримання заявки на постачання обладнання від Покупця.

Датою поставки вважається дата накладної на передачу товару. Товар переходить у власність Покупця з моменту отримання, що засвідчується накладною на передачу товару з печаткою або довіреністю Покупця.

Договір підписано зі сторони Покупця, в особі директора ТОВ «Далгакиран компресор Україна»Дінковим В.Ф. та зі сторони Продавця в особі директора ПП «Ново-Ком»Соболевим С.І. Місце складання договору - м. Київ.

За зазначеним Договором ТОВ «Далгакиран компресор Україна»отримало податкові накладні від ПП «Ново-Ком», суми ПДВ по яких було включено позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року у сумі 141 822,3 грн.

Однак, враховуючи висновки перевірки контрагента позивача ПП «Ново-Ком», проведеної Алчевською ОДПІ, а саме щодо незнаходження підприємства за адресою його реєстрації, документального не підтвердження підприємством товарності господарських операцій та не встановлення наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення певного виду господарської діяльності (автомобільний вантажний транспорт), відповідачем було зроблено висновок, що угода між ТОВ «Далгакиран компресор Україна»та ПП «Ново-Ком»є нікчемною та на порушення п.198.1 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, ТОВ «Далгакиран компресор Україна»завищено податковий кредит за березень 2011 р. на загальну суму ПДВ 141 822,26 грн. сформований по взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком».

Таким чином, операції ПП «Ново-Ком»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП «Ново-Ком»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Так, ні в ході проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи, позивачем не було допустимими доказами підтверджено фактичності (товарності) операцій з надання ПП «Ново-Ком»послуг з поставник товару на умовах «Склад Покупця м. Київ»(тобто силами та транспортом Продавця).

Відповідно до Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх руху, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за транспортування вантажу та обліку виконаних робіт.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», із змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 2 даного наказу, застосування даних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Однак ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не було надано товарно-транспортних накладних щодо підтвердження фактичності транспортного перевезення товарів від постачальника до покупця, а відповідно також не доведено товарності таких правовідносин із контрагентом ПП «Ново-Ком»з поставки великогабаритних товарів у великих обсягах.

Також, загальна вартість послуг (з поставки товару) за договором № б/н від 01.02.2011 року, що складає 18 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000 000,00 грн., що по документах надавалися позивачу контрагентом ПП «Ново-Ком», свідчить про значну об'ємність (кількість) такого товару, що відповідно передбачає наявність у виконавця таких послуг (з поставки великогабаритного товару у великих обсягах) відповідного персоналу та адміністративно-господарських можливостей, зокрема вантажного автомобільного транспорту, оскільки згідно умов такого Договору поставка здійснювалася на умовах «Склад Покупця м. Київ»(тобто силами та транспортом Продавця - ПП «Ново-Ком»), проте як перевіркою ПП «Ново-Ком»була встановлена повна відсутність в даного підприємства трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, зокрема будь-якого автомобільного транспорту.

Доказів, щодо укладення ПП «Ново-Ком»субпідрядних договорів з метою виконання договору із позивачем, відносно послуг поставки товару (власними силами на склад позивача) на загальну суму 18 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000 000,00 грн., що відповідно передбачало необхідність наявності відповідних трудових та матеріальних ресурсів (автомобільного транспорту) для здійснення такої діяльності -позивачем до суду надано також не було.

Зважаючи на викладене та на наявні у справі докази, суд погоджується із висновком податкового органу, що операції з поставки та реалізації по ланцюгу ПП «Ново-Ком»порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст.215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ПП «Ново-Ком»не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і .правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно наявних матеріалів справи, позивачем не було допустимими доказами доведено суду фактичне отримання від контрагента ПП «Ново-Ком», та відповідно фактичне надання останнім послуг з поставки товару, що за своєю сутністю та об'ємом відповідали б сумі їх загальній вартості -18 000 000,00 грн.

А не доведення позивачем факту наявності в контрагента ПП «Ново-Ком»трудових та матеріальних ресурсів, що необхідні для реалізації такої господарської діяльності з надання трудомістких послуг з поставки (перевезення) товару, ще раз підтверджують, що вказані правовідносини між позивачем та ПП «Ново-Ком»були оформлені сторонами виключно в паперовому вигляді з метою надання податкової вигоди третім особам.

Також, з наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що законодавцем передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як видно з наявних матеріалів справи (податкової звітності ПП «Ново-Ком з податку на прибуток та податку на додану вартість), підприємство в перевіряємому періоді не декларувало в повному обсязі свої валові доходи, оскільки при валовому доході за 1 кв. 2011 р. в розмірі 26 450 грн., ПП «Ново-Ком»тільки в березні 2011 р. було задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 28 708 564,00 грн. (який в Акті перевірки ПП «Ново-Ком»було визнано контролюючим органом непідтвердженим), що відповідно також вказує на діяльність такого контрагента з метою заниження податкових зобов'язань, надання податкової вигоди третім особам, що завдає шкоди Державному бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ПП «Ново-Ком»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «Ново-Ком»мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 03.08.2012 р.