Постанова № 25557316, 03.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2012 року № 2а-6922/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПСпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001002340 від 29.12.2011,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Київбуддеталькомплект»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС в якому з урахуванням поданих під час розгляду справи уточнень просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001002340 від 29.12.2011, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 313 487,00 грн. за основним платежем та 78 372,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Позивач вважає зазначене рішення таким, що ухвалено всупереч вимогам податкового законодавства та вказує, що замовлені операції з виконання підрядних робіт на об'єктах фактично були виконані, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, підстав вважати фіктивними/нікчемними спірні операції, про що зазначає ДПІ, не має, а отже, на думку позивача, у відповідача не було підстав для висновку про необґрунтованість формування позивачем спірної суми податкового кредиту.

Позивач зазначає, що фактично висновки ДПІ відносно порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізі взаємовідносин його контрагента (ПП «Енерго-Комплекс») з іншими особами -ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, а також взаємовідносин останніх вже із своїми контрагентами, а саме: ТОВ «Аммо»та ТОВ «Масергруп», з якими у позивача взагалі не було ніяких господарських взаємовідносин. У той же час, позивач звертає увагу на те, що до суду подано всі первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПП «Енерго-Комплекс», що в свою чергу підтверджують фактичність здійснення спірних операцій (виконання підрядних (будівельних) робіт) та, крім іншого надано відповідну ліцензію на право здійснення діяльності у будівельній сфері даного контрагента.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що за змістом акту перевірки та акту Броварської ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2»встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 із іншими особами ТОВ «Аммо»та ТОВ «Масергруп», відсутність у вказаних осіб адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань при поставці товарів та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а відтак, на думку ДПІ, всі правочини вчинені ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 із ПП «Енерго-Комплекс»(контрагент позивача) є нікчемними, що в свою чергу унеможливлює фактичність вчинення операцій ПП «Енерго-Комплекс»з позивачем та є наслідком невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту.

Інших підстав в обґрунтування оскаржуваного рішення акт перевірки не містить.

Тобто, фактично доводи відповідача в обґрунтування оскаржуваного рішення ґрунтуються на акті неможливості проведення зустрічної звірки та визначених в ньому обставинах щодо взаємовідносин контрагента позивача з третіми особами (контрагентами контрагента та контрагентами контрагентів контрагента позивача), з яким позивач не вступав у господарські відносини.

У судовому засіданні 24.07.2012 р. сторонами заявлено про розгляд справи у письмовому провадженні. Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено розглядати справу в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Київбуддеталькомплект»зареєстроване 13.10.1992 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04012419; адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25-Г).

На податковий облік позивача взято 05.06.1992 року за № 3482. Позивач є платником ПДВ на підставі Свідоцтва від 08.11.2011 № 200009361 виданого замість свідоцтва від 17.04.2002 № 38274652.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами перевірки складено Акт від 16.12.2011 р. № 507/23-404/04012419 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Енерго-Комплекс»(код ЄДР 31033654) за липень 2011 року на загальну суму 313 487,00 грн. Мотиви і підстави таких висновків, які покладені в основу оскаржуваного рішення, викладені вище.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо суті спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

01 березня 2011 року між ПАТ «Київбуддеталькомплект»(позивачем) та ПП «Енерго-Комплекс»укладено договір субпідряду № 313/сп, предметом якого є комплекс будівельно-монтажних та інших робіт, зокрема, роботи по улаштуванню штукатурки на об'єкті -м. Київ, вул. Васильківська. Строк виконання робіт становить 150 календарних днів, починаючи з дня надходження першої попередньої оплати. Генеральний підрядник будівництва ТОВ «Квадратура»(договір підряду № 313 від 01.03.2011, копія якого наявна в матеріалах справи).

Також, 01 березня 2011 року між ПАТ «Київбуддеталькомплект»(позивачем) та ПП «Енерго-Комплекс»укладено договір субпідряду № 314/сп, предметом якого є комплекс будівельно-монтажних та інших робіт, зокрема, роботи по улаштуванню цементно-піщаної стяжки 80 мм з укладенням віброізолюючої підложки (гемофону), шліфуванням та нарізанням швів на об'єкті -м. Київ, вул. Васильківська, об'ємом -42 000 м.кв. Строк виконання робіт становить 150 календарних днів, починаючи з дня надходження першої попередньої оплати. Генеральний підрядник будівництва ТОВ «Квадратура»(договір підряду № 314 від 01.03.2011, копія якого наявна в матеріалах справи).

На підтвердження виконання визначених у наведених вище договорах підрядних робіт позивачем надано до справи Довідки ф. КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт за спірний період (липень 2011 року) та акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1 880 923,6 грн. у т.ч. ПДВ 313 487,00 грн., відомості з яких сторонами не заперечуються.

При цьому, матеріали справи містять первинні документи як по взаємовідносинам позивача із генеральним підрядником ТОВ «Квадратура»(акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки) та і по взаємовідносинам позивача із своїм субпідрядником ПП «Енерго-Комплекс».

На підставі наведеного постачальником видано податкові накладні на загальну суму 1 880 923,6 грн. у т.ч. ПДВ 313 487,00 грн. (період -липень 2011). Розрахунки між сторонами договору проведені безготівково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

При цьому, наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з ПДВ за липень 2011 (Додаток № 5) підтверджується факт декларування позивачем та ПП «Енерго-Комплекс»(контрагентом) зазначеної вище суми ПДВ відповідно у складі податкового кредиту та податкових зобов'язань та відповідач під час розгляду справи не надав доказів, щоб підтверджували наявність будь-яких невідповідностей у задекларованій позивачем сумі податкового кредиту, або прийняття рішень про відмову у прийнятті декларацій.

У свою чергу, на підтвердження наявності у ПП «Енерго-Комплекс» (контрагента позивача) необхідних ресурсів надано до справи Ліцензію від 18.07.2007 р. на право здійснення будівельної діяльності із строком дії до 18.07.2012 року, що охоплює період вчинення спірних операцій.

Наявність цієї ліцензії свідчить про наявність у цієї особи відповідних матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних операцій, наявність яких перевіряється під час видачі ліцензії Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, наявність яких (ресурсів) не спростована податковим органом належними та допустимими доказами.

В той же час, суть спірних відносин полягає у тому, що, як зазначає відповідач, не надаючи при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження своїх висновків, у контрагента контрагентів контрагента позивача, а саме у ТОВ «Аммо»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань при поставці товарів (предметом поставки за операціями позивача є роботи) та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, а відтак, на думку ДПІ, всі правочини вчинені ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 із ПП «Енерго-Комплекс»(контрагент позивача) є нікчемними, що в свою чергу унеможливлює фактичність вчинення операцій ПП «Енерго-Комплекс»з позивачем та є наслідком невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті до матеріалів справи не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже, наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, як приходить до висновку суд, ДПІ не довела наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Натомість сукупність досліджених під час розгляду справи документів за субпідрядними відносинами позивача із субпідрядником у взаємозв'язку із сукупністю первинних та інших документів за підрядними відносинами позивача із замовником робіт, які (роботи/послуги) поставлялись позивачу за субпідрядними угодами та надалі придбані замовником, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Слід додати, що наявність у субпідрядника відповідних ресурсів та фактичне виконання субпідрядних робіт в даному випадку, крім іншого, підтверджується також і вищезгаданою Ліцензією на право виконання робіт ремонтно-будівельного направлення з додатком, в якому визначено комплекс робіт, які може виконувати субпідрядник, у т.ч. -за вищезгаданими договорами субпідряду. Наявність цієї ліцензії, яка видається державним органом після перевірки наявності у підприємства необхідної матеріально-технічної бази, вказує на наявність у субпідрядника достатніх трудових та адміністративно-виробничих ресурсів для виконання спірних операцій, що не спростовано ДПІ під час розгляду справи належними та допустимими доказами. У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що Акт перевірки у цьому контексті не містить висновків ДПІ щодо кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач під час розгляду справи не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В контексті наведеного, слід додати, що контрагент позивача (субпідрядник) на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті наведеного, як вже зазначено вище, контрагентом позивача була подана податкова декларація з ПДВ та задекларовані податкові зобов'язання за операціями з позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Окрім того, в контексті доводів ДПІ щодо нікчемності/фіктивності правочинів, суд зазначає, що ДПІ під час розгляду справи не надано в порядку ст. 551 ГК України судового рішення щодо фіктивного створення контрагента позивача та не надано судового рішення в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, як і не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б унеможливлювали формування спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект»(код ЄДРПОУ 04012419; адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25-Г) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС № 0001002340 від 29.12.2011.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін