Ухвала суду № 25557110, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/80577/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.07.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011

у справі № 2а/0570/9394/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглепоставка"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донвуглепоставка" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень -рішень №6554/10/23-213-0001002340, №6553/10/23-213-0001012340, №6500/10/17-313-0014831740, №6555/10/25-0000632343 від 29.03.2011.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення від 29.03.2011: №6554/10/23-213-0001002340, в частині визначення податку на прибуток у розмірі 1906771, 25 грн.: основний платіж 1525417 грн., штрафні санкції 381354, 25 грн., №6553/10/23-213-0001012340, в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 10082446, 25 грн.: основний платіж 8065957 грн., штрафні санкції у розмірі 2016489, 25 грн., №6555/10/23-0000632343, в частині визначення штрафної санкції у розмірі 32155 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 та складено акт №772/23-2/34500531 від 15.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.03.2011: №6554/10/23-213-0001002340, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2265678, 75 грн.: основний платіж 1812543 грн., штрафні санкції у сумі 453135, 75 грн., №6553/10/23-213-0001012340, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10082786, 25 грн.: з якої основний платіж 8065957 грн. та штрафна санкція 2016829, 25 грн., №6500/10/17-313-0014831740, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі штрафної санкції 75053, 41 грн., №6555/10/25-0000632343, яким застосовано суму штрафної санкції 38472, 83 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.1.23, 1.6 ст. 1, пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на загальну суму 1812543 грн.: у 4 кварталі 2009 року на суму 620876 грн., у 4 кварталі 2010 року 1191667 грн., порушення п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на загальну суму 8065957 грн., у тому числі по періодах: у жовтні 2009 року на суму 1850567 грн., у лютому 2010 року на суму 253650 грн., у березні 2010 року на суму 1409683 грн., у квітні 2010 року на суму 498445 грн., у травні 2010 року на суму 1303044 грн., у червні 2010 року на суму 736534 грн., у липні 2010 року на суму 1389913 грн., у вересні 2010 року на суму 190788 грн., у грудні 2010 року на суму 433333 грн., порушення пп. 7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та пп. 4.1.4 "а", 4.1.7 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в частині несвоєчасного надання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, вересень 2010 року. пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", позивачем не перераховано до бюджету за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 податок на доходи фізичних осіб в розмірі 300213, 59 грн. під час виплати заробітної плати, порушення п. 2.11 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в розмірі 25271, 32 грн., п.2.8 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі 06.12.2010 на 16077, 50 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП „Донтехкомплект" укладено договір купівлі-продажу стойки рудничної та шахтної стойки №02/12 від 02.12.2009.

Виконання договору підтверджено рахунками №94 та 96 від 29.12.2009 та податковими накладними №107 від 29.12.2009 на суму 1006021, 62 грн. у тому числі податок на додану вартість 167670, 27 грн. та № 106 від 29.12.2009 на суму 248138 грн. в тому числі 41356, 33 грн.

Відвантаження стойки рудничної та шахтної стойки здійснювалося на підставі рахунків №94 від 29.12.2009 та №96 від 29.12.2009 та податкових накладних №106 від 29.12.2009, №107 від 29.12.2009.

У рахунок оплати за відвантажений товар згідно за згодою про залік взаємних однорідних вимог зараховано кредиторську заборгованість за товарно-матеріальні цінності, отримані по договору №22-01/08-06 від 22.06.2008 на суму 1045133, 02 грн., у тому числі акт взаємозаліку б/н від 01.02.2010 на суму без податку на додану вартість 1045133, 02 грн.

Суми від продажу товару по вищевказаному договору не були включені до складу валових доходів.

Відповідно до п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг)

Згідно з пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судами встановлено, що не віднесено до складу валового доходу суму 103372 грн.

Між позивачем та ТОВ „Красноліманське" укладено договір підряду №85/П від 25.03.2008.

Виконання договору підтверджено податковою накладною №89 від 30.11.2009 на суму 260863 грн. у тому числі податок на додану вартість 52172, 60 грн. та актом прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року за формою № КБ-2 а на загальну сум без податку на додану вартість 260863 грн.

Суми від надання послуг по вищевказаному договору були включені до складу валових доходів у 4 кварталі 2009 року частково у сумі 157491 грн.

На порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4. пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством частково не включено до складу валових доходів суму 103372 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у розмірі 25843 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що підприємством в 4-му кварталі 2009 року занижено податок на прибуток у сумі 620876 грн.

Податкове повідомлення-рішення №6554/10/23-213-0001002340 від 29.03.2011, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2265678, 75 грн., з якої основний платіж 1812543 грн. та штрафна санкція у сумі 453135, 75 грн., в частині податкового зобов'язання 287126 грн. та штрафної санкції 71781, 50 грн. є правомірним.

Стосовно укладеного договору №15/10-9 від 15.10.2008 між позивачем та ДП ВК „Красноліманська" про ремонт комбайну УКД 200.

Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт від 30.12.2009 на суму 1335000 грн.

Сума у розмірі 1335000 грн. не включена до складу валових доходів за 4 квартал 2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір фактично не був виконаний, і первинні документи за цим договором були відізвані листом №1 від 04.01.2010.

В декларації з податку на додану вартість вказана операція була позивачем відображена у лютому 2010 року на суму податку на додану вартість 267000 грн. у рядку 8.1 "самостійне виправлення помилки, що містяться в раніше поданій Декларації" на підставі податкової накладної №97 від 30.12.2009.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За вище вказаною операцією відсутні оригінали первинних документів які б підтверджували виконання господарської операції.

Виходячи з наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем було неправомірно було нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2010 року у сумі 253650 грн., з урахуванням від'ємного значення по податку на додану вартість в звітному періоді у сумі 13350 грн. згідно з даними податкової декларації за лютий 2010 року.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення щодо не включення до складу валових доходів суми 1335000 грн. в 4 кварталі 2009 року є безпідставним, а нарахування податку на прибуток у розмірі 333750 грн. є неправомірним.

Стосовно кредиторської заборгованості, термін давнини якої минув, по підприємству ТОВ „Інтерпрогрес компані" на суму 2600000 грн.

31.12.2010 року в бухгалтерському обліку ТОВ „Донуглепоставка" рахується на підставі цього податковим органом зроблено висновок, що підприємством не включено до складу валового доходу суму по якій минув термін позовної давнини.

Між позивачем та ТОВ „Інтерпрогрес компані" укладено договір №17-07 від 17.07.2007 поставки продукції виробничо-технічного призначення.

Виконання вище зазначеного договору підтверджено специфікацією №1 від 17.07.2007 на поставку комбайну прохідницького КСП-32 кількістю 1 шт. на суму 2600000 грн., у тому числі податок на додану вартість 433333, 33 грн. та інвентарною карткою обліку основних засобів №106 від 17.07.2007.

У позивача рахується кредиторська заборгованість 2600000 грн. та у контрагента дебіторська заборгованість 2600000 грн.

Відповідно до договору уступки права вимоги №03/11 від 03.11.2008 ТОВ „Інтерпрогрес компані" передає ТОВ „Алькес" право вимагати за договором №17-07 від 17.07.2007, укладеного між ТОВ „Донуглепоставка" та кредитором.

Кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, які свідчать про наявність заборгованості боржника.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному разі суди дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження виконання на користь позивача вантажно-розвантажувальних робіт та послуг з обслуговування комп'ютерної техніки відповідними договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Відповідачем не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з виконання цих робіт, так і зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган. Натомість, як встановлено судами, у матеріалах справи містяться докази придбання позивачем товару, який передбачав виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

За даних обставин відсутність в актах приймання-передачі виконаних робіт (послуг) детальних посилань на види та обсяги таких робіт не спростовує факту їх виконання та призначення.

Не можна визнати слушними і доводи податкового органу про безоплатний характер послуг. Адже, відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані роботи, послуги - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Термін позовної давнини був перерваний 01.11.2008 року.

Також за цією господарською операцією зменшено валові витрати на суму 2166667 грн. по кредиторській заборгованості, термін давнини якої минув по ТОВ „Інтерпрогрес компані" у 4-му кварталі 2010 року.

Позивач з набуттям права власності на комбайн за вищевказаним договором суму 2166667 грн. включив до складу валових витрат.

По кредиторській заборгованості, як вже було вище визначено, не минув термін давнини, тому підстави для коригування валових витрат, відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за однією операцією двічі нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток, коли збільшено валові доходи на суму 2600000 грн., з урахуванням податку на додану вартість 433333 грн., та коли зменшує валові витрати на суму 2166667 грн. без врахування податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 650000 грн. та 541666, 74 грн. є неправомірним.

Також, неправомірним було зменшення податкового кредиту за грудень 2010 року та нарахування податку на додану вартість у сумі 433333 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення №6554/10/23-213-0001002340 від 29.03.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2265678, 75 грн.: основний платіж 1812543 грн. та штрафні санкції 453135, 75 грн. та в частині податкового зобов'язання 1525417 грн., штрафні санкції 381354, 25 грн. є недійсним.

Стосовно укладення нікчемних правочинів та наявності наданих послуг за договорами поставки товару з ПП „Донтехкомплект", ТОВ „Виват-Пром", ТОВ „Гранд Капітал Груп", ТОВ „Вторстандарт", ТОВ „Авістапромторг", ТОВ „Корвент" та право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 7378974 грн. в жовтні 2009 року та березні-вересні 2010 року.

Між позивачем та ПП „Донтехкомплект" укладено договір №22-01/08-6 від 22.01.2008 на поставку продукції виробничо-технічного призначення.

В листопаді-грудні 2009 року та січні-березні 2010 року ПП „Донтехкомплект" було поставлено позивачу продукції виробничо-технічного призначення на загальну суму 20224379, 96 грн. у тому числі податок на додану вартість 3370730 грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП „Донтехкомплект" згідно наступних платіжних доручень.

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації на загальну суму 3335401, 70 грн. та рахунки, видаткові накладні, податкові накладні.

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 22818118, 55 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП „Донтехкомплект" є юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою №14/4-23/1307 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ „Виват-Пром" укладено договір про поставку товару №01/10 від 01.10.2009.

В жовтні 2009 року та лютому - березні 2010 року ТОВ „Виват-Пром" було поставлено позивачу товару на загальну суму 3418194, 90 грн. у тому числі податок на додану вартість 569699, 15 грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Виват-Пром" згідно наступних платіжних доручень.

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації, надані відповідні рахунки та накладні, податкові накладні №56 від 02.10.2009 на суму 589560 грн.

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 11048195 грн.

ТОВ „Виват-Пром" є юридичною особою та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Податковий орган в акті перевірки зробив висновок, що придбання ТМЦ здійснювалось за нікчемними правочинами за наступною схемою: ПП „Донтехкомплект" та ТОВ „Виват-Пром" отримало товар у ТОВ „Полисфен", по якому 27.01.2010 року з Управління державної реєстрацій Донецької міської ради надійшли відомості про внесення 26.01.2010 року до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом. Знято з обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька 14.01.2010 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 14.01.2010 року.

ТОВ „Полисфен" сформувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ „Агропостач ШАІ", яке не відобразило в податкових деклараціях з податку на додану вартість вищезазначені операції, в результаті чого у нього виникло заниження податкових зобов'язань.

ТОВ „Полисфен" формувало податковий кредит згідно податкових накладних, отриманих від декількох постачальників, основним з яких являється ТОВ „Агропостач ШАІ".

ТОВ „Агропостач ШАІ" перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, має стан 16 - припинено (ліквідовано, закрито) та звітувало протягом 2009 року про відсутність господарських операцій.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Агропостач ШАІ" анульовано лише 16.10.2009, а державну реєстрацію скасовано 21.10.2009.

Відповідачем зроблено висновок, що основний постачальник позивача, а саме ПП „Донтехкомплект", ТОВ „Виват- пром" здійснювали фінансово-господарські відносини з контрагентом з ознаками "сумнівності", оскільки ТОВ „Полисфен" штучно формувало податковий кредит.

Правочини між ТОВ „Донуглепоставка" та ПП „Донтехкомплект" ТОВ „Виват-Пром", не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним.

Відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на бази даних „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Між позивачем та ТОВ „Гранд Капитал Груп" укладено договір про поставку товару №0502 від 05.02.2010.

В квітні 2010 року ТОВ „Гранд Капитал Груп" було поставлено позивачу товару на загальну суму 4191497, 21 грн. у тому числі податок на додану вартість 698582, 86 грн.

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації на загальну суму 4694504, 83 грн. та виписані відповідні рахунки, накладні та податкові накладні на суму 245213, 42 грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Гранд Капитал Груп" згідно наступних платіжних доручень.

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 7595787, 21 грн.

ТОВ „Гранд Капитал Груп" є юридичною особою та зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ „Вторстандарт" укладено договір поставки товару №3004-10 від 30.04.2010.

В травні - липні 2010 року ТОВ „Вторстандарт" було поставлено позивачу товару на загальну суму 16559099 грн. у тому числі податок на додану вартість 2759849, 33 грн.

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації на загальну суму 16559099, 45 грн. та виписані відповідні рахунки, накладні та податкові накладні на суму 938604 грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Вторстандарт" згідно платіжного доручення № 498 від 02.08.2010 у сумі 769600 грн.

ТОВ „Вторстандарт" є юридичною особою та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ „Авистапромторг" укладено договір поставки товару №12/04-10 від 12.04.2010.

В липні 2010 року ТОВ „Авистапромторг" було поставлено позивачу товару на загальну суму 2469871 грн. у тому числі податок на додану вартість 411645, 17 грн.

На виконання умов договору між сторонами була складена, специфікація та відповідний рахунок-фактура, видаткова накладна на суму 2469871 грн. та податкові накладні.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Авистапромторг", що підтверджується платіжними дорученнями.

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 2469871 грн.

ТОВ „Авистапромторг" є юридичною особою та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ „Корвент" укладено договір про поставку товару №0408 від 04.08.2010.

В серпні-вересні 2010 року ТОВ „Корвент" було поставлено позивачу товару на загальну суму 159332, 96 грн. у тому числі податок на додану вартість 26555, 49 грн.

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації на суму 88362, 80 грн. відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Оплата за отриману продукцію позивачем не здійснювалась.

ТОВ „Корвент" є юридичною особою та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність спірних правочинів з посиланням на бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, та порушення справи про банкрутство у відношенні контрагента у другому ланцюгу після виконання ним умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Судами попередніх інстанцій досліджено журнал-ордер і відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали за квітень - вересень 2010 року, в яких визначені дати, приходні накладні, найменування товару, поставщик, за яким договором здійснювалася поставка, на яку суму отриманий товар, кількість та на якому рахунку рахується.

Позивач має нежитлові приміщення для ведення господарської діяльності, що підтверджено договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2010, договором №5 від 01.12.2009.

Відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Надані позивачем талони замовника до подорожнього листа, в яких відображається дата перевезення вантажу, назва автопідприємства, на якому транспорті здійснювалося перевезення, замовник, час прибуття та вибуття, за якою накладною поставлявся товар.

Вони підписані замовником та скріплені печаткою.

Судами попередніх інстанцій досліджено рахунки-фактури, видаткові накладні, специфікації які мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості, кількості, найменування, дат.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Оплата вартості товарів та послуг за цими договорами проведено у безготівковій формі.

Товарність операцій підтверджена відповідними первинними документами, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме, видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Аналіз договорів про проведення , дає підстави вважати, що послуги, які надано Товариству, спрямовані на отримання доходу останнього.

Таким чином, понесені позивачем витрати з договору посередництва, договору купівлі - продажу, належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені до складу податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що господарські операції позивача з контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформованими платником податків правомірно.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Фактичне надання ПП „ПКФ „Донбасінвест компані" послуг з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що податкове повідомлення - рішення №6553/10/23-213-0001012340 від 29.03.2011, підлягає визнанню недійсним частково, а саме в сумі 10082446, 25 грн. з якої основний платіж 8065957 грн. та штрафна санкція у розмірі 2016489, 25 грн.

Стосовно не своєчасного надання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року - граничний термін надання звітності до 20.08.2010 - фактично надана до відповідача 28.12.2010, за вересень 2010 року - граничний термін надання звітності до 20.10.2010 - фактично надана до відповідача 20.12.2010.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що податкове повідомлення - рішення №6553/10/23-213-0001012340 від 29.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 10082786, 25 грн.: за основним платежем 8065957 грн., фінансові санкції 2016829, 25 грн., підлягає визнанню правомірним частково, а саме в сумі визначення штрафної санкції у розмірі 340 грн.

Стосовно податкового повідомлення -рішення №6555/10/23-0000632343 від 29.03.2011 в частині визначення штрафної санкції у розмірі 32155 грн.

Відповідачем встановлено порушення п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме перевищення ліміту залишку готівки в касі 06.12.2010 року на суму 16077, 50 грн., оскільки згідно видаткового касового ордеру №80 від 06.12.2010 року фізичною особою отримано суму 26077, 50 грн.

Відповідно до п. 2.3 Положення передбачено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється постановою Правління національного банку України від 09.02.2005 року №32 та складає 10000 грн.

Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключено в безготівковій формі.

Підприємства - юридичні особи (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (їх відокремлені підрозділи), що є учасниками відносин у сфері господарювання, зокрема суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також інші суб'єкти господарювання, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 2.3 Положення встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами.

В даному випадку в акті перевірки мова йде про виплату готівкових коштів фізичній особі, підстава для виплати суми - відшкодування витраченої суми по сплаті держмита, інформаційно-технічного забезпечення за позовом до Державного бюджету та розрахунково-касове обслуговування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем ліміт каси не встановлений, в акті перевірки зазначено, що готівка в сумі 16077,50 грн. в позаробочій час не залишалася, виплати були проведені в межах одного робочого дня, а саме 06.12.2010.

Відповідно до п.2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 у справі № 2а/0570/9394/11 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 у справі № 2а/0570/9394/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров