Ухвала суду № 25557115, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 року м. Київ К-37746/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2а-47712/19/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Елемент-Шість"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Елемент-Шість" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення -рішення №0001012305/0 від 06.11.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності і нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2008 року та складено акт № 2234/23-2/00222373 від 27.10.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001012305/0 від 06.11.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 48253, 86 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 пп. 7.4 пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2008 рік в розмірі 48253, 86 грн.

Позивачем не підтверджено, заявлену ВАТ „Елемент шість" суму податку на додану вартість за червень 2008 року, оскільки контрагент позивача по ланцюгу відсутній за юридичною адресою.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку чи придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, (пп. 7.4.5 цього Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством було сформовано податковий кредит на підставі оформлених належним чином податкових накладних, які виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Порушень, допущених позивачем при обчисленні та формуванні податкового кредиту, суди на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, не встановили. Не встановлено будь-яких порушень і його безпосереднім контрагентом-постачальником -ТОВ „Гофра".

Витрати на придбання товару віднесені до складу валових витрат виробництва, відповідні суми податку по постачальнику ТОВ „Гофра" сплачені ВАТ „Елемент Шість".

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-47712/19/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-47712/19/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко