Постанова № 25557106, 07.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2012 р. м. Київ К/9991/89197/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Рецебуринський Ю.Й. , Цвіркун Ю.І. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим на постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим з вимогами про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної республіки Крим провести донарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з травня по грудень 2008 року у сумі 780,40 грн., а також за період з січня по квітень 2009 року в сумі - 398,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі АР Крим залишено без задоволення, постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009р. у справі № 2а-610/09 змінено. Резолютивну частину постанови викладено у іншій редакції. Управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі АР Крим зобов'язано провести підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з травня 2008 року по квітень 2009 року, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції помилково визначив суму недоплаченого підвищення та стягнув його з відповідача, оскільки, суд не може підміняти державний орган, дії чи бездіяльність якого оскаржуються.

У касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що судами невірно застосовано чинне законодавство щодо визначення мінімального розміру пенсії за віком, не враховано, що виплати державної соціальної допомоги здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. має статус дитини війни. Протягом 2006 - 2009 років позивачу надбавка як дитині війни не виплачувалася у розмірі, встановленому Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суди правомірно керувались тим, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно діяти відповідно до вимог статті 6 Закону № 2195-IV і здійснювати позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність. Судами частково задоволено позовні вимоги з врахуванням норм ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України та пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за 2006, 2007 роки.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка набрала чинності з 01.01.2008р., викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачало, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформульовано правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. пункт 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими в частині встановлення права позивача на перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у підвищенні на 30 % мінімальної пенсії за віком за відповідний період.

Колегія суддів зазначає, що вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Безпідставним є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції стосовно недопустимості обрахування конкретної суми допомоги, яку відповідач зобов'язаний донарахувати та виплатити на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 105 і ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України способами захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а визначення конкретної суми належить до компетенції відповідача.

Разом з тим, конкретизації також підлягає дата, з якої слід здійснити перерахунок на виплату сум підвищення до пенсії як дитині війни з врахуванням дати прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., оскільки право на здійснення зазначеного перерахунку виникло саме з цієї дати.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність вказування у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції конкретних дат, в межах яких слід здійснювати перерахунок та виплати підвищення до пенсії як дитині війни.

Доводи касаційної скарги інших висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Скасувати постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010р.

Ухвалити у справі нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим щодо непроведення донарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, СДРПОУ 22300323) провести донарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 29.04.2009р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Рецебуринський Ю.Й.

Цвіркун Ю.І.