Постанова № 25557055, 25.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2012 року № 2а-6245/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадженняза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮДМИЛА-ФАРМ Ко»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києвапровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва з віднесення штрафних (фінансових) санкцій за повідомленням-рішенням про застосування до позивача штрафних санкцій форми «С»№ 0010342304 від 17.11.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10738 грн. до заборгованості зі сплати податків і зборів (податкового боргу;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва виключити інформацію про наявність у позивача заборгованості зі сплати податків і зборів (податкового боргу) на суму 10738 грн. повідомленням-рішенням про застосування до позивача штрафних санкцій форми «С»№ 0010342304 від 17.11.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10738 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

20.07.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.11.2009 за результатами проведення перевірки ТОВ «ЛЮДМИЛА-ФАРМ Ко»за дотриманням суб'єктами господарювання розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій ДПІ у Голосіївському районі міста Києва складено Акт № 1151/26/50/23 (далі -Акт звірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320.

17.11.2009 на підставі Акту перевірки та згідно з п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»відповідачем винесено рішення форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010342304, яким у зв'язку з порушенням пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10738 грн.

Згідно з пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

За змістом ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності); 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок; 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); 22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 23) збір за використання радіочастотного ресурсу України; 24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 26) збір за проведення гастрольних заходів; 27) судовий збір; 28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. До місцевих податків належать: 1) податок з реклами; 2) комунальний податок. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать: 2) збір за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір з власників собак.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З аналізу викладених норм видно, що застосовані на підставі вищевказаних норм штрафні санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями (аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 N 1776/100/13-08), а відтак, штрафні санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні господарських операцій та за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні не є податковим зобов'язанням (податковим боргом).

Водночас, судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що сума визначена рішенням форми «С» від 17.11.2009 № 0010342304 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є податковим боргом у розумінні ПК України та строк звернення податкового органу до суду про стягнення коштів не сплинув, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень. З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності). Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини). Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 24.11.2011 N 2198/11/13-11.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ у Голосіївському районі міста Києва з віднесення штрафних (фінансових) санкцій за рішенням форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2009 № 0010342304 у розмірі 10738 грн. до заборгованості позивача зі сплати податків і зборів (податкового боргу), а відтак і про необхідність зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі міста Києва виключити інформацію про наявність у позивача заборгованості зі сплати податків і зборів (податкового боргу) на суму 10738 грн. за рішенням форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2009 № 0010342304.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинення ним дій щодо віднесення штрафних (фінансових) санкцій за рішенням форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2009 № 0010342304 у розмірі 10738 грн. до заборгованості позивача зі сплати податків і зборів (податкового боргу).

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва з віднесення штрафних (фінансових) санкцій за рішенням форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2009 № 0010342304 у розмірі 10738 грн. до заборгованості позивача зі сплати податків і зборів (податкового боргу); зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва виключити інформацію про наявність у позивача заборгованості зі сплати податків і зборів (податкового боргу) на суму 10738 грн. за рішенням форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2009 № 0010342304.

За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮДМИЛА-ФАРМ Ко» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 18/48; код ЄДРПОУ 25271289) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва з віднесення штрафних (фінансових) санкцій за рішенням форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2009 № 0010342304 у розмірі 10738 грн. до заборгованості позивача зі сплати податків і зборів (податкового боргу).

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва виключити інформацію про наявність у позивача заборгованості зі сплати податків і зборів (податкового боргу) на суму 10738 грн. за рішенням форми «С»про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2009 № 0010342304.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 32,19 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮДМИЛА-ФАРМ Ко»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко