Постанова № 25556270, 17.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року 14:00 Справа № 0870/2413/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ»

про стягнення податкового боргу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 березня 2012 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі за текстом - позивач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (далі за текстом - відповідач або ТОВ «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ»), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд стягнути кошти з рахунків платника податків у всіх банках, обслуговуючих ТОВ «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ», в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку у розмірі 25101,70 грн. та комунального податку в розмірі 1,70 грн.

Ухвалою суду від 19 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 0870/2413/12, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 05 квітня 2012 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін ухвалою суду від 05 квітня 2012 року розгляд справи відкладався до 19 квітня 2012 року.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 19 квітня 2012 року, провадження у справі зупинялось до 17 травня 2012 року.

У судове засідання 17 травня 2012 року сторони своїх представників не направили.

17 травня 2012 року позивач подав клопотання (вх. № 21201), в якому просить розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14 травня 2012 року).

Повістки про виклик та ухвали, які надсилалися судом відповідачу, були повернуті поштовою установою до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Повістки про виклик та ухвали суду надсилалися на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул.Зачиняєва, буд. 60, м. Запоріжжя, 69093), тому, враховуючи положення частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаються врученими відповідачу належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ» зареєстрований Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 07 лютого 2001 року (код ЄДРПОУ 31348184) в якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи і є платником податків і зборів відповідно до чинного законодавства України.

ТОВ «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в якості платника земельного податку з юридичних осіб та станом на 03 травня 2012 року має заборгованість зі сплати цього податку у розмірі 25101,70 грн., з яких 22048,60 грн. - сума боргу з основного платежу та 3053,10 грн. - пені за несвоєчасну сплату податку. Також за відповідачем обліковується заборгованість з комунального податку в розмірі 1,70 грн.

Суд погоджується з заявленими позовними вимогами про стягнення вищевказаного податкового боргу виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В період 2010 року до набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року) діяли норми Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (далі за текстом Закони вказуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 та пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» віднесено до місцевих податків комунальний податок.

Відповідно до поданого відповідачем податкового розрахунку комунального податку за грудень 2010 року сума самостійно визначеного відповідачем податку складає 1,70 грн.

Самостійно узгоджене відповідачем податкове зобов'язання не було сплачене у встановлений податковим законодавством строк та набуло статусу податкового боргу.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що використання землі в Україні - є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 17 Закону України «Про плату за землю», встановлено особливості щодо строків сплати податкового зобов'язання з земельного податку.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно поданого відповідачем податкового розрахунку земельного податку на 2010 рік від 28 січня 2010 року (відповідно до відмітки №1566 отриманий позивачем 28 січня 2010 року) відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з земельного податку у розмірі 19100,69 грн., у тому числі за базові податкові (звітні) місяці: січень 2010 року - в розмірі 1591,77 грн., з лютого по грудень 2010 року - в розмірі 1591,72 грн. щомісяця.

Відповідно до даних зворотного боку облікової картки ТОВ «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ» та довідки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя станом на 03 травня 2012 року за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 49436,17 грн., в тому числі 45271,35 грн. недоїмки зі сплати земельного податку та 4164,82 грн. пені.

На час розгляду справи сума заборгованості з земельного податку з урахуванням пені складає 25101,70 грн., з яких: сума основного боргу - 22048,60 грн.; сума пені - 3053,10 грн.

Вказаний борг виник на підставі наступних обставин.

З відомостей облікової картки за 2009 - 2011 роки вбачається, що податковий борг із земельного податку виник у відповідача з 30 січня 2009 року і до 30 вересня 2010 року не сплачувався. У тому числі з 02 березня 2010 року податковий борг збільшився на суму податкових зобов'язань, визначених відповідачем в податковому розрахунку земельного податку на 2010 рік від 28 січня 2010 року, які не були сплачені у встановлені строки.

Відповідно до підпунктів 6.2.1 та 6.2.2 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого борту. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 05 лютого 2009 року №1/112 на суму 1054,36 грн., яка була повернута поштовою установою без вручення 22 липня 2009 року у зв'язку із фактичним незнаходженням платника за вказаною адресою. Даний факт засвідчений Актом позивача від 22 липня 2009 року № 84 про неможливість вручення платнику податків податкової вимоги № 1/112.

Оскільки після направлення першої податкової вимоги відповідач не погасив суму податкового боргу, позивачем було видано другу податкову вимогу від 25 серпня 2009 року №2/738 на суму 10212,63 грн., яку вручено відповідачу під розписку 12 січня 2010 року.

У зв'язку з несплатою податкового боргу позивачем було прийнято рішення від 12 лютого 2010 року № 61 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який встановив новий порядок обчислення та сплати плати за землю.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

У підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на день подання відповідачем податкової декларації з плати за землю за 2011 рік від 26 січня 2011 року) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

В податковій декларації з плати за землю за 2011 рік від 26 січня 2011 року (відповідно до відмітки № 1751 отримана позивачем 31.01.2011 року) відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з земельного податку у розмірі 19136,88 грн. зі сплатою 1594,74 грн. щомісяця з січня по грудень 2011 року.

За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 287.3 та 287.4 пункту 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня та 16 грудня 2011 року позивачем проведені камеральні перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, якими встановлено несвоєчасну сплату протягом граничних строків суми податкового зобов'язання з земельного податку, що є порушенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за яке передбачена відповідальність згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України. Результати перевірок оформлені актами від 05 серпня 2011 року № 3457 та від 16 грудня 2011 року № 5146 відповідно (далі за текстом - акти перевірки).

За результатами перевірок позивачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0012661501 про нарахування відповідачу штрафу в розмірі 320,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0009651501 про нарахування штрафу в розмірі 1000,00 грн.

Згідно з пунктом 86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Акт перевірки від 05 серпня 2011 року № 3457 був надісланий відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, однак 19 вересня 2011 року був повернутий поштовою установою без вручення за закінченням терміну зберігання. Даний факт засвідчений актом позивача від 19 вересня 2011 року № 333 про неможливість вручення акту перевірки. Прийняте за результатами цієї перевірки податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0009651501 було надіслано відповідачу 22 вересня 2011 року рекомендованим листом з повідомленням, однак було повернуто поштовою установою без вручення за закінченням терміну зберігання. У зв'язку з цим відповідачем складено акт від 11 листопада 2011 року № 392 про неможливість вручення рішення та розміщено податкове повідомлення-рішення на дошку оголошень.

Акт перевірки від 16 грудня 2011 року № 5146 був надісланий відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, однак 28 січня 2012 року був повернутий поштовою установою без вручення за закінченням терміну зберігання. Даний факт засвідчений актом позивача від 28 січня 2012 року № 24 про неможливість вручення акту перевірки. Прийняте за результатами цієї перевірки податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0012661501 було надіслано відповідачу 01 лютого 2012 року рекомендованим листом з повідомленням та було повернуто поштовою установою 23 березня 2012 року без вручення за закінченням терміну зберігання. Про неможливість вручення рішення позивачем складений акт від 23 березня 2012 року № 74.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення були прийняті у встановленому порядку та вважаються врученими відповідачу.

Згідно з пунктами 56.1 та 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підпунктами 56.17.1 та 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу не були оскаржені відповідачем, тому в силу положень підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов'язання зі сплати штрафу вважаються узгодженими.

За порушення строків сплати податкового зобов'язання на суму податкового боргу позивачем була нарахована пеня в сумі 3053,10 грн. за загальний період з 01 травня 2009 року по 01 лютого 2012 року на підставі підпункту 16.4.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 129 Податкового кодексу України

Відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Аналогічне положення містить пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95.2 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як встановлено судом, другу податкову вимогу від 25 серпня 2009 року було вручено відповідачу 12 січня 2010 року. Після надсилання податкової вимоги сума податкового боргу відповідача збільшилась на новостворену суму податкового боргу, у тому числі на суму штрафних санкцій та пені.

Оскільки податкові вимоги не були відкликані в порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 60 Податкового кодексу України, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не мала підстав для направлення нової податкової вимоги.

На момент стягнення податкового боргу минуло більше 60 календарних днів з дня вручення податкової вимоги.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає вся сума податкового боргу, який виник після надсилання податкової вимоги.

В зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу, загальна сума податкового боргу відповідача із земельного податку з урахуванням пені складає 25101,70 грн., з яких:

- Сума основного боргу з урахуванням штрафних санкцій за період з 30.01.2011 по 11.04.2012 складає 22048,60 грн.

- Сума пені за період з 01.05.2009 по 01.02.2012 складає 3053,10 грн.

Зазначена сума боргу по земельному податку підтверджується наданими позивачем розрахунками та зворотнім боком облікової картки платника податків.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - задовольнити.

2. Стягнути з рахунків платника податків у всіх банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 31348184), на користь Місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя (код одержувача 38025423 в ГУДКС України у Запорізькій області, МФО 813015) податковий борг з земельного податку в розмірі 25101,70 грн. (двадцять п'ять тисяч сто одна гривня сімдесят копійок) (код платежу 13050100 на р/р 33217811700006) та податковий борг з комунального податку в розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок) (код платежу 16010200 на р/р 33211828700006).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Ю.П.Бойченко