Постанова № 25552864, 01.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2012 № 5028/12/5/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі

Гордова Г.Л.

за участю представників сторін:

від позивача - Одноралов Е.Л. (представник за довіреністю);

від відповідача - Сидоренко Н.Д. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Клочко С.В. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП»

на рішення

господарського суду

Чернігівської області

від

03.05.2012 року

по справі

№ 5028/12/5/2012 (суддя - Лавриненко Л.М.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП»

до

Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк»

третя особа, яка не

заявляє вимог на

предмет спору на

стороні відповідача

Приватне підприємство «Юта-Плюс»

про

визнання недійсним договору поруки та повернення отриманих коштів в сумі 80 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.05.2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 03.05.2012 року по справі № 5028/12/5/2012 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір поруки № 625 від 27.09.2011 року, укладений між ПАТ «Полікомбанк» та ПАТ «Слов'янські шпалери -КФТП», з моменту його укладення та стягнути з ПАТ «Полікомбанк» на користь ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» 80 000,00 грн. сплачених в рахунок погашення кредиту.

Так, апелянт зазначає, що підставою для звернення до суду стало виявлення у листопаді місяці 2011 році, після проведення службової та аудиторської перевірок, факту незаконного переведення коштів в розмірі 80 000,00грн. згідно договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, який, як стверджує позивач, останнім не підписувався.

Факт підробки підпису Генерального директора ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» ОСОБА_1 в розділі 4 «юридичні адреси та підписи сторін» спірного договору поруки № 625 підтверджується висновками експертних установ.

Публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» зазначає, що судом неправильно застосовано до даних правовідносин положення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», в свою чергу суд не прийняв до уваги положення спеціальних нормативних актів, зокрема Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189.

Таким чином, договір поруки № 625 від 27.09.2011 року згідно норм ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки на його укладення не було волевиявлення позивача як сторони договору, укладення договору було неправомірним, оскільки підпис представника позивача було підроблено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» прийнято до провадження.

Публічне акціонерне товариство «Полікомбанк» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Чернігівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом повно і об'єктивно перевірено обставини справи, за наявними доказами, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Приватне підприємство «Юта-Плюс» заперечує проти апеляційної скарга та просить залишити рішення Господарського суду Чернігівської області без змін.

Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, третя особа не скористалась, відзив на апеляційну скаргу не подала.

В судових засіданнях 13.06.2012 року та 18.07.2012 року оголошувалась перерва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

17.09.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Полікомбанк» - Банк та Приватним підприємством «Юта-Плюс» - Позичальник було укладено кредитний договір за овердрафтом № 582, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику відкличний кредит за овердрафтом у сумах, що перевищують залишок коштів на поточному рахунку позичальника № 26004134867 в банку, код банку 353100, а саме: ліміт овердрафту: 100 000,00 грн.; строк дії овердрафту: до 15.09.2011 року; зі сплатою 24% річних; для поточної діяльності та поповнення обігових коштів (п.п.1.1.1., 1.1.2., 1.1.4., 1.1.5. кредитного договору за овердрафтом №582) /а.с. 162-163, т. 1/.

Відповідно до п.п. 1.1.6., 1.1.7. кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року порядок надання кредиту за овердрафтом: видача кредиту за овердрафтом здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку позичальника в банку протягом операційного дня розрахункових документів позичальника в межах встановленого ліміту з утворенням при цьому дебетового залишку. Порядок погашення кредиту за овердрафтом: погашення дебетового залишку, який утворився по поточному рахунку позичальника в банку, здійснюється автоматично за рахунок надходжень грошових коштів на поточний рахунок позичальника в банку протягом операційного дня.

Пунктом 2.1. кредитного договору за овердрафтом сторони визначили, що позичальник забезпечує своєчасне виконання зобов'язань по цьому кредитному договору заставою товарів в обороті згідно з договором застави від 17.09.2010 року № 583.

Додатковими угодами №1 від 18.10.2010 року, №2 від 04.11.2010 року, №3 від 02.12.2010 року, №4 від 17.12.2010 року, №5 від 16.03.2011 року, №6 від 15.09.2011 року, №7 від 27.09.2011 року до кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року, внесено зміни та доповнення. /а.с. 164-170, т. 1/.

Зокрема додатковою угодою №7 від 27.09.2011 року сторони доповнили розділ 2 «Забезпечення кредиту» кредитного договору від 17.09.2010 року № 582 пунктом 2.2.: Позичальник забезпечує своєчасне виконання зобов'язань по цьому кредитному договору порукою Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» згідно з договором поруки від 27.09.2011 року № 625.

27.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Слов'янські шпалери -КФТП» - Поручитель та Публічним акціонерним товариством «Полікомбанк» - Кредитор було укладено договір поруки № 625. /а.с. 11, т.1/.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання Приватним підприємством «Юта-Плюс» - Боржник всіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року і додаткових угод до нього від 18.10.2010 року № 1, від 04.11.2010 року № 2, від 02.12.2010 року № 3, від 17.12.2010 року № 4, від 16.03.2011 року № 5, від 15.09.2011 року № 6, від 27.09.2011 року № 7, укладених між кредитором та боржником.

Пунктом 1.2. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року передбачено, що поручителю відомі всі умови договору, в тому числі: ліміт овердрафту: 200 000,00 грн.; строк дії овердрафту: до 28.09.2011 року; плата за користування овердрафтом: 20% річних. У разі порушення строку сплати процентів, відповідно до п. 1.1.9., плата за кредит за користування овердрафтом збільшується на 5% річних з дня утворення простроченої заборгованості до дати її погашення.

Відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, відповідно до п. 1.4. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, є солідарною.

Згідно п. 2.1. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, в разі невиконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року, кредитор протягом 5-х робочих днів направляє відповідне повідомлення поручителю (листом, факсом, телеграмою).

Пунктом 2.2. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року передбачено, що поручитель не пізніше наступного робочого дня після одержання такого повідомлення перераховує кредитору на рахунок № 29099021 в Полікомбанку, код банку 353100, код за ЄДРПОУ 19356610, або на рахунки простроченої заборгованості суму заборгованості боржника перед кредитором.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя (п. 3.2. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року), а у разі пролонгації кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року, строк дії цього договору продовжується на такий же строк, про що складається додаткова угода (п. 3.3. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року).

У вступній частині та розділі IV «Юридичні адреси та підписи сторін» договору поруки № 625 від 27.09.2011 року зазначено, що від імені кредитора Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк», вказаний договір підписаний головою правління Тарасовець Миколою Павловичем, який діє на підставі статуту; від імені публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» - генеральним директором Якович Ніною Мефодіївною.

Так, відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до пункту 8.20 Статуту Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП», затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 02.03.2011 року № 17), зареєстрованого державним реєстратором Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області 14.03.2011 року в новій редакції, генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю товариства. /а.с. 37-43, т.1/.

Пунктом 8.21.1. Статуту передбачено, що генеральний директор діє від імені Товариства у межах, встановлених цим статутом і чинним законодавством України.

Зокрема, підпунктами 1), 4) пункту 8.26. Статуту визначено, що генеральний директор товариства в межах своїх повноважень має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень Статуту.

Відповідно до витягу з протоколу №11 Загальних зборів акціонерів ВАТ «Корюківська ФТП» від 05.04.2006 року, генеральним директором ВАТ «Корюківська ФТП» обрано ОСОБА_1 /а.с. 107. т. 1/.

Згідно витягу з наказу № 34 від 20.04.2006 року, Якович Ніна Мефодіївна, з 20.04.2006 року приступила до виконання обов'язків генерального директора ВАТ «Корюківська ФТП» (підстава: протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ «Корюківська ФТП» від 05.04.2006 року №11, контракт від 20.04.2006 року). /а.с. 108, т.1/.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» посилається на ту обставину, що спірний договір поруки підписаний не уповноваженою посадовою особою позивача, а отже відсутнє вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки, у зв'язку з чим у позивача немає жодних правових зобов'язань, що випливають із спірного правочину та будь-яких інших актів, виданих на його виконання та дій, що були в подальшому вчинені на його виконання.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги для чинності правочину а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 737-738/12-24 по справі № 5028/12/5/2012 Чернігівського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Генеральний директор» в розділі «4. Юридичні адреси та підписи сторін» договору поруки № 625 від 27.09.2011 року виконаний не ОСОБА_1, зразки підписів якої надані для порівняльного дослідження, а іншою особою. /а.с. 196-200, т. 2/.

Також у висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 737-738/12-24 по справі № 5028/12/5/2012 зазначено: що ж стосується збігів ознак, то вони на категоричний негативний висновок про тотожність не впливають, оскільки пояснюються виконанням досліджуваного підпису з наслідуванням дійсного підпису ОСОБА_1 Оскільки було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Генеральний директор» в розділі «4. Юридичні адреси та підписи сторін» договору поруки № 625 від 27.09.2011 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, то питання «Чи не виконано підпис навмисно зміненим почерком?» не вирішувалося.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта не обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В матеріалах справи наявний оригінал договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, який містить печатку Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КТФ» № 2 , якою скріплено підпис поручителя. /а.с. 3, т. 2/.

Згідно розпорядження № 5 від 14.03.2011 року «Про використання печатки підприємства» для оформлення розрахунків документів та для здійснення касових операцій, а також при укладанні правочинів та підписів інших документів від імені ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП», у Товариства діють дві печатки № 1 та № 2, які мають однакову юридичну силу. /а.с. 181, т.1/.

Публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КТФ» своїм розпорядження № 26 від 14.04.2011 року «Про користування печатками» встановило порядок користування печатками, а саме: 1). печатку №1 закріпити за головним бухгалтером Кугук І.І., використовувати генеральним директором ОСОБА_1 та головним бухгалтером Кугук І.І.; 2). печатку №2 закріпити за директором фінансовим Дяченко Р.С., використовувати директором фінансовим Дяченко Р.С. /а.с. 128, т. 2/.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише письмову форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, наявність печатки на спірному договорі поруки № 625 від 27.09.2011 року є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Наявність печатки на спірному договорі позивачем як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не заперечується.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). (п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).

Таким чином, настання наслідків, в разі укладення угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень, закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду, від імені якої її укладено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 року.

Публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КТФ» платіжним дорученням № 660 від 29.09.2011 року здійснив платіж на суму 80 000, грн. зі свого рахунку № 26005000365, на рахунок відповідача № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу «погашення кредиту згідно договору 625 від 27.09.11р.». /а.с. 12, т. 1/.

Перерахування коштів було здійснено з використанням системи електронних платежів згідно укладеного між сторонами 30.01.2003 року договору № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», відповідно до якого позивач-клієнт доручає, а відповідач-банк бере на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування з використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк», та з дотриманням вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Рахунок № 26005000365 був відкритий банком позивачу 29.01.1999 року, що підтверджується повідомленням про відкриття рахунку від 29.01.1999 року, наданим банком ДПІ у Корюківському районі. /а.с. 184, т. 1/.

12.09.2000 року між АКБ «Полікомбанк» та ВАТ «Крюківська фабрика технічних паперів» було укладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт - Банк» № 1485. /а.с. 147-151, т. 3/.

По зазначеному договору банком було передано позивачу ключі шифрування по системі клієнт - банк АК «Полікомбанк».

30.01.2003 року сторонами було переукладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» № 29 в новій редакції. /а.с. 20-21, т. 3/.

Розпорядженням № 2 від 12.01.2009 року позивача, яке підписано генеральним директором ОСОБА_1, було уповноважено фінансового директора Дяченко Р.С. здійснювати набір та передачу телекомунікаційними лініями зв'язку у банк платіжних документів завірених електронними підписами. Для виконання даного розпорядження було передано Дяченко Р.С. дискети із ключами шифрування й електронними підписами уповноважених осіб. /а.с. 157, т. 1/.

Як вбачається із наданої банком картки із зразками підписів і відбитка печатки від 31.03.2011 року розпорядження за рахунком позивача вважаються дійсними в разі наявності на них одного першого і одного другого підписів. В картці із зразками підписів і відбитка печатки зазначено, що перший підпис належить генеральному директору ОСОБА_1 та заступнику генерального директора Мурай П.М., другий підпис належить головному бухгалтеру Кугук І.І. та заступнику головного бухгалтера Фініній Т.М. Справжність підписів посадових осіб в картці із зразками підписів і відбитка печатки засвідчена приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Дремлюгою Р.М. /а.с. 23, т. 3/.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Статтею 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Із наявних в матеріалах справи письмових пояснень спеціаліста банку вбачається, що в системі Банк-Клієнт використовуються дві ЕЦП, під кожну з яких є окремий таємний ключ та окремий відкритий. Банк не регламентує використання цих ключів з боку клієнта однією особою чи двома, це вирішує виключно сам клієнт. Банк перевіряється зміст платіжного документа на відповідність обом цифровим підписам, після чого виконується банком платіж. Платежі без накладеного ЕЦП взагалі не можуть бути відправлені до банку.

При здійсненні перерахування коштів в сумі 80 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011 року, на зазначене платіжне доручення було накладено 1-й та 2-й електронні цифрові підписи повноважних осіб позивача.

Пунктами п.п. 2.2.2., 2.2.4., 2.2.6. договору на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» № 29 від 30.01.2003 року передбачено, що клієнт (позивач) зобов'язується: беззаперечно виконувати всі вимоги щодо захисту інформації в системі «Клієнт-Банк» та дотримуватись порядку одержання, збереження та використання ключових елементів; передавати у банк телекомунікаційними лініями зв'язку платіжні документи, оформлені у відповідності з нормативними документами та завірені електронними підписами осіб, які повідомлені банку у картці із зразками підписів та відбитком печатки; протягом дня перевіряти стан рахунку з урахуванням відправлених платежів. У разі невідповідності відправлених і проведених платежів негайно припинити роботу в системі до з'ясування обставин.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору № 29 від 30.01.2003 року, кожна із сторін несе відповідальність за збої в обміні інформацією, викликані необережними, некомпетентними та зловмисними діями його персоналу. Клієнт несе відповідальність перед банком у разі викрадення, загублення засобів захисту інформації у системі «Клієнт-Банк».

Згідно п.п. 5.1.- 5.4. договору № 29 від 30.01.2003 року, сторони визнають, що розрахункові документи, виготовлені і передані клієнтом в банк засобами телекомунікаційного зв'язку з використанням електронного підпису, мають однакову юридичну силу з документами, що виготовлені традиційним способом на папері та підписані службовими особами і завірені печаткою клієнта. Сторони визнають засоби криптозахисту та електронного підпису, а також використання останнього для підтвердження достовірності платіжних документів, що передаються між сторонами по каналу зв'язку. Сторони зобов'язані прийняти всі організаційні заходи безпеки для запобігання несанкціонованого доступу до дискет із ключами шифрування й електронного підпису. Клієнт зобов'язується припинити обмін платіжними документами, завіреними електронними підписами і негайно інформувати банк у випадках пошкодження засобів криптозахисту; втрати таємних ключів керівника або бухгалтера; виявлення факту несанкціонованого доступу до дискет із ключами шифрування й електронного підпису.

06.02.2006 року між сторонами було укладено також договір № 3/365 банківського рахунка, згідно п. 2.4.6. якого позивач - Клієнт зобов'язаний здійснювати перевірку правильності зарахування або списання коштів на своїх рахунках. У випадку виявлення неправильно зарахованих або списаних коштів по рахунку, повідомити Банк про це протягом 3-х робочих днів з дня одержання виписки для здійснення виправної проводки. /а.с. 182-183, т. 1/.

Проте, позивачем не було проведено жодних дій, у відповідності до п.п. 2.2.6., 2.2.7. договору № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» від 30.01.2003 року та п. 2.4.6. договору № 3/365 банківського рахунка від 06.02.2006 року, які б свідчили про невідповідність відправлених і проведених платежів, зокрема при перерахуванні 80 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011 року.

Таким чином, посилання на помилковість перерахування позивачем 80 000,00 грн. є необґрунтованим.

Також Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком Господарського суду Чернігівської області стосовно того, що проведення ідентифікації позивача є не обов'язковою з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» банки відносяться до суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції, зокрема, встановлення ділових відносин з клієнтами до/або під час встановлення ділових відносин, укладення правочинів, але до проведення фінансової операції, відкриття рахунку.

У відповідності до ч. 13 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» ідентифікація клієнта не є обов'язковою у разі проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані

Публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» є клієнтом банку з 29.01.1999 року (дата відкриття рахунку), банк здійснює розрахункове - касове обслуговування позивача, відповідно між сторонами укладались договори на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», договори банківського рахунка, кредитні угоди, в тому числі 27.04.2009 року між сторонами укладався кредитний договір № 170 та 13.05.2010 року кредитний договір за овердрафтом № 242, в юридичній справі позивача на відкриття рахунку відповідач має подані та заповнені позивачем картки із зразками підписів та відбитків печаток № 1 та № 2, статути позивача, розпорядження на використання печаток, а тому ідентифікація позивача на момент укладення договору не була обов'язковою відповідно до п. 13 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

За статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою при здійсненні кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Таким чином, норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.05.2003 року № 189 прийняті саме з метою забезпечення реалізації норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України у письмовій формі договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Крім того, позивачем в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено належно допустимими доказами проведення службової та аудиторської перевірок щодо факту незаконного переведення коштів в розмірі 80 000,00 грн. згідно договору поруки № 625 від 27.09.2011 року

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з Полікомбанк на користь ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» 80 000,00 грн. сплачених позивачем, згідно договору поруки № 625 від 27.09.2011 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ПП «Юта-Плюс», є також безпідставні і задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 03 травня 2012 року у справі № 5028/12/5/2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.05.2012 року у справі № 5028/12/5/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 5028/12/5/2012 повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Тищенко О.В.

Смірнова Л.Г.

06.08.12 (відправлено)