Ухвала суду № 25551308, 30.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1066/12/0170/15

30.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"- Куліцький Євген Геральдович, довіреність № 238-1-4/19 від 19.12.11

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-1066/12/0170/15 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 21.03.12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (вул. Желябова, буд.3/11, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

про визнання протиправним та скасування рішення №20 від 11.01.12 р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.12 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення №20 від 11.01.12 р., - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим № 20 від 11.01.12 р.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.12 без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про визнання незаконним та скасування рішення Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим №20 від 11.01.12р.

Згідно матеріалів справи, позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 16467237, має філію (Кримська філія Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"), яка зареєстрована в УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у якості платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. (а.с.6-9)

На підставі акту перевірки № 338 від 28.10.2011 року відповідачем прийнято рішення №20 від 11.01.12 р. про застосування до Кримської філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" фінансових санкцій у розмірі 4951,62 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз.6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". (а.с.4)

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками визнаються, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з п.п.4, 6 ч.2 ст.17 Закону №1058 (в редакції на час вчинення правопорушень) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 (в редакції до 01.01.2011 року) було передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, втратили чинність норми права, які встановлювали відповідальність страхувальників, передбачену, зокрема, п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та штрафних санкцій, нарахованих до 01.01.2011 року.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за донарахування страхових внесків слід застосовувати наступним чином:

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті фінансові санкції, які нараховані до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року та виявлені після 01.01.11 р., застосовувати фінансові санкції, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить статті 58 Конституції України.

Застосування позивачем при винесенні оскаржуваних рішень недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Приймаючи до уваги, що відповідачем спірним рішенням штрафні санкції, визначені п. на підставі п. 4 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд приходить до висновку, що її застосування з 01.01.11 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пунктів 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК №20 від 11.01.12р. про застосування фінансових санкцій є протиправними та підлягає скасуванню.

Також судова колегія погоджується з рішення суду першої інстанції, що для повного захисту прав позивача необхідно застосувати ч.2 ст.11 КАС України. Згідно якої, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Враховуючи, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим №20 від 11.01.12 р., а не про визнання його протиправними, як це передбачено для актів індивідуальної ді.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.12 по справі № 2а-1066/12/0170/15 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко