Ухвала суду № 25546258, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К/9991/12861/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого судді Островича С.Е.,

суддів: Степашка О.І.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря Волошина В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Євротек»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Євротек»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, за участю прокуратури Солом'янського району м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Встановив:

Закрите акціонерне товариство «Євротек»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, за участю прокуратури Солом'янського району м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 18 грудня 2006 року №0000582307/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Закрите акціонерне товариство «Євротек»подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11 грудня 2006 року по 15 грудня 2006 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «Євротек», з питань правових відносин з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою Мельник О.М., за період з 01.11.2005 по 31.12.2005. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 ст.1 та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2005 року податок на додану вартість в сумі 910 356,66 грн., що в результаті призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 910 356,66 грн.

На підставі акту перевірки від 15.12.2006 №2658/23-07/23509930, прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «В1»від 18 грудня 2006 року №0000582307/0, яким ЗАТ «Євротек»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок платника) з податку на додану вартість в розмірі 910356,66 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 455178,33 грн.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, мотивовано тим, що право позивача на податковий кредит відповідно до чингного законодавства виникло по факту отримання податкових накладних від постачальника - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Мельник О.М.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком суду першої інстанції, відмовив в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що позивач протягом тривалого часу придбавав через посередника продукцію, у осіб, при якому задіяні постачальники, що систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їх діяльності, а також, що позивач, продавець та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за листопад 2005 року по господарським операціям з СПД - фізичною особою підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Невиконання контрагентами, а саме: ТОВ «Феоніт», ТОВ «Торгівельно-промисловий союз», ТОВ ПТФ «Антрацит»обов'язку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а не позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, судом апеляційної інстанції постановлено рішення без врахування фактичних обставинам справи, а тому суд дійшов безпідставного висновку про обґрунтованість апеляційних вимог, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції, постановлене відповідно до вимог закону.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст.220, 221, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Євротек»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: С.Е. Острович

О.І. Степашко

О.В. Муравйов