Постанова № 25545518, 16.07.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/649/2012

16 липня 2012 року 14год. 39хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Руденко Ф.А.

відповідача: представник Столярець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішення від 15.09.2011 року за № 0003122342 та №0003132342.

Обґрунтовуючи позов представник позивача вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про нікчемність господарських операцій позивача з ПП "Флоратекс", що відображені у первинних документах, наданих до перевірки. Стверджує, що господарські операції є фактично виконані, в підтвердження названих обставин надав первинні документи по спірних господарських операціях. Просив позов задоволити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та зокрема зазначав, що господарські операції відображені у первинних документах позивача та ПП "Флоратекс" є нікчемними, оскільки ПП «Флоратекс» на момент здійснення операцій не мало цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів. Цей висновок в свою чергу зроблений на підставі вироку Святошинського районного суду м. Києва за ч.2 ст.205 КК України по факту фіктивного підприємництва відносно посадової особи названого підприємства, а також встановлено те, що ПП "Флоратекс" було фіктивним підприємством. Представник позивача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.

01.03.2012 року була проведена реорганізація Державної податкової інспекції у м. Рівне шляхом перетворення в Державну податкову інспекцію у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. На підставі вищевикладеного, суд допускає заміну ДПІ у м.Рівне на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

За результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Флоратекс" за період 01.01.2008 року по 30.06.2011 року ревізорами відповідача складено акт від 01.09.2011 року № 1074/23-100/00382214 (а.с. 20-30)(далі по тексту постанови - акт перевірки).

Так, названий акт перевірки, містить висновки осіб, що проводили перевірку, про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача та ПП "Флоратекс", на підставі яких позивачем занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

Підставою для такого висновку про безтоварність таких операцій є надходження на адресу відповідача листа Служби безпеки України від 07.07.2011 року №14/2/4-1938нт щодо переліку фіктивних підприємств (а.с. 74), а також копії вироку у кримінальній справі №1-130/2011 від 20 травня 2011 року, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст.205 КК України (а.с.111-120).

За порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" та на підставі п. 123.1 ст.123 Податкового Кодексу України, висновків обумовленого акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року за №0003122542, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по відчизняних товарах в розмірі 1792,50 грн. ( 1434,00 грн. за основним платежем та 358,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

За порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 , абз. 4 пп.5.3.9 п 5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі п. 123.1 ст.123 Податкового Кодексу України, висновків обумовленого акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року за №0003132542, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2241,25 грн. ( 1793,00 грн. за основним платежем та 448,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вирішуючи даний спір судом враховано норми законодавства, що діяло як на час розгляду справи так і під час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" встановлено, що, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість").

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п.5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміють - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вище згаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для віднесення до складу валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З акту перевірки вбачається (стор.3), що видом діяльності позивача є виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів; оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; оброблення неметалевих відходів та брухту; діяльність автомобільного вантажного транспорту; складське господарство.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат суму понесених затрат по операціях позивача з придбання соди харчової у ПП "Флоратекс" та до складу податкового кредиту за квітень та жовтень 2009 року позивач відніс відповідну суму ПДВ, що припадає на такі операції. Підставою для такого віднесення були видаткові та податкові накладні складені ПП "Флоратекс "(а.с.12-15). Відповідно до названих первинних документів, ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" придбало у ПП "Флоратекс" соду харчову вагову.

Видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 12-15) містять всі необхідні реквізити, складені особою, що на момент їх складання була в установленому порядку зареєстрована, як платник податків (в тому рахунку і податку на додану вартість) містять відомості, щодо складання їх ПП "Флоратекс" . Названі обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб (а.с.77-80), відомостями зазначеними в акті перевірки (стор.7).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що між позивачем і ПП "Флоратекс" мали місце цілком законні реальні господарські операції, в результаті яких настали реальні юридичні наслідки. Вони знайшли своє відображення в низці документів бухгалтерського обліку. Харчова сода, отримана від ПП "Флоратекс" згідно видаткових накладних та використана в господарській діяльності позивача.

Обставини щодо фактичного надходження на підприємство позивача харчової соди в обсягах, обумовлених у видаткових накладних визнаються відповідачем та його представниками, підтверджуються також прибутковими накладними позивача

Названі обставини визнані також і обумовленим вище актом перевірки. Досліджені інші документи (картки рахунку 201, товарно-транспортні накладні, звіти про рух сировини зі складу в цехи та по цехах тощо) свідчать про реальність даних господарських операцій, доводять реальність поставок соди для позивача і її подальшого використання позивачем у виробництві та правильність сплати відповідних податків.

Крім обумовленого, зібраними та досліджені судом доказами: копією товарно - транспортних накладних (а.с.99, 108), копією видаткової накладної (а.с.100), копією податкової накладної (а.с.101), копією прибуткової накладної (а.с.102), копіями карток рахунку 201 ("Сировина й матеріали") (а.с.103-107, 109-110) підтверджуються обставини щодо фактичного придбання та надходження на підприємство - позивача соди харчової вагової в обсягах, зазначених у видаткових та податкових накладних, складених ПП "Флоратекс". Обставини щодо фактичної доставки (переміщення) соди харчової від ПП "Флоратекс" до позивача підтверджуються товарно - транспортними накладними (а.с.99,108) та копіями витягу з журналу в'їзду транспортних засобів на територію ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" (а.с.197-200). Також, матеріали справи містять копії накладних на внутрішнє переміщення соди харчової (а.с. 131-139) та копії актів списання соди харчової (а.с. 140-192), що а свою чергу підтверджують фактичне придбання та використання соди харчової у господарській діяльності позивача.

З наведеного слідує, що позивачем фактично було придбано у ПП "Флоратекс" товари, котрі фактично надійшли та використані в господарській діяльності підприємства -позивача. Відтак, позивач (на підставі вищевказаних норм права та обумовлених первинних документів, податкових накладних) правомірно відніс операції позивача з ПП "Флоратекс" до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідно суми ПДВ, що припадають на такі операції.

Матеріали справи містять копію вироку Святошинського районного суду м.Києва у справі №1-130/2011 від 20.05.2011року (а.с. 111-120) про засудження гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колишніх працівників податкових органів, за ст. 205 КК України. На нього, як на головну підставу для винесення податкових повідомлень-рішень, посилається відповідач і в акті перевірки ДПІ, і в запереченні на позов, і в ході судового розгляду справи. Однак, аналізуючи даний вирок, вбачається, що у вироку досліджено і дано правову оцінку виключно діям засуджених. У названому вироці взагалі не йдеться про безтоварність господарських операцій ПП "Флоратекс" з іншими платниками податків. Такий вирок взагалі не містить жодних висновків про те, що вся без винятку діяльність названого контрагента була направлена на здійснення виключно фіктивних та безтоварних операцій. Вироком не досліджувались обставини щодо наявності або відсутності у ПП "Флоратекс" адміністративно-господарських та трудових ресурсів за наявності або відсутності яких названий контрагент мав або не мав змоги фактично здійснювати господарську діяльність. При цьому, з названого вироку вбачається, що первинні документи та господарська операція з придбання позивачем у ПП "Флоратекс" соди харчової (на підставі яких позивач сформував валові витрати та суми податкового кредиту) Святошинським районним судом м.Києва не досліджувалися, судом не надано правової оцінки таким документам та господарській операції відображеній у них. Святошинським районним судом м.Києва також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності ПП "Флоратекс", прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. Зважаючи на наведене, посилання відповідача на цей вирок, що нібито ним діяльність ПП "Флоратекс" судом визнана незаконною, не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, наведений вирок, за яким було засуджено гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не може бути доказом незаконності дій позивача, фіктивності та безтоварності спірних поставок, позаяк останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Відтак, посилання відповідача про те, що правочини позивача з ПП "Флоратекс" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податків) у діях посадових осіб позивача або його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ПП "Флоратекс", прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. При цьому, суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011року, також вказав на необхідність доведення обставин щодо обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, ВАСУ у наведеній ухвалі зазначив, що вирок у кримінальній справі, за яким було засуджено певних посадових осіб контрагента не може бути доказом незаконності дій іншого платника (позивача) та фіктивності спірних поставок, якщо останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій позивача та ПП "Флоратекс" або вказують на відсутність у названих платників адміністративно-господарських та трудових ресурсів достатніх для здійснення таких операцій. Обґрунтовуючи безтоварність операцій відповідач покликався лише на вирок Святошинського районного суду м.Києва про засудження гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колишніх працівників податкових органів, за ст. 205 КК України.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить припущення щодо відсутності наміру у ПП "Флоратекс" на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Крім того, з пояснень представників сторін та обставин, викладених у названому акті перевірки (стор.6-7) вбачається, що заборгованість по взаєморозрахунках між ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» та ПП «Флоратекс» відсутня; відповідно до поданого розрахунку комунального податку на вказаному ПП "Флоратекс" працювало в 3 кв. 2009року -15 чол.

Отож, покликання представника щодо відсутності у ПП "Флоратекс" власних трудових ресурсів не відповідає вище викладеним обставинам справи, з яких вбачається, що ПП "Флоратекс" володів достатніми трудовими ресурсами для здійснення спірної господарської операції з позивачем.

Відтак, доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо нікчемності господарських операцій позивача та ПП "Флоратекс" є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Всупереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та правомірності його тверджень про нікчемність названих операцій, а відтак позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне від 15.09.2011 року №0003122342 та №0003132342.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.