Рішення № 25535737, 02.08.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2012 р.Справа № 3/38/5022-473/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар'єр" (код ЄДРПОУ 00292416) вул. Гранітна, 16, м. Житомир

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-граніт" (код ЄДРПОУ 14372372) вул. Поліська, 11, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Романишин М.М. -адвокат, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №658 від 07.06.2012р.

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Соколівський кар'єр" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-граніт" про стягнення 67902 грн. 24 коп. заборгованості, згідно договору №11/10 від 11.10.2011 року , в тому числі: 56418,84 грн. - основного боргу; 10458,91 грн. -пені; 758,81 грн. -3% річних; 265,68 грн. -інфляційних нарахувань.

Судовий збір покласти на відповідача.

31 липня 2012 року позивачем надано суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог №3 від 27.07.2012р. (вх. №14194), в якій просить стягнути з відповідача 36418 грн. 84 коп. боргу, 4799 грн. 11 коп. пені, 943 грн. 27 коп. -3% річних , 56 грн. 42 коп. інфляційних витрат. Судовий збір та витрати на послуги адвоката покласти на відповідача.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що уточнення позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача про уточнення позовних вимог, як така, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України .

Таким чином, предметом позову є : стягнення 36418 грн. 84 коп. боргу, 4799 грн. 11 коп. пені, 943 грн. 27 коп. -3% річних , 56 грн. 42 коп. інфляційних витрат.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.

Проте, 31 липня 2012 року ТзОВ "Волхонтет -граніт" надало суду клопотання №14 (вх.. №14220(н)) , в якому просить суд відкласти розгляд справи №3/38/5022-473/2012 на іншу дату та зобов'язати позивача - ПАТ "Соколівський кур'єр" надіслати на адресу ТзОВ "Волхонтет -Граніт" копію позовної заяви з усіма додатками , посилаючись на ст.. 56 ГПК України .

В порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи №3/38/5022-473/2012 відкладався на 02 серпня 2012 року на 10 год. 40 хв. , що підтверджується ухвалою суду від 21.06.2012р.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

11 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Соколівський кар'єр" як, Виконавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Волхонтет -граніт" , як Замовник уклали між собою договір №11/10.

Пунктом 1.1. Договору , передбачено , що Виконавець виготовляє продукцію з граніту згідно Додатків (Специфікацій) до даного договору, а Замовник зобов'язаний прийняти і оплатити її.

У відповідності до п.4.1., п.4.2., п.4.3. Договору , ціна продукції , узгоджена в додатках (Специфікаціях) , які є невід'ємною частиною договору, встановлена з урахування тари, маркування, завантаження в автотранспорт Замовника. Розрахунки за товар здійснюється в національній валюті України у безготівковому порядку, згідно банківських реквізитів вказаних в цьому Договорі. Оплата за продукцію здійснюється наступним шляхом: 40% попередня оплата від повної вартості замовлення згідно Специфікації; остаточний розрахунок по кожній відвантаженій партії здійснюється після інформування Замовника про виготовлення продукції ; відвантаження партії продукції здійснюється після її повної оплати.

Згідно до п.8.4., п.8.5. Договору , договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами , договір діє до повного його виконання.

Як вбачається із матеріалів справи , зокрема із видаткових накладних ПАТ "Соколівський кар'єр" виготовило продукції і передало її відповідачу на суму 700 960 грн. 44 коп. , в свою чергу ТзОВ "Волхонтет -граніт" прийняло продукцію та провело оплату у розмірі 64 454 грн. 60 коп. , що підтверджується платіжними дорученнями (знаходяться у матеріалах справи).

22 грудня 2011 року ПАТ "Соколівський кар'єр" направив на адресу суду ТзОВ "Волхонтет -граніт" лист за № 372 з вимогою погасити заборгованість , яка на той час складала 122 918 грн. 84 коп. У відповідь на вимогу позивача відповідачем було надано гарантійний лист №28 від 22.12.2011р. із зобов'язанням провести розрахунок до 28.12.2011р. включно.

Проте, остаточний розрахунок так і не було проведено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - граніт" своєчасно не здійснило оплату за продукцію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 418 грн. 84 коп., що і є причиною спору, яка не день розгляду справи в суді не погашена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36 418 грн. 84 коп., документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

П.5.2. Договору , встановлена відповідальність сторін , Замовник несе відповідальність за своєчасну сплату гранітних виробів згідно даного договору . В разі несплати товару Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості несплаченої продукції за кожен день затримки оплати.

За несвоєчасну оплату за виготовлену продукцію , позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4799 грн. 11 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена .

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4799 грн. 11 коп., документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, в результаті несвоєчасної оплати за виготовлену продукцію , в порядку ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу суму на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -56 грн. 42 коп. та 3% річних - 943 грн. 27 коп., які на день розгляду спору позивачу не сплачені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 56 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань, 943 грн. 27 коп. 3% річних, документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, розглянувши клопотання ТзОВ "Волхонтет -граніт" №14 від 31.07.2012р. (вх.. №14220(н)), суд з врахуванням матеріалів справи, не вбачає підстав для його задоволення із наступних причин:

У відповідності до ст.. 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Стаття 57 ГПК України , передбачає , що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається із матеріалів справи , зокрема , із фіскального чеку №9772 від 06.06.2012р. та опису вкладення (а.с. 5, 6) Публічне акціонерне товариство "Соколівський кар'єр" при поданні позову дотримало вимоги ст..ст. 56, 57 ГПК України.

Згідно повідомлень про вручення поштового відправлення від 26.06.2012р. , від 03.07.2012р. та клопотання ТзОВ "Волхонтет -граніт" №14 від 31.07.2012р. , відповідач був повідомлений належним чином про місце , дату та час судового засідання , а також в порядку передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, завершується строк вирішення спору встановлений ст.69 ГПК України а тому суд прийшов до висновку, що справу слід розглядати без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на достатність в матеріалах справи доказів для прийняття рішення суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача.

При цьому , суд звертає увагу ТзОВ "Волхонтет - граніт" на норми чистини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України , яка зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стосовно заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 2 360 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

У п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" , витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, міститься в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано завірені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №658 на ім'я Романишин Маріан Миколайович , договір №2 про надання правової допомоги від 27.07.2012р., платіжне доручення №2820 від 27.07.2012р. на суму 2000,00 грн. та платіжне доручення №2821 від 27.07.2012р. на суму 360 грн. 00 коп., з яких вбачається, що адвокатом Романишином М.М. отримано від ПАТ "Соколівський кар'єр" 2360 грн. 00 коп., на підставі договору №2 від 27.07.2012р.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

В силу ст. 49 ГПК України , судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката, підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551 , 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 , 216, 230, 231 ГК України , Законом України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про адвокатуру" , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання ТзОВ "Волхонтет -граніт" №14 від 31.07.2012р. (вх.. 14220(н) від 31.07.2012р.) , відмовити повністю .

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-граніт" (код ЄДРПОУ 14372372) вул. Поліська, 11, м. Тернопіль в користь Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар'єр" (код ЄДРПОУ 00292416) вул. Гранітна, 16, м. Житомир - 36418 грн. 84 коп. боргу, 4799 грн. 11 коп. пені, 943 грн. 27 коп. -3% річних , 56 грн. 42 коп. інфляційних витрат, 1609 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору , 2360 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "06" серпня 2012 року , через місцевий господарський суд.

6. Рішення направити сторонам у справі .

Суддя І.М. Турецький