Постанова № 25535667, 30.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.12 Справа № 5015/1186/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р.І. Марко

суддів С.М. Бойко

Т.Б. Бонк

при секретарі судового засідання Самолюк У.М.

за участю представників сторін:

від позивача - з'явився

від відповідача -не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури " № 33 від 01.06.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 року (суддя Фартушок Т.Б.)

у справі № 5015/1186/12

за позовом -товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп ", м. Вільногірськ

до відповідача -ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", м. Судова Вишня

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп" задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Технолігії ремонту транспортної інфраструктури " на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп" 70 800 грн. боргу, 1 609,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору, що призвело до заборгованості за поставлений товар.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обгрунтування апеляційних вимог заявляє, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема справу розглянуто за відсутності представників сторін, що є порушенням вимог ст.4-3, ст.ст.22,38, 43 ГПК України. Крім того зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою повноваженого представника, чим порушено ст.77 ГПК України.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався з підстав наведених в ухвалах суду від 02.07.12 та 16.07.2012.

У поданому відзиві представник позивача заперечив проти доводів апелянта, зазначив, що в оскаржуваному рішенні суду, наведено обґрунтування підстав відхилення клопотання про відкладення розгляду справи. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши усі наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

27.07.11 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №27/07-1, відповідно до п.1.1 якого, на умовах цього Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець -оплатити і прийняти Товар.

Згідно заявки відповідача від 28 липня 2011 року за № 28/07-01 про поставку шин в кількості 12 штук, згідно довіреності відповідача №109 від 28.07.2011р., позивачем передано відповідачу товару на загальну суму 190800 грв.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною № т-00000058 від 28.07.2011р., яка містить посилання на договір.

Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал податкової накладної від 28.07.2011р. за порядковим номером 11, виписаної в тому числі, з посиланням на Договір, в якій зазначено кожного з контрагентів, суму поставки та кількість одиниць Товару.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, податкова накладна, в силу п.187.5 та ст.201 Податкового кодексу України є документом, який підтверджує поставку товару Продавцем (Позивачем), а відтак виникнення у нього податкового зобов'язання.

Позивачем з метою здійснення оплати виписано рахунок-фактуру № т-00000255 від 27.07.2011року на суму 190 800грн.

Судом встановлено, що відповідачем частково оплачено позивачу за поставлений товар, зокрема: 120 000грн. згідно з платіжними дорученнями №2073 від 16.11.2011р., №2060 від 15.11.2011р., №2044 від 14.11.2011р., №2034 від 11.11.2011р., №2019 від 10.11.2011р., №2003 від 08.11.2011р., №1996 від 07.11.2011р., №1988 від 04.11.2011р., №1984 від 03.11.2011р., №1973 від 02.11.2011р., №1967 від 01.11.2011р. на суму 2 000грн. кожне, №1919 від 26.10.2011р. на суму 3 000грн., №1616 від 12.09.2011р. на суму 10 000грн., №1447 від 09.08.2011р. на суму 5 000грн., № 316 від 28.07.2011р. на суму 30 000грн., №1349 від 27.07.2011р. на суму 50 000грн.

24 січня 2012 р. позивач надіслав відповідачу претензію на оплату 70 800грн. боргу (190800-120000) № 248, яка отримана Відповідачем, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №7902501174253 від 30.01.2012р. Проте, відповіді на зазначену претензію, відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським зобов'язання визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України.

З огляду на доведеність факту наявності боргу відповідача перед позивачем, судом першої інстанції правомірно задоволено позов про стягнення з відповідача 70 800 грн. суми.

Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою повноваженого представника, що є порушенням ст.. 77 ГПК України, то такі твердження на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки подане клопотання не відповідає вимогам господарського процесуального кодексу, зокрема ст. 28 ГПК України.

Безпідставними є доводи апелянта про порушення судом першої інстанції ст.22 ГПК України, зокрема щодо прийняття рішення по суті спору без участі повноваженого представника відповідача в судовому засіданні, так як відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд наділений повноваженнями самостійно приймати рішення щодо можливості розгляду справи без участі повноважного представника чи за його участі, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище досліджені обставини справи та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 року у справі № 5015/1186/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повна постанова складена 03.08.2012р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.