Ухвала суду № 25532431, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-3240/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е. Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представника позивача Кучера М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 17.05.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008

у справі № 11/142-32/176-А

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі по тексту -позивач, ДТГО «Південно-Західна залізниця») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2005 №00047002301/0/28194 та від 30.01.2006 №0004702301/2-3623, від 24.03.2006 №0004702301/3-11719.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду м. Києва від 17.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено позапланову комплексну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), правильності здійснення валютних операцій, додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) Станції «Дарниця»Південно-західної залізниці за період з 01.01.2004 по 01.07.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2005 №1047-23/2-01069726

В акті перевірки вказано про заниження позивачем земельного податку за період першого півріччя 2005 року на суму 78090,90 грн., у тому числі за січень 2005 року на суму 13015,15 грн., за лютий 2005 року на суму 13015,15 грн., за березень 2005 року на суму 13015,15 грн., за квітень 2005 року на суму 13015,15 грн., за травень 2005 року на суму 13015,15 грн., за червень 2005 року на суму 13015,15 грн. по земельній ділянці в Дарницькому районі м. Києва внаслідок порушення ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2005 №0004702301/0/28194, яким згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», ст.7 Закону України «Про плату за землю»та відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: плата за землю у розмірі 113 231,81 грн., в тому числі 79 090,90 грн. - основний платіж та 35 140,91 грн. - штрафні санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене в адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.01.2006 №0004702301/2-3623, від 24.03.2006 №0004702301/3-11719 за тим же зобов'язанням.

Судами встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зазначив, що згідно до витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок виданих Головним управлінням земельних ресурсів позивач використовує земельні ділянки загальною площею 706 756,39 кв.км. -землі залізниці та 172 801,94 кв.км. - землі транспорту та зв'язку.

Відповідач вважає, що земельний податок за ставкою передбаченою ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», може застосовуватись лише землі залізниць, а податок з ділянок визначених як землі транспорту та зв'язку повинен стягуватися на загальних підставах та в повному обсязі згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

З такими висновками відповідача суди правомірно не погодилися та задовольняючи позов виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на таки категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною першою ст. 67 Земельного кодексу України передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань, щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплюваними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

У ст. 23 Закону України «Про транспорт»зазначено, що до земель залізничного транспорту входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисті і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

На підставі наведеного слід вважати, що всі земельні ділянки якими користується залізниця, є земельними ділянками залізничного транспорту, а не тільки ділянки які прилягають до залізничного полотна.

Судами встановлено, що Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»створене відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», засновано на державній власності, належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Позивач основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, що здійснює забезпечення перевезень пасажирів і вантажу у визначеному регіоні транспортної мережі, до складу якої без статусу юридичної особи входить Станція «Дарниця».

Згідно довідки Головного управління статистики №3512 основним видом діяльності Станції «Дарниця»є функціонування інфраструктури залізничного транспорту.

Станція «Дарниця»є складовою частиною залізниці, отже, як вірно зазначено судами всі земельні ділянки на якій вона розміщена відносяться до земель залізничного транспорту та мають правовий статус залізниць.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частини другій ст. 6 цього Закону.

Порядок нарахування та сплати податку на землю регулюється Законом України «Про плату за землю»№2535-ХІІ зі змінами та доповненнями. Відповідно до ч. 10 ст. 7 цього Закону податок на земельні ділянки, наданих для залізниць, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої ст. 7 цього Закону.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що всі земельні ділянки, на яких розташована Станція «Дарниця»Державного територіального-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»відносяться до земель залізничного транспорту, тому позивач правомірно обчислював земельний податок в порядку передбаченому ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 17.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров

Суддя О.І. Степашко