Постанова № 25531820, 17.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року 12:31 № 2а-4327/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/Україна/" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: : Пляс С.А., Корнієнко С.В.,

від відповідача: Грембовський В.О., Кожем'яко М.Д.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2011р. №0001432330, №0001442330 винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірних рішень не має.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергрофф/Україна/»з питань дотримання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2011 р. за № 484/1-23-30-31029255 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, порушення позивачем п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в частині від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року на загальну суму 43507 931 грн. та заниження податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року в сумі 554271 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 р. №0001432330 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 554271,00 грн.

податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011р. № 0001442330 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 43 507 931,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішеннями податкових органів залишені без змін.

Позивач обґрунтовуючи свою позицію вказує на те, що ним правомірно включено до рядка 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік в розмірі 43 507 931,00 грн., тому порушень п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України виявлені під час проведеної перевірки є необґрунтованими та неправомірними.

Податковий орган вважає дії позивача неправомірними, посилаючись на Податковий кодексу України, прикінцеві положення розділу ХХ та наказ Державної податкової служби України від 05.07.2012 №575, зазначає, що виявлене порушення відповідає дійсним обставинам акту перевірки, та свідчить про недотримання позивачем норм податкового законодавства.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 37.1 статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, визначено, що розділ III Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011р. з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011р.

У відповідності до положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010р.

Згідно абзацу другого п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.2011р. чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011р., від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 р., що увійшло до першого кварталу 2011р. відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. N 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011р. не включається.

За результатами дослідження податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, які долучені позивачем, встановлено наступне.

Показники відображених у рядку 06.6 IB декларації „Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року" за період з 01.04.2011 по 30.06.2011р. у сумі 47 247 793,00 грн. встановлено що позивач включив до складу даного від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за 1 квартал 2011 року та попередніх років на підставі документів:

- регістри синтетичного обліку - оборотно-сальдові відомості, розшифровки валових витрат тощо;

- регістри аналітичного обліку - договори про фінансово-господарську діяльність, товарні накладні, банківські документи, авансові звіти, акти виконаних робіт та інші, тобто встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.6 IB декларації на загальну суму 43 507 931 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу рядка 06.6 IB декларації від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в сумі 43 507 931 грн. та в сумі 3 739 862 грн. від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ.

Також, суд зазначає, що позивачем на підтвердження позиції щодо заявлених позовних вимог не надано первинної документації, та доказів виникнення від'ємного значення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 р. №0001432330, № 0001442330 винесено податковим органом правомірно, а тому підстави для визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук