Постанова № 25531468, 20.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-4688/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»

до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації

треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Науково-виробниче колективне підприємство «Мітіс», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

про скасування розпоряджень від 03.10.2007 р. № 1768, від 08.09.2006 р. № 1582, від 08.09.2006 р. № 1584

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 15.03.2012р. на новий розгляд надійшла адміністративна справа № К-11876/10 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування розпоряджень від 03.10.2007р. № 1768 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -квартири АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_1, ОСОБА_10», від 08.09.2006 р. № 1582 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта-квартири АДРЕСА_2 гр. гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9», від 08.09.2006 р. № 1584 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта-квартири АДРЕСА_3 гр. гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2012 р. справу прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О.

Так, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 р., відмовлено у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»про скасування розпоряджень Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №1768 від 03.10.2007 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - квартири АДРЕСА_1 гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_10», №1582 від 08.09.2006 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - квартири АДРЕСА_2 гр.гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9», №1584 від 08.09.2006 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - квартири АДРЕСА_3 гр.гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2012р. касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.03.2012р., вирішуючи питання правомірності прийнятих відповідачем розпоряджень, суди не перевірили доводи позивача стосовно того, що перепланування квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, АДРЕСА_1 в частині приєднання кладових за рахунок місць загального користування було здійснено після здачі будинку в експлуатацію; не дали належної правової оцінки Розпорядженню Жовтневої районної у м. Києві державної адміністрації №211, яким було затверджено акт державної приймальної комісії від 26.12.2000 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, не встановили моменту внесення змін до проектної документації в частині приєднання до квартир кладових, не перевірили відповідність оскаржуваних розпоряджень законодавству, яке визначає правовий режим власності.

Після надходження справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивача надано пояснення, що чинне законодавство України відносить кладові до приміщень загального користування на праві спільної сумісної власності всіх мешканців будинку та відповідач не мав повноважень на вирішення питання стосовно відчуження місць загального користування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.04.2012 р. зазначає, що переобладнання квартир в частині приєднання комірок було виконано в період будівництва будинку, тобто до 24.03.2003 р. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що оскаржувані розпорядження були прийняті на підставі Житлового кодексу, розпорядження КМДА від 31.08.2001 р. № 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», рішення міжвідомчої комісії Солом'янської райдержадміністрації м. Києва з питань надання дозволів на проектування та будівництво об'єктів містобудування жилого (нежилого) фонду району. Крім того, відповідач стверджує, що на момент видачі оскаржуваних розпоряджень позивач не був балансоутримувачем будинку, а тому його права не були порушені.

В письмових поясненнях від 26.04.2012 р. третя особа Науково-виробниче колективне підприємство «Мітіс»зазначає, що ОСББ «Політех»не є належним позивачем по заявленому ним позову, оскільки оскаржувані розпорядження не порушують його права, а також із посиланням на матеріали справи звертає увагу, що нежитлові приміщення за цільовим призначенням і робочою проектною документацією на будівництво будинку не належать до неподільного майна або загального майна.

Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначають, що в матеріалах справи є необхідні документальні докази про приєднання кладових до квартир №НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 і коригування робочої проектної документації в період будівництва будинку, тобто до здачі будинку в експлуатацію, а також про виключне право власності кладових, які приєднані до квартир №НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, за НВКП «Мітіс»та письмового дозволу НВКП «Мітіс»про приєднання кладових до квартир №НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

В судове засідання 08.06.2012 року представники сторін та третьої особи НВКП «Мітіс», треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 прибули. Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не прибули.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні матеріали справи, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі, суд -

В С Т А Н О В И В :

Розпорядженнями Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1582 від 08.09.2006 р., № 1584 від 08.09.2008 р., № 1768 від 03.10.2006р., квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 та АДРЕСА_1 були прийняті в експлуатацію після виконаних робіт по приєднанню до неї кладової за рахунок місць загального користування та затверджено акти про прийняття в експлуатацію жилих і нежилих приміщень після перепланування та переобладнання від 21.08.2006 р. та від 23.08.2006 р.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Солом'янська районна у м. Києві рада рішенням ІV сесії ІІ скликання від 18.12.2002р. № 61 визначила балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва на період до створення в даному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідач зазначив, що фактично передача будинку з балансу НВКП "Мітіс" на баланс КП УЖГ Солом'янського району м. Києва не була здійснена, так як інженерно-технічна документація не передавалась. В зв'язку з чим обслуговування інженерних мереж житлового будинку, утримання, експлуатацію, надання комунальних послуг здійснювало НВКП "Мітіс".

В 2002 році в зв'язку з заявами, які надійшли від власників квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 14, НВКП "Мітіс" на підставі згоди Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України від 13.03.2002 р. були внесені зміни в робочу документацію житлового будинку по АДРЕСА_1 в частині ліквідації стволів сміттєпроводу та сміттєкамер.

На підставі внесених змін було здійснено перепланування квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, АДРЕСА_1 в частині приєднання до квартир кладових за рахунок місць загального користування.

Відповідно до п. 1.7. Положення про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у м. Києві, затвердженого Розпорядженням Представника Президента України КМДА від 01.03.93 р. № 249 (далі -Положення № 249), об'єкти будівництва, що не входять до складу державного замовлення, приймаються в експлуатацію приймальними комісіями, які призначають відповідні органи, що затвердили проектно-кошторисну документацію.

Пунктами 3.1.- 3.5. Положення № 249 визначено, що об'єкти будівництва виробничого і невиробничого призначення, що не входять до складу державного замовлення і споруджені на замовлення юридичних і фізичних осіб за власні кошти, закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації, приймаються в експлуатацію приймальними комісіями, які призначають відповідні органи, що затвердили проектно-кошторисну документацію на їх будівництво.

До складу приймальної комісії включаються відповідальні представники експлуатаційної організації власника об'єкту - голова комісії, замовника, генпідрядника, проектної організації відповідного профспілкового органу - членів комісії. До складу комісії можуть включатися представники інших організацій, які мають безпосереднє відношення до будівництва та експлуатації об'єкту, за їх згодою.

Замовником разом з генпідрядником приймальній комісії пред'являється технічна документація, яка визначена пунктами 3.5; 4.17 БНіП 3.01.04-87, "Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення".

Приймальна комісія, керуючись цим Положенням, на підставі вказаних в п. 3.3 документів, результатів обслідування виконаних будівельно-монтажних робіт, інших галузевих нормативних документів приймає рішення про приймання об'єкту в експлуатацію і оформляє акт приймання в експлуатацію об'єкту по формі БНіП 3.01.04-87.

Замовником підписані приймальними комісіями акти з відповідними додатками пред'являються управлінню Держархбудконтролю м. Києва для реєстрації. Акти приймальних комісій затверджуються органом, що призначив її, після реєстрації цих актів в управлінні Держархбудконтролю м. Києва, на яке покладається контроль за додержанням встановленого цим Положенням порядку приймання закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, замовниками НТУУ «КПІ»та НВКП «Мітіс»Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта було затверджено 23.12.2002 р. та зареєстровано в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва 24.03.2003 р. під № 84.

Таким чином, перепланування квартир в частині приєднання кладових було виконано до 24.03.2003 р., тобто в період будівництва будинку та до здачі його в експлуатацію. Отже доводи позивача стосовно того, що перепланування квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, АДРЕСА_1 в частині приєднання кладових за рахунок місць загального користування було здійснено 03.10.2007 та 08.09.2006 (як вказує представник позивача в письмових поясненнях від 27.04.2012 р.) - після здачі будинку в експлуатацію є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо правової оцінки Розпорядження Жовтневої районної у м. Києві державної адміністрації №211, яким було затверджено акт державної приймальної комісії від 26.12.2000 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, суд виходив з того, що метою даного розпорядження була передача для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на баланс комунальному підприємству з утримання житла у Жовтневому районі м. Києва та зобов'язання організаціям району, на які покладається експлуатація, прийняти інженерні мережи на свій баланс в установленому порядку.

Згідно з наказом Комунального підприємства по утриманню житла Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва від 11.09.2001р. № 136 на виконання Розпорядження Жовтневої районної у м. Києві державної адміністрації №211 зазначений будинок був прийнятий на баланс Ремонтно-експлуатаційній організації № 705 (код 24076249) Комунального підприємства по утриманню житла Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва.

Ремонтно-експлуатаційна організація № 705 (код 24076249) Комунального підприємства по утриманню житла Жовтневого району міста Києва надала Довідку в Бюро технічної інвентаризації про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі РЕО- 705.

Солом'янська районна в м. Києві рада рішенням четвертої сесії другого скликання від 18.12.2002 р. № 61 установила «балансоутримувачем»житлового будинку Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва на період до створення товариства співвласників житлових будинків.

НТУУ "КПІ" як замовник будівництва, виконуючи зазначене вище рішення передав п'ять квартир для проживання обслуговуючого персоналу - співробітників УЖГ Солом'янського району.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Розпорядженням Жовтневої районної у м. Києві державної адміністрації №211 фактично розпочато процедуру узгодження Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 24.03.2003 р. та є обов'язковою передумовою підписання Акту уповноваженою особою Ремонтно-експлуатаційної організації № 705 Юнгою Д.А. та Заступником Голови Райдержадміністрації Жовтневого району В.П. Дзюбенко.

Зазначення в Розпорядженні Жовтневої районної у м. Києві державної адміністрації №211 «державної»приймальної комісії суд вважає помилковим, з огляду на вимоги Положення № 249 та ту обставину, що будівництво відбувалось не за державним замовленням та кошти державного бюджету. Матеріалами справи підтверджено, що прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювалось рішенням приймальної комісії, а не державної приймальної комісії.

Щодо моменту внесення змін до проектної документації в частині приєднання до квартир кладових, про який йде мова в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.03.2012 р., суд зазначає, що в 2002 році в зв'язку з заявами, які надійшли від власників квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 14, НВКП «Мітіс»на підставі згоди Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України від 13.03.2002 р. були внесені зміни в робочу документацію житлового будинку по АДРЕСА_1 в частині ліквідації стволів сміттєпроводу та сміттєкамер.

Так, у період будівництва проектна організація - ВАТ «КиївЗНДІЕП», яке займалося виготовленням та затвердженням проектної документації, за дорученням замовника будівництва відповідно до п. 1.8 Договору № 59-08/97 виконала у встановленому порядку, отримавши необхідні погодження, корегування робочої проектної документації на будівництво будинку в частині ліквідації сміттєпроводів на поверхах та сміттєприймальних камер на 1-х поверхах, що підтверджується листом відкоригованої робочої проектної документації 4128-АР, арх. 2383/901 «Общие данные. Лист 1»(копію долучено до матеріалів справи).

Зі змісту листа, підписаного головним архітектором проекту, випливає, що на вимогу замовника і приймаючи до уваги погодження Міністерства охорони здоров'я України від 13.03.2002 щодо ліквідації сміттєпроводу та лист Держбуду України від 14.01.2003 у відповідності до діючих норм та правил були внесені відповідні зміни на планах поверхів - на звільнених площах розміщені кладові з можливим їх приєднанням до суміжних квартир.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зміни до проектної документації в частині приєднання до квартир кладових були здійснені в 2002 році.

Щодо відповідності оскаржуваних розпоряджень законодавству, яке визначає правовий режим власності, суд зазначає наступне.

28.08.1997 року між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут»та Науково-виробничим колективним підприємством «МІТІС»був укладений Договір № 59-08/97 «Про спільну дольову участь в закінченні будівництва жилого будинку по АДРЕСА_1, відповідно до п.1.1 якого його метою було створення спільної часткової власності шляхом завершення будівництва жилого будинку, а також розподіл між сторонами договору площ будинку.

25.02.2003 року між НТУУ «КПІ»та НВКП «МІТІС»було підписано Додаткову угоду № 2 про внесення доповнення до Договору № 59-08/97 від 28.08.1997 року, в п. 1 якої зазначено про зміну другого абзацу п. 1.7 розділу 1 - Предмет договору та викладено його у такій редакції, що підвальні приміщення, комірки и господарські приміщення розподіляються між сторонами в тому ж процентному співвідношенні, як квартири та офіси, крім підвальних приміщень, які безпосередньо необхідні для експлуатації будинку (бойлерна, насосна).

Датою прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 є дата затвердження Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Акту про приймання в експлуатацію як закінченого будівництвом об'єкта зазначеного будинку. Акт було затверджено Даржархбудконтролем м. Києва 24.03.2003 р. № 84.

Після приймання будинку в експлуатацію, на підставі Договору № 59-08/97 від 28.08.1997 року і Додаткової угоди №2 від 25.02.2003 року, між учасниками договору спільної діяльності - НТУУ «КПІ»і НВКП «МІТІС»відбувся розподіл створеної в результаті будівництва спільної власності, внаслідок якого за відповідними Актами були розподілені квартири, офіси, кладові та господарські приміщення.

Так, п. 1.1. Акту від 25.03.2003 року визначено, що до НТУУ «КПІ»відходять приміщення загальною площею 790,8 кв. м, а пунктом 1.2. цього ж Акту визначено, що до НВКП «МІТІС»відходять приміщення загальною площею 984,1 кв. м., зокрема приміщення: секція № 5, поверхи 2-11, назва приміщень - комірки, кількість -10, загальною площею -31,0 кв. м.

Суд погоджується з твердженнями третьої особи НВКП «МІТІС», що вказаний розподіл площ побудованого НТУУ «КПІ»та НВКП «МІТІС»житлового будинку відповідно до Договору № 59-08/97 «Про спільну дольову участь в закінченні будівництва жилого будинку по АДРЕСА_1 не суперечив законодавству України, чинному на дату укладання угоди, оскільки сторони за цим договором створили спільну дольову власність, про що свідчить п.1.1. цього договору, і визначили долю кожної сторони договору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК УРСР (1963 року) цивільні права й обов'язки, у тому числі право власності, виникають з угод, передбачених законом, а також угод, які хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦК УРСР грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Набуття права власності на майно, створене в результаті спільної діяльності третіми особи, законом не передбачено.

Після підписання сторонами Акту від 25.03.2003 р., коли стало відомо, що кладові на 3-му, 4-му та 8-му поверхах відійшли, згідно розподілу площі будинку між сторонами по договору до НВКП «МІТІС», керівництво підприємства надало письмову згоду на те, щоб вказані кладові були приєднані до квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Щодо посилань позивача на Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) необхідно зазначити, що відповідно до цього рішення допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Ухвалою від 12.05.2004 року Конституційний Суд України вказав на те, що наведений у п.1.1. резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень не є офіційним тлумаченням терміну «допоміжні приміщення».

В статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку», чітко розрізняє загальне майно та неподільне майно.

Загальним майном є частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Неподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Проте, приміщення, що утворилися на місці ліквідованого сміттєпроводу не є неподільним майном або загальним майном, а є нежитловими приміщеннями у розумінні закону.

Зазначене також підтверджується робочою проектною документацією на будівництво будинку, якою передбачено використання цих приміщень в будинку як нежитлових приміщень (кладових і складських).

Як вбачається з матеріалів справи, після корегування робочої проектної документації на будівництво будинку у частині ліквідації сміттєпроводів на поверхах та сміттєприймальних камер на 1-х поверхах у будинку з'явилися додаткові нежитлові приміщення у вигляді кладових на поверхах (на місцях сміттєпроводів, що ліквідовано) та комор - господарчих приміщень (на місцях сміттєприймальних камер, що ліквідовано), які не мають функціонального призначення у забезпеченні експлуатації будинку та побутовому обслуговуванню його мешканців.

Таким чином, зазначені приміщення не підпадають під визначення неподільного майна багатоквартирного будинку - неподільної частини житлового будинку, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування житлового будинку.

Отже, як доведено вище, ці нежитлові приміщення за цільовим призначенням і робочою проектною документацією на будівництво будинку не належать до неподільного майна або загального майна, оскільки до допоміжних приміщень будинку не відносяться і загальнобудинкове інженерне обладнання в них не розміщене.

Наведений висновок підтверджується також статутом ОСББ «Політех». Так, у 2005 році за рішенням мешканців будинку АДРЕСА_1 було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех», а 15.08.2005 року НВКП «МІТІС»передало за Актом приймання-передачі новоствореному ОСББ «Політех»зазначений вище будинок. Згідно з даними акту приміщення які утворилися на місці ліквідованого сміттєпроводу ОСББ «Політех»не передавалися.

Так, відповідно до визначення ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку»нежиле приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; у статуті об'єднання має бути визначено перелік майна, що перебуває у спільній сумісній власності (неподільного майна), права та обов'язки членів об'єднання щодо цього майна.

Згідно з п.3.2.1 Статуту ОСББ «Політех»до неподільного майна належить: частина допоміжних приміщень, конструктивних елементів, технічного обладнання будинку, які не можуть бути поділені між власниками приміщень будинку та без яких не може бути належного утримання будинку і прибудинкової території; конструктивні елементи будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо); технічне обладнання будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання пожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд -є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Стаття 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачає, що балансоутримувач, зокрема, зобов'язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна.

Як вбачається з договорів відносин власника житлового приміщення та ОСББ «Політех», позивач з власниками квартир укладав договір не як балансоутримувач, а як управитель.

Управитель -особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Таким чином, позивачем не надано суду доказів, що саме він був балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 на момент видачі оскаржуваних розпоряджень.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування станом на момент розгляду справи факту порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна