Постанова № 25530342, 23.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року Справа № 1170/2а-5279/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №27 "Даіра" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №27 "Даіра" (надалі - ТОВ "Магазин №27 "Даіра") звернулося суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Магазин №27 "Даіра", за результатами якої складено акт №1192/520/22209551 від 08.11.11 та винесено податкове повідомлення-рішення №1844651520 від 12.12.11. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачеві на підставі п.183.10 ст.183 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 239 896, 10 грн., з яких 191 913, 48 грн. - за основним платежем, 47 982, 62 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями. Проаналізувавши декларацію з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, згідно з якою дохід від продажу товарів (робіт, послуг) склав 316 785 грн., податковий орган дійшов висновку про обов'язок позивача з січня 2008 року зареєструватися платником ПДВ та про донарахування йому сум податку на основною ставкою, починаючи з січня 2008 року. Зазначає про відсутність правових підстав для визнання факту порушення податкового законодавства у січні 2008 року та визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ за період з січня 2008 року по жовтень 2008 року, зважаючи на сплив строку застосування передбачених законом санкцій у разі порушення податкового законодавства, встановлений п.102.1 ст.102 ПК України. Стверджує, що у період з лютого 2008 року по серпень 2011 року сума розрахункових операцій товариства не перевищувала встановлений законодавством розмір 300 000 грн., а тому у позивача не виникав обов'язок зареєструватися платником ПДВ. З цих підстав просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи. Додатково пояснили, що проведення у жовтні - листопаді 2011 року перевірки діяльності товариства за період з січня 2008 року по серпень 2011 року суперечить нормам податкового законодавства, якими заборонено перевіряти платників податків поза межами строків, встановлених ст.102 ПК України. Окрім того, наполягали, що у 2007 році підприємством не було перевищено граничний розмір доходу у 300 000 грн., передбачений пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки від суми доходу у розмірі 316 785 грн. необхідно вирахувати 20% податку на додану вартість, як це встановлено вказаною нормою та п. 181.1 ст. 181 ПК України, діючого на даний час.

Ухвалою суду від 23.05.12 замінено відповідача у справі - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи, що позивач, досягнувши за наслідками господарської діяльності за 2007 рік доходу у розмірі 316 785 грн., відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. "а" п.9.6.ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ. У зв'язку з невиконанням ним цього обов'язку, податковим органом на підставі п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", п.183.10 ст.183 ПК України, у межах строків давності, передбачених п.102.1 ст.102 ПК України, за період з листопада 2008 року по серпень 2011 року донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 943, 48 грн. та на підставі п.123.1 ст.123 ПК України накладено штраф у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання. Посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №27 "Даіра" з 24.04.96 зареєстроване як юридична особа, здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. (а.с. 111-112). З 01.10.96 перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №200000282, виданого 09.09.11 (а.с. 132).

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ 17.10.11 на підставі наказу №3022 від 17.10.11 (а.с. 124) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Магазин №27 "Даіра" з питань повноти декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з серпня 2008 року по серпень 2011 року, результати якої оформлено актом №1192/520/22209551 від 08.11.11 (а.с. 9 - 19).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, що ТОВ "Магазин №27 "Даіра" не зареєструвалося як платник податку на додану вартість у податковому органі за місцезнаходженням. Починаючи з 01.01.08 ТОВ "Магазин №27 "Даіра" несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування відповідно до п.9.4 ст.9 Закону "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання та донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість: за січень 2008 року - 4608,8 грн.; за лютий 2008 року - 4418,5 грн.; за березень 2008 року - 5280,8 грн.; за квітень 2008 року - 5378,9 грн.; за травень 2008 року - 5841,22 грн., за червень 2008 року - 2842,48 грн.; за липень 2008 року - 6015,04 грн.; за серпень 2008 року - 5718,15 грн.; за вересень 2008 року - 5409,12 грн.; за жовтень 2008 року - 5493,88 грн.; за листопад 2008 року - 5348,24 грн.; за грудень 2008 року - 5400,04 грн.; за січень 2009 року - 5409,38 грн.; за лютий 2009 року - 4847,18 грн.; за березень 2009 року - 5387,57 грн.; за квітень 2009 року - 5131,11 грн.; за травень 2009 року - 5244,80 грн.; за червень 2009 року - 4841,74 грн.; за липень 2009 року - 5113,75 грн.; за серпень 2009 року - 5135,21 грн.; за вересень 2009 року - 5165,46 грн.; за жовтень 2009 року - 5263,55 гри.; за листопад 2009 року - 5200,82 грн.; за грудень 2009 року - 5574,05 грн.; за січень 2010 року - 5557,13 грн.; за лютий 2010 року - 5111,98 грн.; за березень 2010 року - 5533,02 грн.; за квітень 2010 року - 16565,86 грн.; за травень 2010 року - 5075,27 грн.; за червень 2010 року - 5136,87 грн.; за липень 2010 року - 5453,00 гри.; за серпень 2010 року - 5450,23 грн.; за вересень 2010 року - 4953,77 грн.; за жовтень 2010 року - 5191,95 грн.; за листопад 2010 року - 5508,75 грн.; за грудень 2010 року - 5454,38 грн.

Також, визначено заниження податкового зобов'язання згідно з п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України - донараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість: за січень 2011 року - 5310,27 грн.; за лютий 2011 року - 4814,6 грн.; за березень 2011 року - 5535,89 грн.; за квітень 2011 року - 5378,86 грн.; за травень 2011 року - 5774,79 грн.; за червень 2011 року - 5509,53 грн.; за липень 2011 року - 5800,63 гри.; за серпень 2011 року - 5730,80 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №1844651520 від 12.12.11, яким позивачеві згідно з пп. 54.3.1, 54.3.2, 53.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.56 ПК України за порушення п.183.10 ст.183 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 239 896, 10 грн., з яких 191 913, 48 грн. - основний платіж, 47 982, 62 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 8)

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору у даній справі є висновки відповідача про обов'язок позивача зареєструватися платником податку на додану вартість та покладення на нього відповідальності за порушення цього обов'язку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в результаті проведеного аналізу поданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік податковим органом встановлено, що загальна сума доходів від продажу товарів (робіт, послуг) позивача склала 316 785 гривень. Такий факт став підставою для висновків відповідача про порушення ТОВ Магазин №27 "Даіра" пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено обов'язкову реєстрацію платника податків як платника податку на додану вартість, оскільки підприємство досягло обсягів поставок товарів, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно понад 300 000 гривень (без урахування ПДВ). ТОВ "Магазин №27 "Даіра" зареєстроване платником податку на додану вартість з 09.09.11, про що видано свідоцтво №200000282.

За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.9.3. ст.9 Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. (абзац 2, 4 пункту 9.4 статті 9 Закону).

Відповідно до пп. "а" п.9.6. ст.9 Закону заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Згідно з поданою позивачем 31.01.08 декларацією з податку на прибуток підприємства за 2007 рік доходи від продажу товарів (робіт послуг) за 2007 рік склали 316 785 гривень (а.с. 27-28), тобто досягли і перевищили суму, встановлену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" для визначення необхідності обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість.

Між тим, досягнувши у грудні 2007 року граничного обсягу оподатковуваних операцій, сума яких сукупно перевищила 300 000 грн., та підлягаючи обов'язковій реєстрації платником ПДВ у січні 2008 року, позивач подав заяву про реєстрацію платником ПДВ лише 30.08.11, а зареєстрований платником ПДВ 09.09.11. (а.с. 121, 132)

Як вбачається з реєстраційної заяви платника податку на додану вартість ТОВ "Магазин №27 "Даіра" від 30.08.11, причиною реєстрації вказано досягнення 29.08.11 обсягу оподатковуваних операцій, передбаченого пунктом 181.1 статті 181 ПК України (а.с. 117-121).

Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11 (надалі - ПК України), встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Судом установлено, що у періоді, який перевірявся, позивач не був платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", який набрав чинності 06.08.11, пункт 183.10 статті 183 ПК України викладено у новій редакції, згідно з якою будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Наведене свідчить, що позивач, підлягаючи обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість з січня 2008 року, та подавши до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію платником ПДВ у серпні 2011 року, тобто з порушенням строків, установлених пп. "а" п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктом 183.2 статті 183 ПК України, відповідно до абзацу 4 пункту 9.4 статті 9 Закону "Про податок на додану вартість", пункту 183.10 статті 183 ПК України несе обов'язок з нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період, без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Періодом, протягом якого позивачем порушено вимоги податкового законодавства, слід вважати січень 2008 року - серпень 2011 року.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Подібні правила щодо порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг викладені у статті 188 ПК України.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтями 193, 194 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків. Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 відсотків.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Подібним чином визначає момент виникнення податкового обов'язку (податкового зобов'язання в розумінні пп. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України) пункт 187.1 статті 187 ПК України.

Судом установлено, що при визначенні відповідачем суми заниженого позивачем податкового зобов'язання з ПДВ, об'єктом оподаткування визначено вчинювані позивачем операції з поставки (продажу) товарів, за базу оподаткування взято вартість товарів, обчислену на підставі поданих позивачем щомісячних звітів за формою №ЗВР-1 за період з січня 2008 року по серпень 2011 року, а саме показник графи 4 (загальна сума розрахунків за звітний місяць) (а.с. 30 - 73), а датою виникнення у позивача податкових зобов'язань визначено момент оприбуткування у касі коштів, які отримано від покупців за реалізовані товари.

Як передбачено Інструкцією із заповнення "Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" за формою №ЗВР-1 (Додаток 2 до Порядку подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.00, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.01 за №108/5299), звіт за формою №ЗВР-1 складається в розрізі всіх реєстраторів розрахункових операцій, що зареєстровані СГ, та в розрізі книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), які використовувались протягом звітного місяця. У графах 4 - 6 записуються такі суми розрахунків за звітний місяць: у графі 4 - загальна сума проведених за звітний місяць розрахункових операцій, тобто сума коштів, яку отримано від покупців за реалізовані товари (надані послуги); у графі 5 - частина суми розрахунків, зазначеної в графі 4, що оподатковується ПДВ за ставкою 20 відсотків; у графі 6 - сума ПДВ, обчислена виходячи із суми розрахунків, зазначеної в графі 5.

Виходячи з зазначених у згаданих звітах сум коштів, отриманих від покупців за реалізовані товари (надані послуги), зважаючи на те, що вчинювані позивачем упродовж січня 2008 року - серпня 2011 року операції з поставки покупцям товарів (послуг) є об'єктами оподаткування, визначеними ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 185 ПК України, податковий орган обрахував податок за цими операціями поставки за основною ставкою 20 відсотків, що склало за січень 2008 року - 4608,8 грн.; за лютий 2008 року - 4418,5 грн.; за березень 2008 року - 5280,8 грн.; за квітень 2008 року - 5378,9 грн.; за травень 2008 року - 5841,22 грн., за червень 2008 року - 2842,48 грн.; за липень 2008 року - 6015,04 грн.; за серпень 2008 року - 5718,15 грн.; за вересень 2008 року - 5409,12 грн.; за жовтень 2008 року - 5493,88 грн.; за листопад 2008 року - 5348,24 грн.; за грудень 2008 року - 5400,04 грн.; за січень 2009 року -5409,38 грн.; за лютий 2009 року - 4847,18 грн.; за березень 2009 року - 5387,57 грн.; за квітень 2009 року - 5131,11 грн.; за травень 2009 року - 5244,80 грн.; за червень 2009 року - 4841,74 грн.; за липень 2009 року - 5113,75 грн.; за серпень 2009 року - 5135,21 грн.; за вересень 2009 року - 5165,46 грн.; за жовтень 2009 року - 5263,55 гри.; за листопад 2009 року - 5200,82 грн.; за грудень 2009 року - 5574,05 грн.; за січень 2010 року - 5557,13 грн.; за лютий 2010 року - 5111,98 грн.; за березень 2010 року - 5533,02 грн.; за квітень 2010 року - 16565,86 грн.; за травень 2010 року - 5075,27 грн.; за червень 2010 року - 5136,87 грн.; за липень 2010 року - 5453,00 гри.; за серпень 2010 року - 5450,23 грн.; за вересень 2010 року - 4953,77 грн.; за жовтень 2010 року - 5191,95 грн.; за листопад 2010 року - 5508,75 грн.; за грудень 2010 року - 5454,38 грн., за січень 2011 року - 5310,27 грн.; за лютий 2011 року - 4814,6 грн.; за березень 2011 року - 5535,89 грн.; за квітень 2011 року - 5378,86 грн.; за травень 2011 року - 5774,79 грн.; за червень 2011 року - 5509,53 грн.; за липень 2011 року - 5800,63 гри.; за серпень 2011 року - 5730,80 грн., та встановив заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди у відповідних сумах.

Як передбачено пунктом 54.3.2 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Воднораз, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на це, податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення №1844651520 від 12.12.11, правомірно визначив позивачу грошове зобов'язання з ПДВ за період з листопада 2008 року по серпень 2011 року.

Оцінюючи доводи позивача щодо того, що за підсумками господарської діяльності за 2007 рік ним не було досягнуто граничної межі обсягів оподатковуваних операцій, визначеної пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", суд встановив, що позивач, тлумачачи вказану норму, вважає, що, досягнувши у грудні 2007 року загальної суми доходу від здійснення операцій з поставки товарів у розмірі 316 785 грн., він ти не менше не перевищив граничну межу у розмірі 300 000 грн. (без ПДВ), а з урахуванням 20 % ПДВ - 360 000 грн. Такої ж позиції позивач дотримувався, подаючи до податкового органу заяви про відмову реєструватися платником ПДВ (а.с. 127-130).

Між тим, підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

А тому позивач, який не був зареєстрований платником податку на додану вартість, не мав права на нарахування податку, податковий кредит та складання податкових накладних, не мав права визначати суму податку на додану вартість з вартості реалізованих товарів і не мав права вказувати у розрахункових документах суму податку на додану вартість.

Як вбачається зі звітів позивача про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою №ЗВР-1, суми проведених позивачем розрахунків податком на додану вартість не оподатковувалися. (а.с. 30 -73).

Отже, перевищивши межу суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300 000 грн., позивач мав би право здійснювати утримання податку, що сплачується покупцями, лише за умови реєстрації його платником ПДВ у встановленому порядку. Не виконавши цього обов'язку, позивач несе відповідальність за ненарахування та несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що податковим органам заборонено перевіряти період більш як встановлений законодавством для визначення сум податкових зобов'язань, тобто 1095 днів, з таких підстав.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків у встановленому цим Кодексом.

Діючими нормами податкового законодавства не встановлено обмежень щодо періоду проведення перевірки платника податків органами державної податкової служби і видів перевірок за наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України, і не заборонено перевіряти період, більш як встановлений статтею 102 ПК України, однак визначення суми грошових зобов'язань платника податків за результатами перевірки може бути здійснено контролюючим органом з урахуванням граничних строків, передбачених статтею 102 ПК України.

Таким чином, відповідачем правомірно донараховано позивачеві суму грошового зобов'язання з ПДВ за період з листопада 2008 року по серпень 2011 року у розмірі 191 910, 48 грн., про що вказано на сторінці 10 акту перевірки №1192/520/22209551 від 08.11.11. (а.с. 18) Однак, при визначенні розміру основного платежу у податковому повідомленні - рішенні №1844651520 від 12.12.11 допущена помилка, зумовлена арифметичною помилкою при підсумовуванні донарахованих сум. Основний платіж має складати 191 910, 48 грн., тоді як у розрахунку помилково вказано 191 913, 48 грн. (а.с. 20). Отже, у податковому повідомленні-рішенні №1844651520 від 12.12.11 основний платіж у розмірі 3 грн. (191 913, 48 грн. - 191 910, 48 грн.) донараховано зайво.

Визначаючи розмір штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні, позивач керувався абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України, яким передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом установлено, що при визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій податковим органом також допущена арифметична помилка при підсумовуванні штрафів, застосованих за заниження податкових зобов'язань за періоди листопад 2008 року - серпень 2011 року. Загальна сума штрафів має складати 47 977, 68 грн., тоді як у розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки №1192/520/22209551 від 08.11.11 помилково вказано 47 982, 62 грн. (а.с. 20).

Як вбачається з цього розрахунку, штрафні санкції у зв'язку з донарахуванням грошових зобов'язань з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року обчислені у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, що склало 8080, 99 грн. і суперечить пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Отже штрафна санкція за кожен з цих періодів повинна складати 1 гривню, а разом - 6 грн.

Відтак, з 47 982, 62 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням, 8079, 93 грн. застосовано зайво, з них: 4,94 грн. (47 982, 62 грн. - 47 977, 68 грн.) - внаслідок арифметичної помилки, допущеної при підсумовуванні сум штрафів по періодах, 8074, 99 грн. (8080, 99 грн. - 6 грн.) - через порушення пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №1844651520 від 12.12.11, яким ТОВ "Магазин №27 "Даіра" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 239 896, 10 грн., з яких 191 913, 48 грн. - основний платіж, 47 982, 62 грн. - штрафні (фінансові) санкції, підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8082, 93 грн., з яких 3 грн. - основний платіж, 8079, 93 грн. - штрафні (фінансові) санкції. У решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 231 813, 17 грн., з яких 191 910, 48 грн. - основний платіж, 39 902, 69 грн. - штрафні (фінансові) санкції, позивачеві слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 0,95 грн. (8082, 93 грн. х 28, 23 грн.): 239 896, 10 грн.)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №27 "Даіра" задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №1844651520 від 12.12.11, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8082, 93 грн., з яких 3 грн. - за основним платежем, 8079, 93 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин №27 "Даіра" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 95 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш