Постанова № 25530122, 17.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-3545/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Валявській О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (надалі - СП ТОВ "Світловодськпобут") звернулось до суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Світловодська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Позов мотивовано тим, що працівниками Світловодської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку СП ТОВ "Світловодськпобут" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.12.09. За результатами перевірки встановлено порушення пп. 4.5 п.4 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке призвело до заниження податку на додану вартість на суму 583 923, 37 грн. Винесене за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення №0000332300 від 10.06.11 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 583 923, 37 грн. за основним платежем та 145 980, 84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями частково скасовано ДПА у Кіровоградській області за результатами розгляду первинної скарги позивача. У зв'язку з цим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000632300 від 19.08.11, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 496 062, 25 грн. за основним платежем та 124 015, 56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Не погоджуючись з цим рішенням та заперечуючи покладені в його підґрунтя висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 490 710, 86 грн. внаслідок непроведення у повному обсязі коригування податкового кредиту за наслідками операцій з отримання субвенцій з бюджету, використаних на погашення заборгованості підприємства за природний газ, позивач наполягає на тому, що виплата субвенцій із бюджету підприємству не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а податковий кредит сформовано ним правомірно. З цих підстав просить суд визнати спірне податкове повідомлення - рішення нечинним.

У ході судового розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги, прохаючи визнати протиправним спірне податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000632300 від 19.08.11 в частині збільшення СП ТОВ "Світловодськпобут" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 613 388, 57 грн., з яких 490 710, 86 грн. - за основним платежем, 122 677, 71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 158) Уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та додатково пояснила, що фактично позивачем оскаржуються висновки акту перевірки в частині правомірності відображення у податковому обліку операцій з отримання бюджетних субвенцій для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії затвердженим тарифам.

Ухвалою суду від 17.04.12 замінено відповідача у справі - Світловодську ОДПІ - її правонаступником - Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення - рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" 24.09.01 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради (а.с. 9), з 09.10.01 зареєстровано як платник податку на додану вартість Світловодською ОДПІ. (а.с. 11). Відповідно до статуту СП ТОВ "Світловодськпобут" основною метою його діяльності є забезпечення централізованого опалення міста Світловодська. (а.с. 162 -172). Основним видом діяльності СП ТОВ "Світловодськпобут" є постачання пари та гарячої води. (а.с. 10).

Посадовими особами Світловодської ОДПІ у період з 28.03.11 по 12.05.11 проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СП ТОВ "Світловодськпобут" за період з 01.04.09 по 31.12.10, за результатами якої складено акт №108/2300/31678853 від 19.05.11 (а. с. 12- 47).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 4.5 п.4 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 583 923, 37 грн., у тому числі: за липень 2009 року - 140 681, 88 грн., за жовтень 2009 року - 207 475, 17 грн., за листопад 2009 року - 3150, 54 грн., за грудень 2009 року - 151 981, 87 грн., за лютий 2010 року - 26 733, 34 грн., за березень 2010 року - 6666, 67 грн., за квітень 2010 року - 493, 33 грн., за травень 2010 року - 10833, 33 грн., за липень 2010 року - 4166, 66 грн., за серпень 2010 року - 10 506 грн., за вересень 2010 року - 4183, 34 грн., за жовтень 2010 року - 49 грн., за листопад 2010 року - 9874, 99 грн., за грудень 2010 року - 7127, 25 грн.

На підставі вказаного акту Світловодською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332300 від 10.06.11, яким згідно з п. 54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення вимог пп. 4.5 п.4 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 583 923, 37 грн. за основним платежем та 145 980, 84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 729 904, 21 грн. (а.с. 60).

За результатами процедури адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області прийнято рішення №2843/10/25-014 від 18.08.11, яким скасовано податкове повідомлення - рішення №0000332300 від 10.06.11 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 87 861, 12 грн. і 21 965, 28 грн. штрафної (фінансової) санкції, у решті скаргу СП ТОВ "Світловодськпобут" не задоволено. (а.с. 65 - 69).

У зв'язку з цим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000632300 від 19.08.11, яким згідно з п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення вимог пп. 4.5 п.4 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 496 062, 25 грн. за основним платежем та 124 015, 56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 620 077, 81 грн. (а.с. 70).

Всупереч абз. 3 п.58.1 ст. 58 ПК України до вказаного податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкового зобов'язання, у якому було б наведено дату та номер декларації (уточнюючого розрахунку), звітного періоду, а також інша інформація, необхідна для визначення грошового зобов'язання, як це передбачено пунктом 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10 №985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.10 за №1440/18735.

У ході судового розгляду справи встановлено, що складовими основного платежу з податку на додану вартість у сумі 496 062, 25 грн., визначеній спірним податковим повідомленням-рішенням, є грошове зобов'язання у розмірі 490 710,86 грн., яке донараховано позивачеві за порушення пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у розмірі 346, 67 грн. - за порушення п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", у розмірі 5004, 72 грн. - за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Воднораз, у судовому засіданні представники позивача визнали встановлені перевіркою факти порушення вимог п.4.5 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та погодилися з донарахуванням у зв'язку з цим грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 351, 39 грн. та застосуванням 1 337,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. Останнє оскаржується позивачем в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі 490 710, 86 грн. за основним платежем за порушення пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 122 677, 71 грн.

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в оскарженій позивачем частині, суд дійшов до таких висновків.

З пункту 3.2.2 акту перевірки №108/2300/31678853 від 19.05.11 вбачається, що висновки відповідача щодо порушення СП ТОВ "Світловодськпобут" пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" базуються на тому, що позивачем не в повному обсязі проводилися коригування податкового кредиту на суми отриманих дотацій в частині матеріальних витрат. Так, у липні, жовтні та грудні 2009 року при отриманні дотацій (різниці в тарифах) за 2008 та 2009 роки не проведено коригування податкового кредиту на суму 490, 710, 86 грн., а саме у липні 2009 року - на суму ПДВ 136 170, 49 грн., у жовтні 2009 року - на суму ПДВ 207 475, 17 грн., у грудні 2009 року - на суму ПДВ 147 065, 20 грн., чим завищено суму податкового кредиту у відповідних місяцях.

Правовідносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку зокрема з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Воднораз, згідно з п. 11.11 ст. 11 Закону тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування (списання коштів з банківського рахунку або видачі з каси) платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації вартості поставлених (або тиках, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Позиція податкового органу щодо порушень позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ у липні, жовтні та грудні 2009 року полягає у тому, що позивач, отримавши у вказані періоди дотації з Державного бюджету України для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, які прирівнюються до здійснення пільгового режиму поставки товарів (робіт) послуг, що не оподатковуються ПДВ, та придбавши за вказані кошти товари (послуги), має право на податковий кредит в частині, пропорційній матеріальним витратам в загальних витратах звичайної діяльності. Оскільки позивач не виконав вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не здійснив розподіл податкового кредиту, що зумовило його завищення на 490 710, 86 грн., зокрема у липні 2009 року - на 136 170, 49 грн., у жовтні 2009 року - на 207 475, 17 грн., у грудні 2009 року - на 147 065, 20 грн., відповідачем зроблено перерахунок податкового кредиту в бік його зменшення.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем з Головним управлінням Державного казначейства України у Кіровоградській області, Головним фінансовим управлінням Кіровоградської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Світловодського міськвиконкому, управлінням житлово-комунального господарства Світловодського міськвиконкому, Черкаською філією ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено такі договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.09 №193: №69/193 від 30.06.09, №600/193 від 02.10.09, №1154 від 21.12.09 (а.с. 86 - 87, 89 - 90, 92 - 93).

Згідно з пунктом 1.1. вказаних договорів їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.09 №193.

Статтею 53 Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 №193 "Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Цей Порядок визначає механізм перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 53 зазначеного Закону, а також за рахунок погашення реструктуризованої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Мінфіном фінансової допомоги Урядові Автономної Республіки Крим, обласним і Севастопольському міському виконкомам для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.94 №510.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (з урахуванням пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1998 р. по 1 жовтня 2009 року).

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договорів про організацію взаєморозрахунків №69/193 від 30.06.09, №600/193 від 02.10.09, №1154 від 21.12.09 передбачено зокрема обов'язок СП ТОВ "Світловодськпобут" після зарахування на його рахунок коштів для погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, перерахувати їх газопостачальній організації для погашення заборгованості за природний газ.

Судом установлено, що на виконання умов вказаних договорів позивач, отримавши на свій рахунок грошові кошти для проведення взаєморозрахунків, зокрема 23.07.09 - 1 114 872, 16 грн., 23.10.09 - 1 698 666, 84 грн., 25.12.09 -1 109 089 грн. (а.с. 180), перерахував одержані суми коштів на банківський рахунок ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за природний газ за договором від 27.10.08 №57/08ТЕ за 2008 рік, за І квартал 2009 року, за 2009 рік, що підтверджується платіжними дорученнями №1263 від 23.07.09 на суму 1 114 872, 16 грн., у т.ч. ПДВ - 185 812, 03 грн., №17 від 23.10.09 на суму 1 698 666, 84 грн., у т.ч. ПДВ - 283 111, 14 грн., №2401 від 25.12.09 на суму 1 109 089 грн., у т.ч. ПДВ - 184 848, 17 грн. (а.с. 88, 91, 94).

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (природного газу, використаного у виробництві теплової енергії), у повному обсязі включено позивачем до складу податкового кредиту, зокрема, 185 812,03 грн. - до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року, 283 111, 14 грн. - до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року, 184 848, 17 грн. - до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року (а.с. 71 -75, 76-80, 81-85). Під час проведення перевірки податковим органом не встановлено порушень у податкових накладних, виписаних постачальником природного газу, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та не доведено, що позивач використовував придбаний природний газ в неоподатковуваних операціях. Не надано таких доказів представниками відповідача і в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Із змісту вказаної норми закону випливає, що вона регулює оподаткування операцій саме з виплат субсидій, дотацій за рахунок бюджетів, а не отримання субсидій, дотацій за рахунок бюджетів та їх подальшого використання.

Водночас, придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, без визначення частки використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

У свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємства за оподатковуваними операціями, які були здійснені за регульованими цінами (тарифами), тому знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Верховний Суд України у постанові від 26.09.11 у справі №21-114а11 висловив правову позицію, що отримання підприємством з бюджету субвенції на погашення від'ємної різниці між затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами, за якими теплова енергія поставлялась споживачам, та її фактичною вартістю, не підпадає під наведене у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначення операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, а отже й підстав для застосування платником цього податку вимог підпунктів 7.4.2 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" немає.

Відповідно до частини1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У судовому засіданні представниками позивача на вимогу суду надано розрахунок розміру завищеного податкового кредиту на суму 490 710, 86 грн. (а.с. 181), з якого вбачається, що частка використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, передбачена пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначена як ділене показника матеріальних витрат та показника витрат звичайної діяльності, відображених у Звітах позивача про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень - грудень 2008 року та за січень - грудень 2009 року. (а.с. 175 -177, 178 - 179). За розрахунками відповідача, ця частка у 2008 році складала 61,07%, у 2009 році -66,3%. Далі, застосувавши цей відсотковий показник до сум отриманих дотацій та вирахувавши з отриманого значення суму ПДВ у розмірі 20%, яка, на його думку, необхідна для проведення коригування в частині податкового кредиту, податковий орган дійшов до висновку, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 490 710, 86 грн., а саме у липні 2009 року - на 136 170, 49 грн. (1 114 872, 16 грн. х 61, 07% х 20%) , у жовтні 2009 року - на 207 475, 17 грн. (1 698 666, 84 грн. х 61, 07% х 20%), у грудні 2009 року - на 147 065, 20 грн. (1 109 089 грн. х 66, 3% х 20%). Встановивши, що вказане порушення призвело до заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, відповідач виніс спірне податкове повідомлення - рішення.

Однак, ні в акті перевірки №108/2300/31678853 від 19.05.11, ні у судовому засіданні відповідачем не наведено правове обґрунтування застосування такої методики визначення суми завищення податкового кредиту з ПДВ та - як наслідок - податкових (грошових) зобов'язань.

Воднораз, у рішенні ДПА у Кіровоградській області №2843/10/25-014 від 18.08.11 про результати розгляду первинної скарги СП ТОВ "Світловодськпобут", на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, викладено позицію податкового органу, що СП ТОВ "Світловодськпобут" має право на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) лише в частині, яка відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто у частині, пропорційній затвердженому тарифу. (а.с.67).

Суд зазначає, що застосовані податковим органом порядок та спосіб визначення частки сплачених сум ПДВ, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту, у разі використання придбаних товарів частково у межах оподатковуваних операцій, а частково ні, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Судом встановлено, що операцій, що не є об'єктом оподаткування, та операцій, які звільнені від оподаткування, позивач не здійснював, а відтак не порушував вимоги п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Чинним законодавством для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю субвенцій з бюджету на покриття (відшкодування) збитків, не встановлено будь-яких винятків з передбаченого пунктами 7.4 і 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань. Будь-яких коригувань сум податкового кредиту в зв'язку з одержанням платником податку на додану вартість субвенцій з бюджету на покриття збитків чи на покриття різниці в тарифах цей Закон не передбачає.

Таким чином, у разі придбання за рахунок бюджетних коштів (дотацій, субсидій, трансфертів) товарів (послуг) чи основних фондів, суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до податкового кредиту за умови дотримання інших умов Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту.

Судом установлено, що отримані з бюджету кошти субвенції були спрямовані позивачем на оплату заборгованості за одержані в попередні періоди послуги з газопостачання, у вартість яких газопостачальною компанією було включено податок на додану вартість. Отриманий і оплачений природний газ повністю використовувався у господарській діяльності позивача (оподатковуваних операціях з постачання тепла). Тому у позивача відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Під час проведення перевірки податковим органом не було встановлено інших порушень, зокрема порушень щодо оформлення податкових накладних, на підставі яких підприємство формувало податковий кредит та оплати.

За таких обставин суд вважає помилковим висновок відповідача щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за наслідками операцій з отримання з бюджету субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії затвердженим тарифам.

Оскільки відповідачем в акті перевірки та у судовому засіданні документально та нормативно не доведено суду фактів порушення СП ТОВ "Світловодськпобут" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у липні, жовтні, грудні 2009 року та заниження податкових зобов'язань з ПДВ у вказаних періодах на загальну суму 490 710, 86 грн., тому збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на цю суму та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених частиною 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України, у розмірі 122 677, 72 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правовірність спірного податкового повідомлення-рішення №0000632300 від 19.08.11 в оскарженій позивачем частині збільшення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 613 388, 57 грн., з яких 490 710, 86 грн. - за основним платежем, 122 677, 71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, тому позовні вимоги про визнання його протиправним у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 3, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000632300 від 19.08.11, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 613 388, 57 грн., з яких 490 710, 86 грн. - за основним платежем, 122 677, 71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити спільному підприємству - товариству з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш