Ухвала суду № 25516067, 02.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" серпня 2012 р. м. Київ К-27498/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Муравйов О.В., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010

у справі № 2а-12211/09/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Едвертайзінг»(далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача -Харка Д.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.09.2009 № 0007402313/0 та № 0007412313/0 з мотивів відсутності з боку позивача порушень правил оподаткування під час формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сайдеко»(далі -ТОВ «Компанія «Сайдеко»).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що діяльність ТОВ «Компанія «Сайдеко»мала фіктивний характер, а складені цим постачальником первинні документи не можуть слугувати підставою для податкового обліку платника як такі, що підписані невстановленою особою. Крім того, ДПІ наголошує на відсутності у позивача оригіналів первинних документів на підтвердження реальності спірних операцій з придбання товарів та послуг, а також на факті притягнення керівника ТОВ «Компанія «Сайдеко»ОСОБА_2 (до зміни прізвища -ОСОБА_2) до кримінальної відповідальності згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.03.2009 у справі № 1-243/09.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія «Сайдеко»за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, оформлену актом від 01.09.2009 № 526/23-13/33236231. За наслідками цієї перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009 № 0007412313/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 653 826,20 грн. (у тому числі 1 102 550,80 грн. за основним платежем та 551 275,40 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009 № 0007402313/0, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 067 282 грн. (у тому числі 1 378 188 грн. за основним платежем та 689 094 грн. за штрафними санкціями). Підставою для вказаних донарахувань став висновок ДПІ про те, що факт підписання первинних документів від імені названого контрагента особою, яка заперечує свою причетність до реєстрації та діяльності цього товариства, є свідченням того, що фінансово-господарські правовідносини з постачальником ТОВ «Компанія «Сайдеко»носили формальний характер, були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, операції з придбання сувенірної продукції та поліграфічних послуг у цього постачальника були відображені у податковому обліку платника безвідносно до їх дійсного економічного змісту. У зв'язку з наведеним ДПІ було відмовлено у визнанні у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними цим контрагентом, а також у визнанні економічно обґрунтованими та документально підтвердженими витрат позивача для цілей оподаткування його прибутку.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому з огляду на нормативне визначення первинного документа як документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), необхідним є, щоб відповідні документи у сукупності з достовірністю підтверджували реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду, тобто відомості у представлених документах мають бути правдиві.

Слід також зазначити, що сам по собі факт підписання договору та документів на підтвердження його виконання від імені контрагента невстановленою та неповноважною особою не є безумовним та достатнім доказом необґрунтованості податкової вигоди. Однак у розглядуваному випадку підставою для оспорюваних донарахувань стала вказана обставина, а також і відсутність у позивача на час проведення перевірки оригіналів первинних документів взагалі.

Розглядаючи питання реальності спірних операцій, суди також послалися на подані позивачем копії документів (податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, рахунків-фактор) без дослідження оригіналів. Не було перевірено судами і обставин щодо транспортування придбаного товару, його зберігання, подальшого використання платником у власній діяльності.

Судами не було надано належної оцінки і посиланням ДПІ на притягнення засновника ТОВ «Компанія «Сайдеко»до кримінальної відповідальності згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.03.2009 у справі № 1-243/09. Так, суд першої інстанції, відхиливши цю постанову в якості належного та допустимого доказу, не дослідив змісту цієї постанови, не залучив її копію до матеріалів справи, тоді як апеляційним судом взагалі було проігноровано цей факт.

Крім того, слід зазначити, що платник податку повинен бути розумним і обачливим при виборі контрагента.

Оскільки за правилами ділового обороту при виборі постачальника суб'єкти господарювання оцінюють не лише умови угоди, а і її комерційну привабливість, ділову репутацію контрагента, ризики невиконання зобов'язань та гарантії забезпечення їх виконання тощо, в даному разі, враховуючи істотний обсяг спірних операцій, судам необхідно було з'ясувати, які саме дії були вчинені платником (позивачем у справі) під час перевірки реальності існування ТОВ «Компанія «Сайдеко»як суб'єкта господарювання, а також повноважень особи, яка діяла від імені цього товариства.

Наведена неповнота дослідження обставин справи виключає як правильність та обґрунтованість оспорюваних рішень, так і можливість перевірки касаційним судом правильності застосування судами норм матеріального права.

А відтак з огляду на визначені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи касаційним судом обумовлює необхідність скасування оскаржуваної постанови і ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене у цій ухвалі, встановити усе коло обставин щодо фактичного виконання спірних операцій та на підставі встановленого правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 у справі № 2а-12211/09/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:О.В. Муравйов І.В. Приходько