Постанова № 25513796, 12.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 р. Справа № 2а-4962/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Крутоус В.І.

за участю: представника позивача -Кітченкова М.О.

представника відповідача -Кекуатової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірним та скасування рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000011/2010/100545/2 від 05.03.2010р., зобов'язання останньої застосувати митну вартість, заявлену декларантом митною декларацією №110000011/2010/104073 від 02.03.2010р. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тобто 65700кг швелеру 40У 3СП-535-2005, 1200мм, за ціною контракту №4254223 від 16.12.2008р. в розмірі 47304,00доларів США.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вважає неправомірним визначення Дніпропетровською митницею у рішенні митної вартості імпортованих товарів за третім методом визначення митної вартості товарів, а саме за ціною на подібні (аналогічні) товари.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що декларантом не виконано вимоги ст.264 Митного кодексу, п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. в частині документального підтвердження задекларованих відомостей. Також зазначає, що за результатами проведених заходів, посадовою особою здійснено митну оцінку товару та винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 05.03.2010р. №110000011/2010/100545/2 із застосуванням методу № 3 на підставі ст.269 МКУ та визначено митну вартість на рівні 0,925 дол.США за кг. Стверджує, що при винесенні оспорюваного рішення про визначення митної вартості була врахована країна походження товару, умови поставки, а також дата оформлення подібних товарів. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог як безпідставних та необґрунтованих, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, вважає за необхідне задовольнити даний позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

16.12.2008 року між ТОВ «Металобази Комекс»та ВАТ «Новокузнецький металургійний комбінат», що є виробник товару, укладено контракт №4254223 на поставку товару, згідно з яким Постачальник (ВАТ «Новокузнецький металургійний комбінат») зобов'язувався передати у власність Покупця (ТОВ «Металобази Комекс»), а Покупець прийняти та оплатити на умовах попередньої оплати товар (а.с. 15-18).

На виконання умов Контракту, згідно з Додатком № ПКНК6К003238 від 03.02.2010 р. (а.с.19), позивачем здійснена попередня оплата в розмірі 48960,00 дол. США за 68 тн. товару (швелер - 40У 3СП-5 535-2005, 12000мм) з розрахунку 720 дол. США за одну тн. товару (а.с.22).

Відповідно, на виконання умов Контракту ВАТ «Новокузнецький металургійний комбінат»у вагоні №67782953 відвантажив вищезазначений товар у кількості 65,700 тн. за ціною 720 дол. США за одну тн. товару.

Товар «профіль металевий U-образний, з уклоном внутрішніх граней гарячекатаний висотою 400мм, з вуглецевої сталі ЗСП; швелер 40У -65700кг L=12000мм, ГОСТ 380-2005, 8240-97; 535-2005. Виробник: ВАТ "Новокузнецький МК". Країна виробництва -Росія. Торгівельна марка відсутня" заявлено до митного оформлення за ВМД №110000011/2010/104073 від 02.03.2010р. за вартістю його фактичного придбання позивачем (покупцем) у продавця відповідно до Додатку №ПКНК6К003238 від 03.02.2010 р. до Контракту №4254223 від 16.12.2008 р., рахунку № 31 від 16.02.2010 р., сертифікату про походження товару №9221865 та експортної декларації. Ціна придбання товару за контрактом дорівнює 47304,00 дол. США з розрахунку 720 дол.США х 65,7 тн.

Відповідно, митна вартість товару була заявлена ТОВ ''Металобази Комекс" шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1, тобто за методом оцінки за угодою (метод №1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Згідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД від 02.03.2010р. № 110000011/2010/104073 декларантом надано:

- рахунок від 16.02.09р. №31;

- копії контракту 4254223 від 16.02.08р., додаткової угоди №1 від 31.12.2009р. додаток №ПКНК6К003238 від 03.02.2010р.;

- сертифікат походження ІШ ТЛА 0028001290 від 16.02.2010р.;

- копія ВМД країни відправлення;

- виписка банку від 11.02.2010р.;

- платіжне доручення від 11.02.2010р.

У відповідності до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.12.03 за №1192/8513 посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних зазначених у ДМВ, і її оформлення, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: "Для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів відповідно до вимог ПКМУ № 1766 від 20.12.06р.:

- банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, включених у вартість товару;

- прайс-листи, каталоги фірми-виробника товару;

- калькуляція фірми-виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини;), що було засвідчено у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості №110000011/2010/104073 від 02.03.2010р.

Декларантом (позивачем) 05.03.2010р. додатково були надані висновок експерта ТТП №ГО-367 від 04.03.2010р., банківські платіжні документи та проставлено запис на зворотному боці ДМВ - 1 про неможливість надання інших документів.

За результатами проведених заходів, відповідачем винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 05.03.2010р. №110000011/2010/100545/2 із застосуванням методу № 3 на підставі ст.269 МКУ, згідно з яким на підставі інформації ЦБД ДМСУ здійснено коригування митної вартості товару на суму 60772,50 дол. США з розрахунку 925 дол. США за 1тн. товару.

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України № 110000011/2010/100545/2 від 05.03.2010 р. про визначення митної вартості товарів на підставі методу визначення вартості товарів за інформацією ЦБД ДМСУ (цінової базі даних Державної митної служби України) є неправомірним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства -ст. 266 Митного кодексу України, а саме: «кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу».

На думку позивача, відповідачем було безпідставно завищено ціну товару, оскільки останній, не звертаючись до позивача, самостійно скоригував суму вартості товару, вказавши в п. 30 Рішення ціну товару в розмірі 60772,50 доларів США, спираючись на інформацію ЦБД ДМСУ.

Також, позивач посилається на ст.267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на правомірність визначення митної вартості заявленого позивачем товару за методом № 3. Письмові заперечення, які підтримані представником у судовому засіданні, долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що для перевірки даних, зазначених позивачем у декларації митної вартості та їх уточнення, посадовою особою відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку, на аркуші № 1 ДМВ вчинено напис про надання додаткових документів відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. З декларантом позивача проведено консультацію. Останнім 05.03.2010 р. додатково надані висновок експерта ТТП №ГО-367 від 04.03.2010р., банківські платіжні документи та проставлено запис на зворотному боці ДМВ - 1 про неможливість надання інших документів.

Проте, відповідач зазначає, що надані документи не могли бути прийняті у підтвердження заявленої митної вартості, оскільки банківські платіжні документи містять посилання на інвойс №PKNK6K003238 від 03.02.2010, який не надано до митного оформлення і сума, зазначена в цих документах, не співпадає з сумою в рахунку № 31 від 16.02.2010. У наданому висновку експерта ТПП дата сертифіката якості зазначена 16.12.2008, в той час як до митного оформлення надано прейскурант цін на металопродукцію ВАТ «Новокузнецький МК»на березень 2010 р., але поставка товару із Росії була здійснена в лютому 2010 р.

Відповідач зазначає, що при винесенні рішення про визначення митної вартості була врахована країна походження товару, умови поставки, а також дата оформлення подібних товарів.

Відповідно до ст.268 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод).

Згідно пояснень представника відповідача, при застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі -ЄАІС ДМСУ) про продаж ідентичних товарів.

Проте, відповідач зазначає, що відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару, оскільки база містила інформацію про товари з такими ж характеристиками, виготовлені в тій же країні, тим же виробником, але в іншій кількості.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару за третім методом, а також здійснено випуск товару у вільний обіг відповідно до обраного позивачем виду гарантійного зобов'язання на підставі поданої ним вантажної митної декларації.

Протягом 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг позивачем надано додаткові документи, за результатами перевірки яких відповідач зазначає, що висновок ДП «Дерзовнішінформ»від 15.03.2010 № 6/109 визначає рівень цін на товар на умовах СІР-м.Дніпропетровськ, що, на думку відповідача, свідчить про уособлений характер, у той час як інформація повинна бути надана загальній кількості покупців товару без конкретної вказівки умов поставки.

Листом Дніпропетровської митниці від 28.05.2010 р. № 17-18-2/2/3593 позивача повідомлено про відсутність підстав для перегляду Рішення про визначення митної вартості від 05.03.2010 № 110000011/2010/100545/2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень ст.265 Митного кодексу України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Згідно ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

3) на основі віднімання вартості;

4) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

5) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, нормою ст. 266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно п.5 ч.3 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами Митного кодексу України, митна вартість товару була визначена ТОВ «Металобази Комекс»в митній декларації від 02.03.2010р. № 110000011/2010/104073 за ціною Контракту №4254223 від 16.12.2008 р., рахунку № 31 від 16.02.2010 р., сертифікату про походження товару №9221865 та експортної декларації. Ціна придбання товару за контрактом дорівнює 47304,00 дол. США з розрахунку 720 дол.США х 65,7 тн.

Частиною 7 ст.267 Митного кодексу України передбачено, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. При цьому декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.

На підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації № 110000011/2010/104073 від 02.03.2010 року, ТОВ «Металобази Комекс» до Дніпропетровської митниці були надані всі обов'язкові та додаткові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом -ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так, позивачем, крім інших документів, надано лист Постачальника (ВАТ «Новокузнецький металургійний комбінат»), відповідно до якого останній відмовляє у наданні інформації щодо калькуляції собівартості металопродукції, посилаючись на комерційну таємницю завода-виробника (а.с.57).

Також, позивачем наданий Контракт з відповідними додатковою угодою та додатком на підтвердження умов поставки товару (а.с.15-20).

Позивачем, на підтвердження фактично сплаченої ціни, надані рахунок № 31 від 16.02.2010 р. та банківськи виписки (а.с.21-23).

Відповідач не заперечує подачу та справжність всіх наданих позивачем документів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару, не зазначила, яких саме документів не достатньо для визначення митної вартості за методом № 1, та в чому полягають сумніви щодо митної вартості, яку зазначено декларантом.

Крім того, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Зазначені критерії підтверджуються і відповідачем у своїх запереченнях. Проте, митниця послалась лише на кількісний критерій при відмові у застосування другого методу визначення митної вартості товару, що, в свою чергу, є необґрунтованим та безпідставним.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд виходить з того, що вимоги про визнання неправомірним (незаконним недійсним, нечинним) рішення митного органу, є тотожніми вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення митного органу, враховуючи приписи ст.162 КАС України, яка, зокрема, визначає можливість суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судового збору за подання адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок розподілу судових витрат.

Так, відповідно до частини 1 зазначеної статті якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а частина 3 визначає, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За викладених обставин, така позовна вимога ТОВ «Металобази Комекс»не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000011/2010/100545/2 від 05.03.2010р., а також зобов'язання останньої застосувати митну вартість, заявлену декларантом митною декларацією №110000011/2010/104073 від 02.03.2010р. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс", судові витрати у розмірі 1грн. 70коп., сплачені квитанцією №4175 від 08.04.2010 р.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України № 110000011/2010/100545/2 від 05.03.2010р.

Зобов'язати Дніпропетровську митницю Державної митної служби України застосувати митну вартість, заявлену декларантом митною декларацією №110000011/2010/104073 від 02.03.2010р. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тобто 65700кг швелеру 40У 3СП-535-2005, 1200мм, за ціною контракту №4254223 від 16.12.2008р. в розмірі 47304,00доларів США.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс" (49079, м.Дніпропетровськ вул.Академіка Чекмарева,2 р/р26006050002721 у відділенні ЗАТ КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 35203150) 1грн. 70коп. (одну грн. 70коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 29.09.2010р.

Суддя Г.В. Потолова