Ухвала суду № 25501838, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-31031/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2009р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2010р.

у справі №2а-2714/09/2270/4

за позовом Колективного підприємства «Хмельницький міський молочний завод» (надалі -КП «Хмельницький міський молочний завод»)

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі -ДПІ у м.Хмельницькому)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2009р. позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №0002152301/0/6989 від 20.08.2008р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2009р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2010р., позов було задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, КП «Хмельницький міський молочний завод»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №832699 від 27.01.1995р. зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 24.04.2004р. позивач визнаний банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване рішенням ДПІ у м. Хмельницькому від 28.02.2007р.

Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при реалізації майна банкрута через біржові торги у квітні 2008р., про що складено акт №7517/23-4/02772116 від 18.08.2008р.

На підставі перевірки податковий орган дійшов висновку, що підприємством не включено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість операції з продажу основних фондів на суму 3059969,00грн., у зв'язку з чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено зобов'язання з ПДВ на загальну суму 795592,00грн., у т.ч. за основним платежем - 611994,00грн. та штрафними санкціями в сумі 183598,00грн.

Так, матеріали справи свідчать, що на виконання угоди №1/1104 від 11.04.2008р., укладеної між Хмельницьким представником Південно-Західної універсальної товарної біржи та позивачем було здійснено продаж приватному підприємству «Ладо»групи інвентарних об'єктів, які перебували в розпорядженні позивача.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»обумовлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок забовязань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

За змістом п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Між тим, оскільки продаж основних фондів в порядку здійснення ліквідаційної процедури банкрута є задоволення майнових вимог його кредиторів. Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Закону Ураїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 7.8 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що з моменту прийняття ухвали господарським судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до господарського суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не застосовуються до осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який відмінний від статусу боржника. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачені повноваження ліквідатора щодо реєстрації боржника як платника податків на додану вартість та сплати цього податку до бюджету у випадках та на підставі Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому -залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак