Ухвала суду № 25501611, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-23171/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2009р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010р.

у справі №2а-3124/09/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська»(надалі -КРП «ППВКГ м.Білогірськ»)

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в Білогірському районі АР Крим)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому, з урахуванням відмови позивача від частини вимог, поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в Білогірському районі АР Крим №0000021501/0 від 13.01.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Білогірському районі АР Крим №0000021501/0 від 13.01.2009р.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача з питань перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, яким встановлено порушення п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складено акт від 13.01.2009р. №99/1501/03332518.

Так, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено несвоєчасну сплату зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2008р. в сумі 10000,00грн. з граничним терміном сплати 19.11.2008р., що сплачено 16.12.2008р., тобто із затримкою на 27 днів.

На підставі зазначених висновків прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021501/0 від 13.01.2009р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжним дорученням №619 від 11.11.2008р. позивачем сплачений податок на прибуток за ІV квартал 2008р. в сумі 10000,00грн.

Разом з тим, оскільки з урахуванням змін в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції на час правовідносин, для податку на прибуток передбачено наступні звітні періоди: квартал, півріччя, дев'ять місяців, одинадцять місяців та рік, тобто позивач в платіжному дорученні не вказав правильне призначення платежу, податковий орган самостійно спрямував перераховані зазначеним платіжним дорученням кошти на погашення боргів позивача в минулий період.

Відповідно до п.п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»при використанні розрахункового документу ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття від платника розрахункового документу на виконання.

Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення та перерахування сум податку. При чому, п.п.3.1.1. п. 3.1 ст. 3 вказаної норми Закону обумовлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб'єктів господарювання.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається своїми коштами, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Таким чином, на час правовідносин у податкового органу були відсутні підстави самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак