Ухвала суду № 25501580, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2012 р. м. Київ К-49146/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Броварська ОДПІ)

на постанову господарського суду Київської області від 20.05.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009

у справі № А6/186-09 (22-а-25557/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд»(далі -Товариство)

до Броварської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 20.05.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.02.2008 № 0000142301/0 та № 0000152301/0 з мотивів недоведеності податковим органом факту невідповідності цін, за якими позивач реалізовував товар пов'язаній особі, рівню звичайних цін.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Броварська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на заниження позивачем бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість внаслідок продажу товару засновнику Товариства за заниженою ціною.

З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Броварської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що в ході проведення Броварською ОДПІ виїзної планової документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2007, оформленої актом від 11.02.2008 № 67/232/32277387, було виявлено факт продажу позивачем товару закритому акціонерному товариству «Беарс»(яке є засновником Товариства з часткою у статутному фонді останнього 85 %) за цінами нижчими, ніж звичайні. При цьому в акті зазначено, що з огляду на відсутність на ринку відповідних товарів операцій з однорідними, ідентичними товарами на співставних умовах звичайна ціна визначається за фактичною собівартістю продукцію з урахуванням націнки, яка компенсує витрати позивача на виробництво та реалізацію готової продукції. Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 26.02.2008 № 0000142301/0, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 329 425 грн. (у тому числі 234 861 за основним платежем та 94564 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 26.02.2008 № 0000152301/0 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 314 853 грн. (у тому числі 209 902 грн. за основним платежем та 104951 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з пунктом 1.18 статті 1 названого Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Аналогічно відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

При цьому цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Втім податковим органом не доведено факту невідповідності рівня цін, застосованих позивачем під час поставки товарів пов'язаній особі, звичайним цінам. Фактично висновок Броварської ОДПІ про продаж Товариством товару за заниженими цінами ґрунтується виключно на тому, що націнка на собівартість товару не покривала витрат позивача на виробництво та збут готової продукції. Однак при цьому доказів збитковості вказаних операцій відповідачем не подано; у матеріалах справи відсутні посилання на продаж позивачем цього товару іншим особам (не пов'язаним) за більш високою ціною, ніж закритому акціонерному товариству «Беарс»; інформацію щодо фактичних цін на аналогічний або подібний товар у співставних умовах продажу податковим органом не надано.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Київської області від 20.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 у справі № А6/186-09 (22-а-25557/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко

Суддя М.І. Костенко