Ухвала суду № 25501629, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-25725/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2009р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010р.

у справі №2а-2605/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі -ВАТ «Укрнафта»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП)

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахування збільшення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 06.11.2008р. №0001874120/0, від 18.12.2008р. №0001874120/1, від 20.02.2009р. №0001874120/2 та від 18.03.2009р. №0001874120/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010р., позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Укрнафта» з питань правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету податку на додану вартість при правових відносинах з ТОВ «Етрекс-1»за період з 01.05.2008р. по 31.05.2008р., про що складено акт №568/41-20/00135390 від 24.10.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2008р. на загальну суму 171,00грн. та п.п. 2.11 п.2, пп.3.1 п.3 Постанови Правління національного банку України від 15.12.2004р. № 637 «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні».

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0001874120/0 від 06.11.2008р., яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 341,00грн. у т.ч. 171,00грн. основного платежу та 170,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку процедури апеляційного узгодження було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2008р. №0001874120/1, від 20.02.2009р. №0001874120/2 та від 18.03.2009р. №0001874120/3, в яких сума зобов'язання залишена без змін.

Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для зменшення податковим органом суми податкового кредиту є встановлені перевіркою наступні обставини.

07.05.2008р. водієм ВАТ «Укрнафта»було придбане пальне марки А 80 у кількості 190 літрів загальною вартістю 1026грн. (з ПДВ) на заправній станції ТОВ «Етрекс 1», про що ТОВ «Етрекс 1»видало фіскальний чек 07.05.2008р. № 2602109731. Сума сплаченого при придбанні пального була включена ВАТ «Укрнафта»до складу податкового кредиту в декларації за травень 2008р.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 даного Закону підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є, зокрема, касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак