Рішення № 25499652, 26.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/9500-2012 26.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-2500»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»

Про стягнення 80 951,22 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-2500»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»65 448,50 грн. основного боргу, 3 949,18 грн. пені, 9 234,56 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2 318,98 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 109 від 01.12.2010 на спеціалізовану постову охорону об'єкта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 було порушено провадження у справі № 5011-3/9500-2012 та призначено її до розгляду на 26.07.2012.

Позивач в судове засідання 26.07.2012 не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.07.2012 не виконав.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 17.07.2012 було надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Полтава, вул. Шевченка, 100.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідач в судове засідання 26.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 17.07.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 17.07.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Западинська, 13, літера А, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 17.07.2012 є юридичною адресою відповідача.

Відповідач отримав ухвалу надіслану за вищевказаною адресою 24.07.2012, що підтверджується повернутим до суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 26.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес-2500» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»(замовник) було укладено договір № 109 на спеціалізовану постову охорону об'єкта (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник передає, а виконавець приймає під спеціалізовану постову охорону усе визначене в додатку № 1 до даного договору (дислокація) з усім майном, що знаходиться в ньому, і належить замовнику на праві власності (далі -об'єкт) за адресою :

- м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 53 (прохідна; офіс, рухомий патруль виробничої бази);

- смт. Опішня, Зінківського район, Полтавської області по вул. Жовтневій, 68 (прохідна виробничої бази);

- смт. Нові Санжари, Полтавської області, вул. Геологічна, 5 (прохідна виробничої бази).

Згідно п. 4.1. договору договір послуг з охорони укладається терміном на 1 (один) рік і набирає чинності з дати його підписання. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення дії договору по закінченню його терміну або про його переукладення, договір залишається в силі на колишніх умовах на невизначений термін.

В п. 4.2. договору визначено, що датою взяття виконавцем об'єкта під охорону встановлюється з 01.12.2010.

Позивачем до позовної заяви додано лист відповідача № 184 від 20.04.2011, в якому відповідач звернувся до позивача з проханням припинити дію договору з 01.05.2011 та як свідчать матеріали справи позивач погодився про припинення дії договору з 01.05.2011.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони у період з лютого по квітень 2011 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 65 448,50 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню в розмірі 3 949,18 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 9 234,56 грн. та 3% річних в сумі 2 318,98 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець надає замовнику послуги, а замовник сплачує за надані послуги за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (додаток № 2 -умови розрахунку оплати за послуги виконавця), що додається до договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.2. договору вартість послуг виконавця становить згідно додатку № 2.

Додатком № 2 до договору сторонами визначено вартість охорони за місяць в розмірі 23 800,00 грн.

Пунктом 2.5. договору визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником не пізніше 5-го числа наступного місяця за звітним, шляхом перерахування замовником виконавцю на поточний рахунок коштів на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт.

Згідно п. 2.6. договору охоронні послуги надані виконавцем за місяць вважаються виконаними і прийнятими замовником, якщо останній на протязі місяця не пред'явив мотивовану письмову претензію виконавцю по якості наданих послуг. Охоронні послуги вважаються виконаними за умови складання сторонами та підписання акту виконаних робіт.

До закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом трьох робочих днів підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.8. договору за умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором: № А-00000725 від 31.12.2010 на суму 23 800,00 грн., № А-00000019 від 31.01.2011 на суму 23 800,00 грн., № А-00000081 від 28.02.2011 на суму 23 800,00 грн., № А-00000148 від 31.03.2011 на суму 23 800,00 грн., № А-00000218 від 30.04.2011 на суму 17 848,50 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Загалом відповідачем отримано за договором послуги охорони на загальну суму 113 048,50 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.4.5. договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату за послуги виконавця відповідно до умов цього договору і оформлювати належним чином акти виконаних виконавцем робіт.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами вартість наданих послуг охорони за період з лютого по квітень 2011 року у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків становить 65 448,50 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в сумі 65 448,50 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.1.4. договору передбачено, що у разі затримки оплати наданих послуг замовником, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожний день затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, з урахуванням даної норми з 01.05.2011 відсутні підстави вважати діючим п. 3.1.4. договору, який є підставою для нарахування пені. Оскільки необхідними елементами для застосування відповідальності у вигляді пені, яка нараховується за триваюче порушення, тобто визначається щоденно, є наявність прострочення та правової підстави для застосування пені, то припинення дії п. 3.1.4. договору за відсутності іншої норми договору чи закону, яка встановлює відповідальність за таке прострочення у вигляді пені свідчить про відсутність сукупності елементів необхідних для нарахування пені.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за період по 01.05.2011.

Враховуючи, що в силу умов п. 2.5. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 5 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг охорони, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.1.4. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду на суми боргу за лютий та березень 2011 року у період до 01.05.2011 становить 859,08 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2380005.03.2011 - 01.05.2011587.7500 %0.042 %*586.20

2380005.04.2011 - 01.05.2011277.7500 %0.042 %*272.88

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 859,08 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 3 090,10 грн. задоволенню не підлягають, оскільки після 01.05.2011 відсутня підстава нарахування пені (в тому числі на суму боргу за квітень, оплата якої мала бути здійснена 05.05.2011).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 9 234,56 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних -2 318,98 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 9 234,56 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2 318,98 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-2500»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»(04123, м. Київ, вул. Западинська, 13, літера А, код ЄДРПОУ 35251246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-2500»(36038, м. Полтава, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 30978837) 65 448 (шістдесят п'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 08 коп. пені, 9 234 (дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 56 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 98 коп. -3% річних, 1 558 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.08.2012.

СуддяВ.В. Сівакова