Рішення № 25499625, 26.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/8535-2012 26.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м. Києва

про стягнення 286 098,10 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. - представник за довіреністю № 93/2012/02/13-20 від 13.02.12;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі -позивач) до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м. Києва (далі -відповідач) про стягнення 286 098,10 грн., з яких: 269 187,21 грн. -основного боргу, 650,22 грн. -збитків від інфляції, 3 237,19 грн. -3% річних, 13 023,48 грн. -пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/8535-2012, розгляд справи призначено на 17.07.12.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.12 не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/8535-2012 не виконав, проте, 16.07.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю повноважного представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Представник позивача не заперечує проти поданого клопотання.

Керуючись ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 26.07.12

Представник відповідача в судове засідання 26.07.12 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, 25.07.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне. Заявник у своєму клопотання, як на підставу для відкладення розгляду справи посилається на перебування його представника у відрядженні. Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За таких обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 26.07.12. представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/8535-2012.

В судовому засіданні 26.07.12. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.09 між позивачем як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" та відповідачем було укладено договір № 7560755 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води до будинку за адресою м. Київ, вул. Кошиця,11, що перебуває на балансі позивача, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 900,0 Гкал/рік, а відповідач -забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням КМДА, а з 01.01.11. -затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1. договору, позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до умов договору позивач крім іншого зобов'язується сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування (п. 2.2.3 договору).

Відповідно до п. 2.3.1. договору, відповідач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За ініціативою однієї із сторін договору у ньому може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8.1 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.10. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Суду не надано доказів наявності між сторонами розбіжностей щодо обсягів спожитої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560755.

Судом встановлено, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюються відповідно до звернення-доручення про укладення договору по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням КМДА, а з 01.01.11 -затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за жовтень 2010 - червень 2012 років підтверджується факт поставки відповідачу в цей період теплової енергії вартістю 556 051,50 грн.

Поясненнями позивача, частково його розрахунком, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію підтверджується факт оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 286 864,29 грн., крім того відповідачем було погашено заборгованість в сумі 7629,59 грн. до звернення позивачем з даним позовом.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором енергопостачання.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560755 від 01.12.2009 року в період з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року у відповідача перед позивачем в сумі 261 557,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 7629,59 грн. була сплачена відповідачем 27.06.12., тобто до звернення позивача в суд з даним позовом, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційну складову боргу в сумі 650,22 грн. та 3% річних в розмірі 3 237,19 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, що передбачають право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а не лише за ті періоди, коли індекс інфляції становив більше 100%. У поданому розрахунку позивач безпідставно не врахував індекс інфляції за травень 2012 року.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індексі інфляції (в т.ч. з відємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд здійснив перерахунок суми інфляційних витрат з урахуванням індексу інфляції за травень 2012 року:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу01.05.2012 - 31.05.2012269187.210.997-807.56

Таким чином, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить від'ємне значення (650,22 грн. -(- 807,56 грн.), отже в задоволенні вимог про стягнення інфляційної складової боргу слід відмовити.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком розміру 3 % річних що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 3 237,19 грн.

Крім того, позивач, на підставі п 7 додатка № 4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560755 від 01.12.09., просить стягнути з відповідача пеню, розмір якої за розрахунками позивача становить 13023,48 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Пунктом 7 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за поставлену теплову енергію в розмірі 13023,48 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня., від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України. Враховуючи викладене, суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, наданим позивачем в додатку до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 13023,48 грн. є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, ідентифікаційний код 35660296) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 261 557 (двісті шістдесят одну тисячу п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 62 коп. боргу, 3 237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн. 19 коп. - три проценти річних з простроченої суми, 13023 (тринадцять тисяч двадцять три) грн. 48 коп. -пені, 5556 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 37 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко