Рішення № 25499620, 26.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/9471-2012 26.07.12

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

До відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»

Про стягнення 8385,50 грн. в порядку регресу

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Майструк Є.С. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»про стягнення 8385,50 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Ухвалою суду від 13.07.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-6/9471-2012, розгляд останньої призначено на 26.07.2012 р..

Відповідач відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.12.2009 р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховиком) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»(страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3756-а/09к-05 (далі -Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортних засобів.

18.02.2010 р. на автодорозі Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ТАТА», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Мазда», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Згідно з постановою Буського районного суду Львівської області від 30.03.2010 р. особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА» за полісом ВС № 61533375 (далі Договір-2).

Сума франшизи за Договором-2 склала 510 грн.

Зазначена подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що 15.06.2010 р. було складено страховий акт №3756-а/09к-05-1, за яким до виплати підлягає 8385,50 грн..

21.06.2010 р. за заявою страхувальника на виплату страхового відшкодування йому було виплачено відшкодування у сумі 8385,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3525 від 21.06.2010 р..

Таким чином, фактичні витрати страхувальника пов'язані з цим страховим випадком складають 8385,50 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

До фактичних витрат позивача було включено 510 грн., що є франшизою, передбаченою Договором-2.

Оскільки, франшиза в силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодовується страховиком, розмір страхового відшкодування, яке відповідач зобов'язаний повернути позивачу становить 7875,5 грн.. У стягненні 510 грн. франшизи судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 7875,50 грн.. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) 7875,50 грн. боргу, 1511,60 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 02.08.2012 р.

Суддя С. А. Ковтун