Ухвала суду № 25498490, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К/9991/81742/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р.

у справі № 2а-252/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Вертікаль»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Вертікаль»(надалі позивач, ТОВ НВО «Вертікаль») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. (суддя -Р.В. Мельников), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Л.В. Любчич, судді: О.І. Сіренко, О.А. Спаскін) позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 15.11.2010 р. № 0000320700/0, від 07.12.2010 р. № 0000320700/1; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ НВО «Вертікаль»понесені судові витрати у розмірі 3,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не подавав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень та травень 2010 року, за результатами якої 11.11.2010 р. складено акт № 7644/07-008/30750980 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що стало підставою для зменшення останньому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 42 507,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 р. № 0000320700/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 42 507,00 грн.

Позивач, не погодившись з даним рішенням податкового органу оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яка своїм рішенням від 06.12.2010 р. №20110/10/25-009 залишила скаргу ТОВ НВО «Вертікаль»без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 р. №0000320700/0 без змін.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 07.12.2010 р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000320700/1.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у березні 2010 року позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Дискон»(надалі ТОВ «Дискон») електрообладнання, профіль (лампи, решетки, вентилятори та ін.). Загальна сума податку на додану вартість, за вказаними операціями, склала 125 315,70 грн.

Факт виконання умов договору підтверджено податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджено податковим органом, та відображено у довідці про результати документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків від 26.05.2010 р. № 2434/23-3/30479035.

З метою одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року, а також розрахунки коригування сум податку на додану вартість до відповідної податкової декларації з податку на додану вартість; довідки щодо залишку суми невід'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишилися непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного календарного періоду; розрахунки суми бюджетного відшкодування; заяви про повернення суми бюджетного відшкодування; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Згідно з положеннями підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (послуг) не виконується зобов'язання щодо утримання та внесення податку до бюджету.

Згідно позиції податкового органу, фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування став висновок, викладений в акті, стосовно неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента позивача по ланцюгу операцій, а саме ТОВ «КФ Продинвест», у зв'язку з незнаходженням товариства за юридичною адресою.

Водночас, законодавець не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення або не проведення усіх зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (послуг).

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 р. № 0000320700/0 та від 07.12.2010 р. № 0000320700/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав та не довів законності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. у справі № 2а-252/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв