Ухвала суду № 25498485, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2012 р. м. Київ К/9991/89907/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представника

відповідача Шляхової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі № 2а/0570/13847/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 № 0000883221/0/29774/10/15-16-23/5 щодо зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 6830592 грн. і застосування штрафу в сумі 1 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права у частині задоволенні позову: п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215, 228, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, а також на порушення судами норми процесуального права: ст.ст. 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на його правонаступника -Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року слугували висновки перевірки, викладені в акті від 06.07.2011 № 444/15-16-23/5-34093721 за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, про порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України. Порушення полягало у неправомірному віднесенні у лютому 2011 до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого за операціями з придбання продукції у ТОВ «АРІС».

Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «АРІС», оскільки постачальник товару у ланцюгу постачання -ТОВ «Метвторпром»не надає звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, зареєстровано засновником за грошову винагороду, немає основних фондів та має кількість працюючих 5 чоловік, між податковим зобов'язанням ТОВ «АРІС»та ТОВ «Метвторпром»існують розбіжності, документи, які підтверджують завантаження та розвантаження, перевезення продукції товариством «Метвторпром»товариству «АРІС»відсутні, тобто реальність операцій між ТОВ «АРІС»та ТОВ «Метвторпром»не підтверджена. Також, посилаючись на нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «АРІС», вказує на відсутність у договорі таких істотних умов як ціна та строки постачання.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередній інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального придбання позивачем товару, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договорів, специфікацій, якими визначені кількість товару, умови та строки поставок, податкових накладних, платіжних доручень, а також договорів, за якими позивач продав в подальшому придбану у ТОВ «Аріс»продукцію, квитанцій про приймання вантажу, довіреностей на отримання продукції, накладних на маршрут або групу вагонів встановлено реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Актами перевірок та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, а тому, за встановленого факту реальності здійснення господарський операцій, висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є безпідставними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судами попередніх інстанцій при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

Також суди правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло