Ухвала суду № 25498444, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-21141/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 05.04.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008

у справі №32/100-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Основа Папір») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) від 13.10.2006 №0007842312/0, від 10.11.2006 №0008772312/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 05.04.2008, яка залишена без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008, позов задоволено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 23.12.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 02.10.2006 №459/23-12/33939476.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.10.2006 №0007842312, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 928823,90 грн., в тому числі 546367,00 грн. - основного платежу та 382456,90 грн. - штрафних санкцій.

В результаті адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення відповідачем збільшено розмір застосованих штрафних санкцій на 54636,70 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2006 №0008772312/0 на суму такого збільшення.

Підставою визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток, як випливає з акта перевірки, стало застосування позивачем касового методу податкового обліку при обчисленні валового доходу філій.

В акті зазначається, що в порушення п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підприємстві валовий доход філій формувався лише за датою зарахування коштів від покупців на банківський рахунок в оплату товарів, тоді як відповідно до вимог вищеназваної норми Закону датою збільшення валового доходу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг).

Також в акті вказується, що позивач не має права застосовувати касовий метод податкового обліку, оскільки протягом останніх дванадцяти календарних місяців підприємство мало оподатковані поставки, вартість яких перевищує суму, визначену у п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», а також не зверталось до податкового органу із заявою про вибір касового методу, як це передбачено п.п. 7.3.9 п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

За наслідками перевірки позивачу зменшено від'ємне значення по податку на прибуток за І квартал 2006 року на загальну суму 9074713,00 грн. та донараховано 546367,00 грн. податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У відповідності до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Судами встановлено, що позивач у своєму складі має декілька філій - Дніпропетровську, Донецьку, Жидачівіську, Одеську, Харківську та Львівську.

Відповідно до Положення про Дніпропетровську філію Товариства (далі -«Положення»), котре є типовим для всіх філій Товариства, Дніпропетровська філія не має власного майна та відокремленого балансу (п. 4.1. «Положення»). Майно, яке знаходиться в користуванні Дніпропетровської філії, є власністю Товариства.

Прибутки від діяльності філії є прибутками Товариства та використовуються ним відповідно до законодавства України та Статуту Товариства (п. 4.2. «Положення»). У п. 7.3. Статуту вказується, що одним з джерел формування майна Товариства є прибутки від діяльності філій.

Збитки від діяльності Філії є збитками Товариства та відшкодовуються в порядку, визначеному законодавством України та Статутом Товариства (п. 4.3. «Положення»).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що для здійснення господарської діяльності через свої філії позивачем передано в користування філій майно та кошти. В свою чергу, кожна філія щодня перераховує частину виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), що надійшла на її поточний субрахунок, на поточний рахунок позивача. Валовий доход позивача формується з урахуванням коштів, які надходять від філій. Такий порядок відображення валового доходу відповідає наданому позивачу податковому роз'ясненню ДПА України від 31.01.2006 №770/6/15-0316.

Загальне правило визначення моменту включення доходів до складу валових доходів регламентується п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлюється, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону (п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідач посилається на заниження позивачем валового доходу в І кварталі 2006 року у зв'язку з його формуванням не по першій події, а по факту зарахування коштів від покупців.

Однак, з огляду на те, що податок на прибуток розраховується наростаючим підсумком, а також у зв'язку з наявністю у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування, порушення правила «першої події»може свідчити лише про несвоєчасне відображення доходу у складі валових доходів підприємства, а не заниження податкового зобов'язання, як стверджує позивач.

Судами вірно зазначено, що при оцінці формування валових доходів відповідач в порушення вимог п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не визначив розміру завищення валового доходу позивача за вищевказаними операціями за інші податкові періоди (якщо мало місце заниження валового доходу по факту надходження коштів, то, відповідно, завищення цих доходів по факту поставки товарів).

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 05.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко