Ухвала суду № 25498445, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К/9991/81776/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Самольотова І.І., відповідача:Остапюка С.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Волинської області від 18.02.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р.

у справі № 5/43-2А (85289/09/9104)

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Луцьку

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Луцьку (надалі позивач, АКПІБ в особі філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Луцьку) звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Луцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Волинської області від 18.02.2008 р. (суддя -В.Л. Слупко), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -М.А. Паліш, судді: Р.Й. Коваль, І.В. Глушко) позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002482200/0 від 19.11.2007р.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку АКПІБ в особі філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Луцьку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2004р. по 30.06.2007р. За результати перевірки 07.11.2007р. складено акт №93/2200/09303133 (надалі -акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі Закон України «Про податок на додану вартість»), із змінами та доповненнями, а саме -до об'єкту оподаткування не включено операції з надання посередницьких послуг страховій компанії (агентських послуг), в результаті чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 279,63 грн.

19.11.2007р. Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0002482200/0, яким визначила АКПІБ в особі філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Луцьку податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 919,45 грн., в тому числі: 7 279,63 грн. за основним платежем та 3 639,82 грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки Луцька ОДПІ виходила з того, що у відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1статті 3, та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та відповідно до підпункту 3.2.3 , 3.2.5 статті 3 вищезазначеного Закону -не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2005р. між позивачем та АСТ «Вексель»було укладено договір доручення на здійснення функцій страхового посередника №09-1564/3-3. Відповідно до пункту 1.2 Договору банк є страховим агентом АСТ «Вексель»та здійснює від імені та в інтересах АСТ «Вексель»посередницькі функції зі страхової діяльності з видів страхування, на які останній має ліцензію та які зазначені в пункті 1.4 Договору. На підставі Договору банку було видано довіреності на здійснення функцій страхового посередника №578 від 20.07.2005р. та №1293 від 20.07.2006р.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про страхування»№85/96-ВР, із змінами та доповненнями (надалі Закон України «Про страхування»), - страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності . Зі змісту викладеної статті вбачається, що страхова діяльність підлягає ліцензуванню. При цьому ліцензія видається на проведення конкретних видів страхування. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності затверджено наказом Держпідприємництва України та МФУ від 16.07.2001р. №98/343 (зареєстровано в Мін'юсті України 03.08.2001р. №663/5854). Згідно зі статтею 14 Закон України «Про страхування»- страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про страхування»передбачено, що посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим уповноваженим органом.

Згідно частини 7 статті 15 Закон України «Про страхування»страхові агенти -громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про страхування»страхові брокери -громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»комісійна винагорода за рахунок страхового платежу отримана страховим агентом чи страховим брокером за умов наявності відповідної ліцензії, у особи, яка безпосередньо надає послуги страхування, не включається до об'єкта оподаткування з податку на додану вартість.

Отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення, яким АКПІБ в особі філії «Відділення Промінвестбанку» в м. Луцьку було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Волинської області від 18.02.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. у справі № 5/43-2А (85289/09/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв