Ухвала суду № 25498321, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К/9991/81451/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Н.А.П.»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р.

у справі № 2а-5896/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Н.А.П.»

до Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Н.А.П.»(надалі -позивач, ПП «Н.А.П.») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області (надалі -відповідач, ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. (суддя -К.Є. Петросян), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - С.Ю. Чумак, судді: В.В. Попов, Д.В. Ляшенко) у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої 06.06.2011 р. складено акт № 20/23-35959473 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження податку на додану вартість на 83 045,00 грн.

На підставі акта позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 р. № 0000192301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 83 045,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Термінал 5»(продавець) (надалі -ТОВ «Транс-Термінал 5»), в особі ОСОБА_5, та ПП «Н.А.П.»(покупець), в особі директора Подейко О.В., укладено договір №000412, згідно умов якого ТОВ «Транс-Термінал 5»зобов'язалося поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію, у кількості, за найменуванням та цінпою, які вказані у накладних.

На виконання умов договору ТОВ «Транс-Термінал 5»оформило документи на реалізацію ПП «Н.А.П.»товарів на загальну суму 415 224,14 грн. та податок на додану вартість 83 044,83 грн., що підтверджується видатковими податковими накладними.

Разом з тим, суди встановили, що договір № 000412 з сторони ТОВ «Транс-Термінал 5»та спірні податкові накладні підписувались директором ОСОБА_5.

Відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 р. у справі №1-406/11, директор ТОВ «Транс-Термінал 5»ОСОБА_5 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

З наведеного вироку суду вбачається, що ОСОБА_5 фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Транс-Термінал 5»не мав. Можливість фактичного керування підприємством від його імені він надав чоловіку по імені «Олександр». Також, зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрував суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Транс-Термінал 5»з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що згідно пояснень ОСОБА_5 він не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Транс-Термінал 5». Документи та печатки ТОВ «Транс-Термінал 5»у нього ніколи не зберігалися, їх місцезнаходження йому не відомо. Діяльність від імені ТОВ «Транс-Термінал 5»ОСОБА_5 ніколи не вів, договорів з підприємствами не укладав. Після передачі документів «Олександру»ОСОБА_5 податкової звітності ТОВ «Транс-Термінал 5»ніколи не складав, складати нікому не доручав, ніяких податкових декларацій не підписував, так як не має знань в області бухгалтерії та ведення господарської діяльності. Підприємство ТОВ «Транс-Термінал 5»було зареєстровано ним без мети заняття підприємницькою діяльністю.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що зазначені обставини свідчать про те, що у господарських операціях з ТОВ «Транс-Термінал 5»на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності. Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку-продавця.

Доводи позивача, що договір поставки товарів в установленому судовому порядку не було визнано недійсним, тому він є чинним, судами попередніх інстанцій не бралися до уваги, оскільки висновок щодо завищення податкового кредиту контролюючим органом зроблено на підставі того, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 р. у справі №1-406/11 директора ТОВ «Транс-Термінал 5»ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину за фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, суди попередніх інстанцій вважають безпідставними посилання позивача як на доказ, що підтверджує його доводи, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. у справі №2а-1679/11/1270 за адміністративним позовом Ленінської МДПІ у м. Луганську до ТОВ «Транс-Термінал 5»про стягнення податкового боргу, якою, на думку позивача, підтверджується той факт, що ТОВ «Транс-Термінал 5»дійсно вело господарську діяльність, у результаті чого виникли обов'язки зі сплати обов'язкових платежів, оскільки вироком Ленінського районного суду від 10.03.2011 суду встановлено той факт, що сума податкового зобов'язання згідно акта перевірки №738/23-36827435 від 18.10.2010 р. склала 611 982,80 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не зроблені на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи.

Так, доводи податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтуються на суперечливих висновках відповідача, які ґрунтуються на основі вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 р. у справі №1-406/11 та пояснень директора ТОВ «Транс-Термінал 5»ОСОБА_5

Зокрема, податковий орган зазначив, що операції між позивачем та його контрагентами з придбання товарів не носили реальний товарний характер та, відповідно, у позивача не було законних підстав для формування податкового кредиту, оскільки від імені контрагента ТОВ «Транс-Термінал 5»усі видаткові та податкові накладні підписувались ОСОБА_5, який визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченим частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Водночас судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Якщо витребувані судом докази на підтвердження правомірності оскарженого рішення (дій чи бездіяльності) не надані відповідачем-податковим органом, суд не позбавлений права вказати на допущені таким податковим органом порушення процесуальних вимог шляхом постановлення окремої ухвали в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід мати на увазі, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано і вказані обставини судами не досліджувалися.

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини, оскільки вони стосуються лише злочинних дій посадової особи ТОВ «Транс-Термінал 5», а саме ОСОБА_5, та не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс-Термінал 5», і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Також, судам слід звернути увагу на приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи суть викладених норм, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися лише на одному вироку суду та поясненнях особи, яка не є стороною у справі.

Згідно з статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова та ухвала у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Н.А.П.»задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. у справі № 2а-5896/11/1270 скасувати.

Справу № 2а-5896/11/1270 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.