Ухвала суду № 25498308, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року м. Київ К-554/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городецькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 30.09.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

у справі № 5/457-12/55А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар»

до Державної податкової інспекції у Городецькому районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Яблуневий дар») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Городецькому районі Львівської області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Городецькому районі Львівської області) від 05.02.2007 № 0000352300/0, № 0000362300/0.

Постановою Господарського суду Львівської області від 30.09.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009, позов задоволено; визнані нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Яблуневий дар» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006, складено акт № 7/23-32475074 від 27.01.2007, в якому зафіксовані порушення: п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено скоригований валовий дохід за рахунок заниження доходів від приросту балансової вартості запасів на 86 610 грн.; пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за серпень2006 року на 4 541 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.02.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000352300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 36 786 грн., в т.ч.: 24 524 грн. основного платежу та 12 262 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0000362300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 4 541 грн. та застосування фінансової санкції в розмірі 2 271 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як встановлено судами, з підтвердженням матеріалів справи, ТОВ «Яблуневий дар»здійснювались господарські операції із передачі зі складу матеріально-відповідальним особам товарно-матеріальних цінностей для їх використання у господарській діяльності.

Також, згідно висновку судово-економічної експертизи № 2765 від 30.07.2008, в ході проведення дослідження щодо правильності розрахунку показників приросту (убутку) балансової вартості запасів ТОВ «Яблуневий дар»за період з 01.07.2005 по 30.09.2006, висновок податкової перевірки про заниження позивачем податку на прибуток за вказаний період документально не підтверджено.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм правильну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городецькому районі Львівської області відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 30.09.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров