Ухвала суду № 25498300, 18.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2012 р. м. Київ К/9991/82216/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р.

у справі № 2а-6153/09/1770

за позовом Науково-Інноваційного приватного підприємства «Техноцентр»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Науково-Інноваційне приватне підприємство «Техноцентр»(надалі позивач, НІПП «Техноцентр») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (надалі відповідач, ДПІ у м. Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 р. (суддя -Н.В. Друзенко), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.П. Сапіга, судді: Т.В. Онишкевич, Я.С. Попко) позов задоволено повністю: податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне від 16.04.2009 р. №0000932342/1/23-121 та №0000942342/1/23-121 визнано протиправними та скасовано; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені витрати з сплати судового збору у розмір 3,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. та виконання постанови суддів Рівненського міського суду від18.02.2009 р. (справа № 4-345/09) щодо взаєморозрахунків НІПП «Техноцентр»та ПП «Техноцентр»за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2009 р., за результатами якої 05.03.2009 р. складено акт № 224/23-100/25322213 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 500 056,29 грн. та на підставі цієї ж норми зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 55 831,92 грн.; підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, пункту 1.25 статті 1, абз. 1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 2 165 623,75 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.04.2009 р.: № 0000942342/1/23-121, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 245 942,93 грн., у т.ч. 1 497 295,29 грн. -основного платежу та 748 647,64 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; № 0000932342/1/23-121, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 331 247,50 грн., у т.ч. 2 165 623,75 грн. -основного платежу та 2 165 623,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом виявлено господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Агроімпекс-ресурс», які відбувалися на підставі усної домовленості між ними.

Відповідач вважає, що оскільки у вказаного підприємства відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, які приймали б участь у купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та враховуючи порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва щодо «Агроімпекс-ресурс», подактовий орган дійшов висновку, що правочини вчинені між НІПП «Техноцентр»та ПП «Агроімпекс-ресурс»є нікчемними в силу приписів статтей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, перевіркою встановлено, що НІПП «Техноцентр»згідно усної домовленості мало взаємовідносини з ППФ «ТОП-КОМ».

Відповідно до пояснень отриманих ст. о/у з ОВС ОУПМ ДПА в Рівненській області від гр. ОСОБА_5, реєстрація ППФ «ТОП-КОМ»на його ім'я здійснена на прохання ОСОБА_6, і фактично господарської діяльності на ППФ «ТОП-КОМ»ОСОБА_5 не проводив, печаткою не володів, а бухгалтерську та податкову звітність оформляв бухгалтер, який працював у ОСОБА_6

Крім того, Рівненським міським судом винесено вирок відносно гр. ОСОБА_5, яким його визнано винним за статтею 212 Кримінального кодексу України в умисному ухиленні від сплати податків.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що правочини вчинені між НІПП «Техноцентр»та ППФ «ТОП-КОМ»є нікчемними у силу 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що під час розгляду справи встановлено, що згідно видаткових накладних НІПП «Техноцентр»протягом III - IV кварталів 2008 року отримано від ПП «Агроімпекс-ресурс»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 279 159,46 грн. (без податку на додану вартість).

Розрахунки за поставлену продукцію проведено через поточні рахунки банку на суму 334 991,36 грн., у т.ч. 55 831,89 грн. податок на додану вартість.

Вартість отриманих товарів включена позивачем до складу валових витрат. На підставі отриманих від ПП «Агроімпекс-ресурс»податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит.

Крім того, судами встановлено, що на підставі видаткових та податкових накладних НІПП «Техноцентр»отримано товари від ППФ «ТОП-КОМ», вартість яких включено до складу валових витрат на загальну суму 8 191 335,56 грн.

Придбані позивачем у ПП «Агроімпекс-ресурс»та ППФ «ТОП-КОМ»товарно-матеріальні цінності у подальшому були реалізовані, зокрема: TOB ВТП «Волиньагропродукт», TOB «Рівнеекобетон», ПП «Траффік», ППФ «Нетком», TOB «ТД Укренергопостач», TOB «Рембуд», TOB «Синевір», ПП «Гарантія Сервіс», що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

Також, судами встановлено, що відповідно до самостійно поданих НІПП «Техноцентр»податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 2006 по 2008 pоки позивач отримав у 2006 році прибутки у розмірі 15 152,00 грн.; у 2007 році -6 004,00 грн.; за III кв. 2008 року -4 000,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що господарські операції вчинені НІПП «Техноцентр»з ПП «Агроімпекс-ресурс»та ППФ «ТОП-КОМ»мали реальний характер, що і підтверджуються належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Крім того, судами встановлено, що на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних ПП «Агроімпекс-ресурс»та ППФ «ТОП-КОМ»мали статус платників податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі.

Посилання відповідача на безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Агроімпекс-ресурс»та ППФ «ТОП-КОМ»спростовано, долученими до матеріалів справи договорами схову, актами прийому товарно-матеріальних цінностей на збереження та актами відвантаження товарно-матеріальних цінностей зі збереження, за даними яких, придбані позивачем у згаданих контрагентів товари до моменту їх подальшої реалізації зберігалися на складах TOB «Рівнерембуд».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також вважає прав ильенми висновки судів, що доводи ДПІ у м. Рівне про нікчемність правочинів вчинених позивачем з ПП «Агроімпекс-ресурс»є передчасними, оскільки на момент проведення перевірки та під час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, був відсутній, а податковий орган посилався лише на наявність кримінальної справи № 1-608/09, що перебувала на розгляді у Рівненському міському суді, за обвинуваченням групи осіб у вчиненні ряду злочинів у т.ч. по статі 205 Кримінального кодексу України за участю ПП «Агроімпекс-ресурс».

Що стосується вироку Рівненського міського суду від 17.01.2008 р. у справі за №1-249/08, яким визнано винним директора ППФ «ТОП-КОМ»ОСОБА_5 в умисному ухиленні від сплати податків, то обставини, викладені у даному судовому рішенні, жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку НІПП «Техноцентр»та не позбавляло останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, що отриманні від ППФ «ТОП-КОМ».

Більш того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Вказана позиція судів узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем валових доходів, то вони ґрунтується на тому, що під час перевірки бухгалтерського обліку позивача по кредиту рахунка 631 «Розрахунки з постачальниками»станом на 01.01.2008 р. та станом на 30.09.2008 р. по ПП «Стаміна»рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 192 000,00 грн.

Дана заборгованість виникла внаслідок отримання від ПП «Стаміна»товарно-матеріальних цінностей протягом 2006 року - II кварталу 2007 року.

Разом з тим, ПП «Стаміна»було ліквідоване у зв'язку з банкрутством. 11.06.2008 р. державним реєстратором Рівненського міськвиконкому скасувано реєстрацію ПП «Стаміна», 24.06.2008 р. знято з обліку у ДПІ у м. Рівне.

У зв'язку з чим, ДПІ у м. Рівне зробила висновок, що оскільки кредиторська заборгованість позивача перед даним підприємством вже не зможе бути погашеною, то для цілей податкового обліку така заборгованість повинна розглядатися як безповоротна фінансова допомога.

Однак, відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно з абз. 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Господарські операції з ПП «Стаміна»відбулися у квітні 2007 року. Актом перевірки охоплено період діяльності НІПП «Техноцентр»з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що доводи податкового органу про отримання позивачем від ПП «Стаміна»безповоротної фінансової допомоги є передчасним та не узгоджується з положеннями підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у періоді, що перевірявся не сплив строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями НІПП «Техноцентр»перед ПП «Стаміна».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне від 16.04.2009 р. № 0000932342/1/23-121 та № 0000942342/1/23-121.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав та не довів законності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. у справі № 2а-6153/09/1770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв