Ухвала суду № 25498295, 19.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2012 р. м. Київ К-4813/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008

у справі № 9/11-2А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Автопроміндустрія») звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту -відповідач, Луцької ОДПІ) від 28.12.2007 №0000302302/0.

Постановою Господарського суду Волинської області від 06.08.2008 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.12.2007 №0000302302/0. В решті позову відмовлено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень, жовтень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.10.2007 №02549/140/23-4/34148335.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2007 року на 528523,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2007 №0000302302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за 9 місяців 2007 року на 528523,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно з пп. 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. Таке від'ємне значення в позивача виникло в липні 2007 року. У вересні 2007 року позивач заявив до бюджетного відшкодування 1014122,00 грн., однак в попередньому податковому періоді (серпень 2007 року) сплатив постачальникам товарів (послуг) в ціні товарів (послуг) податок на додану вартість в сумі 485599,00 грн., а суми податку на додану вартість по вантажно-митних деклараціях, сплачені в червні та липні 2007 року, не можуть бути включені до суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року, відхилення становить 528523,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дана норма встановлює право платника на отримання бюджетного відшкодування, та встановлює залежність розміру такого відшкодування лише від суми від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми оплати такого податку в складі суми товару постачальникам товарів (робіт, послуг), незалежно від дати формування податкового кредиту в складі такого від'ємного значення.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вимога про зобов'язання Луцької ОДПІ повернути на банківський рахунок ТОВ «Автопроміндустрія»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року та жовтень 2007 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Процедура відшкодування податку на додану вартість встановлено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 №209/72, зокрема, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду, тому вданий час відсутня бездіяльність податкового органу та органу державного казначейства щодо бюджетного відшкодування ТОВ «Автопроміндустрія»податку на додану вартість. Дана позовна вимога не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судом не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко