Ухвала суду № 25498107, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-21303/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 лютого 2009р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010р.

у справі №6/199

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція «Прайси» (надалі -ТОВ «Редакція «Прайси»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Дніпровському районі м.Києва)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2008 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 02.11.2007р. № 0000732380/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 лютого 2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010р., позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 02.11.2007р. №0000732380/0; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Редакція «Прайси»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2007р., про що складений акт від 18.10.2007р. № 4638/23/815-31091124.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено зобов'язання з ПДВ на суму 354804,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732380/0 від 02.11.2007р., яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 532206,00грн. у т.ч.354804,00грн. основного платежу та 177402,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Редакція «Прайси»у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»є друкованим засобом масової інформації рекламного призначення, що підтверджується свідоцтвом Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ №4770 від 27.12.2000р.

Свою господарську діяльність підприємство здійснює шляхом розповсюдження газети споживачам на безоплатній для них основі, передплати через ДП «Преса»та реалізації видання іншим суб'єктами підприємницької діяльності.

Однією з підстав визначення позивачеві зобов'язання податковий орган вказав неправомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем в ціні послуг ДВ «Преса України» та Видавництва «Україна»на загальну суму 343611,00грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що період з 01.04.2005р. по 31.03.2007р. поліграфічні роботи по виготовленню газети «Прайси»на замовлення ТОВ «Редакція «Прайси»здійснювали ДВ «Преса України»та Видавництво «Україна» на підставі укладених договорів. На виконання вказаних договорів щодо виконання поліграфічних робіт, вказаними контрагентами позивача були видані податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Редакція «Прайси»газета «Прайси»позивачем в подальшому використовувалася як в неоподатковуваних операціях, так і в операціях, що оподатковуються на загальних підставах.

Згідно пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Керуючись вказаним положенням Закону позивачем до складу податкового кредиту було включено лише частину сплаченого податку на додану вартість при виготовленні газети, яка відповідає частці використання виготовленої продукції в оподатковуваних операціях.

Згідно податкової звітності позивача в неоподатковуваних операціях ним було використано частину поліграфічної продукції, під час виготовлення якої ТОВ «Редакція «Прайси»було сплачено податок на додану вартість у розмірі 20403,46грн.

Між тим, податковий орган стверджує, що позивачем у податковій звітності не у повній мірі відображено обсяг продукції, використаної в неоподатковуваних операціях, оскільки за висновками акта перевірки газета «Прайси», в повному обсязі була використана у господарських операціях, звільнених від оподаткування.

На підтвердження викладеного відповідач посилається на п.п. 5.1.2. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого від оподаткування звільняються операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

В ході судового розгляду справи було підтверджено правомірність відображення у складі податкового кредиту за податковими накладними, виданими ДВ «Преса України»та Видавництвом «Україна», на частину суми податку на додану вартість, сплаченого контрагентам за виготовлення продукції, що була розповсюдження споживачам на безоплатній для них основі.

Так, матеріали справи свідчать, що у неоподатковуваних операціях (операціях щодо розповсюдження газети споживачам шляхом передплати через ДП «Преса»та шляхом реалізації видання іншим суб'єктами підприємницької діяльності) позивачем було використано поліграфічну продукцію, у зв'язку з виготовленням якої було сплачено податок на додану вартість у розмірі 20403,46грн.

Натомість, твердження відповідача, що в неоподатковуваних операціях позивачем було використано більше поліграфічної продукції, виготовленої ДВ «Преса України»та Видавництвом «Україна»за вказаний період, ніж відображено в податковій звітності ТОВ «Редакція «Прайси», не підтверджено належними доказами.

Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Меф»було надано ТОВ «Редакція «Прайси»послуги на загальну суму 27231,00грн. у т.ч. ПДВ -5446,29грн.

Вказані послуги включали рекламу для вивчення її ефективності, розміщення інформації про вакансії ТОВ «Редакція «Прайси»та виготовлення рекламного щита.

Як на підставу невизнання за позивачем права на податковий кредит у розмірі 5446,29грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «Меф», відповідач посилається на відсутність підтвердження фактичного використання позивачем послуг ТОВ «Меф»у своїй господарській діяльності.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку чи придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що послуги, отримані від ТОВ «Меф»позивачем не використовувалися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 вказаного Закону, а отже, включення до складу податкового кредиту 5446,29грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Меф»є цілком правомірним.

Щодо розбіжностей висновку акту перевірки та аудиторський звіту за наслідками аудиторської перевірки порядку обчислення ТОВ «Редакція «Прайси»податку на додану вартість за період 01.04.2005р. по 31.03.2007р., суди попередніх інстанцій встановили наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача існує розбіжність по вересню 2005р. між даними декларації та даними бухгалтерського обліку (рахунок 64.1.5) на суму 3,55грн. (задекларовано більше на зазначену суму), а по червню 2006р. розбіжність між даними декларації та даними Реєстру отриманих податкових накладних на 1 грн. (задекларовано більше на зазначену суму). Існуючі розбіжності виникли у зв'язку із проведеними округленнями при розрахунках. При чому, дані Реєстрів отриманих податкових накладних за вересень 2005р. та червень 2006р. підтверджують дані декларації по податку на додану вартість щодо задекларованих сум податкових зобов'язань.

Отже, враховуючи викладене, показники Реєстрів отриманих податкових накладних та дані регістрів бухгалтерського обліку за вересень 2005р. і червень 2006р., ТОВ «Редакція «Прайси»у відповідності з п. 4.1 ст.4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові зобов'язання з ПДВ задекларовано в повному обсязі у звітних періодах за вересень 2005р. і червень 2006р. в сумах 131632,00грн. та 127002,00грн. відповідно.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак