Постанова № 25497584, 24.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

24 липня 2012 року 16 год. 30 хв. № 2а-7700/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання частково протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт»(надалі -також «Позивач», «ПАТ «КАП «Укрпродконтракт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (надалі -також «Відповідач», «ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС») про визнання частково протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124 в частині основного платежу на суму 158173,00 грн. та в частині застосування фінансової санкції на суму 21323,5 грн., від 16 травня 2012 року №0001062220/4125 в частині основного платежу на суму 111086,00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій на суму 27771,5 грн., від 16 травня 2012 року №0001082220/4127 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 221783,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на основі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині є протиправними та підлягають частковому скасуванню.

Як зазначила в судовому засіданні представник Позивача, податкове повідомлення-рішення №0001052220/4124, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 199 501,50 грн., у тому числі за основним платежем 178177,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 21324,5 грн. - винесене неправомірно у зв'язку з тим, що податковим органом не враховано, те що в ході проведення перевірки було надано необхідну первинну документацію (акти вчинених робіт, листування між підприємствами, документальні свідоцтва досягнення мети договорів), що підтверджують фактичне надання юридичних послуг контрагентом позивача ТОВ «Ілта».

Щодо неправомірності податкового-повідомлення рішення №0001062220/4125, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 218 747,25 грн., представник Позивача зазначила, що Позивачем дійсно не було подано скаргу на постачальника товарів у зв'язку з не наданням йому податкової накладної, проте на момент перевірки не сплинули строки давності подання скарги на контрагента. Також зазначила, що посилання Відповідача щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента не може бути підставою для не включення до податкового кредиту суми будь-яких витрат, що не підтверджені податковими накладними. Таким чином, Відповідачем неправомірно виключено із складу податкового кредиту суму в розмірі 62500,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 15625,00 грн. Крім того, як зазначив представник Позивача, виключення зі складу суми податкового кредиту пов'язане з непідтвердженням фактичного виконання послуг ТОВ «Ілта», проте зазначене спростовується наявними матеріалами у справі.

Щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0001082220/4127, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 246123,00 грн., представник Позивача зазначила, що Позивачем помилково не враховано прибуток у 2-4 кварталах 2011 року за операцією купівлі-продажу автомобілів лише на суму 16739,12 грн., а не 238552,78 грн., оскільки Відповідачем не враховано при визначенні суми оподатковуваного доходу суми витрат у вигляді собівартості автомобілів, що в майбутньому реалізовувались.

Представник Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби в судових засіданнях проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки Відповідачем було складено Акт від 25 квітня 2012 року № 1514/22-20/05415608, яким встановлено наступні порушення:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», донараховано податку на прибуток у розмірі 178177,00 грн., у тому числі І квартал 2010 року - в сумі 65510,00 грн., ІІ квартал 2010 року - в сумі 1445,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - в сумі 18329,00 грн., І квартал 2011 року - в сумі 92883,00 грн. та на підставі пункту137.1 статті 137 Податкового кодексу України зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартал 2011року в сумі 255031,00 грн.

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, тобто підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 175253 грн., у тому числі по періодам: у червні 2009 року - 68 грн., липні 2009 року -840,00 грн., серпні 2009 року - 840,00 грн., вересні 2009 року - 69106,40 грн., листопаді 2009 року - 2280,00 грн., грудні 2009 року - 35338,08 грн., березні 2010 року - 2410,53 грн., липні 2010 року -1819,63 грн., вересні 2010 року - 32613,00 грн., жовтні 2010 року -27136,67 грн., червні 2011 року -1280,00 грн., липні 2011 року -1520,00 грн., що підлягає до сплати в бюджет (з урахуванням залишку від'ємного значення) у серпні 2009 року - 1748,00 грн., вересні 2009 року -68640,00 грн., листопаді 2009 року - 2746,00 грн., грудні 2009 року -35338,00, березні 2010 року - 2411,00 грн., липні 2010 року - 1820,00 грн., вересні 2010 року -32613,00 грн., жовтні 2010 року - 27137,00 грн., червні 2011 року -12189,00 грн., липні 2011року - 1520,00 грн.

- пункту 246.4 статті 246, пункту 249.6 статті 249 Податкового Кодексу України та встановлено заниження суми податкового зобов'язання по екологічному податку в І-ІV кварталах 2011 року на загальну суму 573,54 грн.;

- пункту 119.2. статті 119 Податкового кодексу України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень за кожне таке порушення.

На підставі вищевказаного Акту перевірки Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124, яким за порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств»на суму 199501,50 грн. (за основним платежем -17877,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -21324,50 грн.);

- від 16 травня 2012 року № 0001062220/4125, яким за порушення вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 218747,25 грн. (за основним платежем -175253,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -43494,25 грн.);

- від 16 травня 2012 року № 0001082220/4127, яким за порушення вимог підпункту 137.1 статті 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІV квартал 2011 року у розмірі 246123,00 грн.

-

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС із Запереченнями на Акт перевірки. Листом від 11 травня 2011 року №3843/10/22-206 ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС у відповідь на Заперечення до Акту перевірки повідомила Позивача про те, що в порушення пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України підприємством не було внесено до складу доходів суму в розмірі 238522,78 грн., таким чином, Відповідачем зменшено суму податкового зобов'язання в податковому повідомленні-рішенні від 16 травня 2012 року № 0001082220/4127 до 238552,78 грн.

Відтак, Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення такими, що в оскаржуваній частині суперечать вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання частково протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124, від 16 травня 2012 року №0001062220/4125, від 16 травня 2012 року № 0001082220/4127 - як рішень суб'єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124 винесено відносно ПАТ «КАП «Укрпродконтракт» за порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», та, в зв'язку з чим, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств»на суму 199501,50 грн. (за основним платежем -17877,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -21324,50 грн.).

Суд акцентує увагу на тому, що вищезазначене податкове-повідомлення-рішення, згідно Акту перевірки винесене Відповідачем внаслідок:

1) неправомірного віднесення до складу валових витрат витрати на маркетинг (у розмірі 24158,20 грн.), здійснених СПД фізичною особою ОСОБА_5., оскільки дані послуги не були використанні у власній господарській діяльності Позивача;

2) не надання первинних бухгалтерських та інших документів щодо фінансово-господарських відносин Позивача з СПД ОСОБА_6, суму витрат по взаємовідносинам з яким Позивачем віднесено до складу валових витрат у розмірі 41000,00 грн.;

3) протиправного віднесення до складу валових витрат сум по взаємовідносинах з ТОВ «Іманта» на загальну суму 25645,00 грн., оскільки роботи, які були виконанні останнім, не є об'єктом права власності Позивача;

4) не підтвердження Позивачем витрат по юридичним послугам, які здійснювало ТОВ «Ілта»на загальну суму 291516,66 грн.

5) виявлення відхилень у декларуванні податкових зобов'язань Позивачем.

Оскаржуючи в частині вищезазначене податкове повідомлення-рішення Позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо непідтвердження документально юридичних послуг та наявності відхилень при декларуванні сум податкових зобов'язань.

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - також «Закон»).

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону).

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Види витрат, які не включаються до валових, визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону.

Так, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відтак, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає в намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього -відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Так, Судом встановлено, що між ПАТ КАП «Укрпродконтракт»укладено:

- Договір про надання юридичних послуг від 21 січня 2010 року №1-010-10/3, згідно якого Виконавець (ТОВ «Ілта») у встановленому законом порядку, за плату надає Замовнику (ПАТ КТП «Укрпродконтракт») юридичні послуги та представляє інтереси Замовника, перелік яких зазначено в договорі.

- Договір про надання юридичних послуг від 2 листопада 2009 року №1-336-09/3, згідно якого замовник (ПАТ КТП «Укрпродконтракт») у порядку та умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець (ТОВ «Ілта») бере на себе зобов'язання надати замовникові юридичні послуги визначені у договорі з метою юридичного супроводу процедури отримання свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості.

Листом від 29 жовтня 2010 року в підтвердження здійснення операцій ТОВ «Ілта»повідомило Позивача, що Виконавцем було здійснено такі послуги:

- підготовча робота, проекти документів, організація та супроводження проведення загальних зборів товариства, які відбулись 27 травня 2010 року;

- реєстрація нової редакції статуту;

- документальне оформлення додаткової емісії акцій Товариства, депонування глобального сертифікату;

- проведення робіт по документальному оформленню де матеріалізації актів;

- представництво в ДКЦПРФ з питань дематеріалізації акцій ;

- припинення дії договору з реєстраторами цінних паперів, оформлення документів, пов'язаних з таким припиненням;

- проект договору та документальне оформлення відносин з депозитарієм, який обслуговуватиме випуск акцій, щодо якого прийнято рішення про дематеріалізацію Приватного підприємства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»;

- проект договору та документальне оформлення зі зберігачем цінних паперів, у якого товариство відкриває рахунки в цінних паперах власникам акцій Товариства - Закрите акціонерне товариство Інвестиційна компанія «ІТТ-Інвест»;

- роз'яснювальна робота з акціонерами товариства з питань додаткової емісії акцій Товариства та питань їх дематеріалізації, супроводження процесу відкриття рахунків у цінних паперах акціонерам товариства;

- підготовка процедури розірвання господарських відносин із ТОВ «Ліндстрем», проведення переговорів, підготовка правовстановлюючих документів;

- ведення справи по претензії громадянки ОСОБА_3: підготовка відповідей на претензії, підготовка документації до Управління по захисту прав споживачів Держспоживстандарту України, скарга до Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, забезпечення присутності юриста при проведенні перевірки;

- юридичний аналіз звернення громадянки ОСОБА_4, підготовка відповіді.

Актом прийому-передачі від 29 жовтня 2010 року (том 1, а.с.125) підтверджується факт виконання послуг зазначених у листі.

Крім того, штатним розкладом (том 2, а.с. 134) підтверджується, що на час здійснення фінансово-господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Ілта»у ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»юристи в штаті не числились.

Факт реального виконання послуг ТОВ «Ілта»з метою подальшого використання у господарській діяльності ПАТ «КАП «Укрпродукт»підтверджується також, зокрема:

- протоколом рішення про дематеріалізацію акцій від 27 травня 2010 року, оформлення та належне правове регулювання якого потребує певних юридичних знань та, яке приймалось за участю юриста ТОВ «Ілта», про що свідчить відповідний підпис на зворотньому боці протоколу;

- свідоцтвами про реєстрацію випуску акцій №13/10/1/10 та №802/10/1/10, які підтверджують факт випуску акцій ПАТ «КАП «Укрпродукт»на суму 18143026,00 грн. кожен, що, в свою чергу, потребувало здійснення юридичних дій для втілення мети Позивача, яка полягала у емісії акцій;

- протоколом засідання правління ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»від 21 травня 2010 року №3;

- протоколом засідання правління ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»від 21 травня 2010 року №3;

- протоколом чергових загальних зборів акціонерів ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»від 27 травня 2010 року №27-05/2010-1;

- звітом про результати розміщення акцій протоколом засідання правління ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»;

- договором купівлі-продажу цінних паперів від 31 березня 2010 року №02/03;

- договором купівлі-продажу цінних паперів від 30 березня 2010 року №01/03;

- договором про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу №95, укладенм між Позивачем та ТОВ «Ліндестрем», розірвання якого також потребує необхідного правового втручання та кваліфікованого юридичного супроводу;

- свідоцтвом, що посвідчує право власності на нежилий будинок від 10 лютого 2010 року (том.1, а.с132).

Так, Судом встановлено, що під час надання юридичних послуг між Позивачем та ТОВ «Ілта» консультування та здійснення юридичних послуг відбувалось також і шляхом листування в електронній формі, що підтверджується наявними у справі документами (том 2, а.с.197-208).

Суд акцентує увагу на тому, що всі документи, надані для дослідження в судовому засіданні по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Ілта», містять обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", та підтверджують фактичне здійснення господарської операції, що і не заперечується представником Відповідача.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року встановлено, що адміністративні витрати включають і, зокрема, професійні послуги (юридичні, аудиторські тощо).

Як встановлено Судом, послуги, передбачені договорами про надання юридичних послуг, які були укладені між Позивачем та ТОВ «Ілта», відповідають звичайним економічним цілям господарювання та пов'язані з господарською діяльністю Позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до пункту 1.32 статті 32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», правилами ведення податкового обліку, до яких належать Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну № 88 від 24 травня 1995 року, не містить вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю. Дані нормативні акти лише вказують на необхідність наявності первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для забезпечення своєї господарської діяльності юридичні особи вправі укладати договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права й обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України). Тобто, результат послуг може й не мати матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Таким чином, Суд дійшов висновку про те, що під час перевірки податковий орган дійшов невірного висновку щодо документального непідтвердження використання у власній господарській діяльності юридичних послуг, здійснених ТОВ «Ілта».

Крім того, представником Відповідача не наведено будь-яких об'єктивних доводів, які б спростували реальність таких послуг та, зважаючи на те, що надання юридичних послуг, відповідно до статуту ТОВ «Ілта», є предметом діяльності останнього (том.1, а.с. 94), то відносини між Позивачем та його контрагентом відповідають звичайній меті ділових відносин та звичайним цілям господарської діяльності, що спрямовані на отримання прибутку.

Сума податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124, що оскаржується Позивачем, також складається із суми, яка, за твердженням представника Відповідача, виникла внаслідок невідповідного відображення в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств сум податкового зобов'язання. Під час розгляду справи Судом встановлено наступне.

В основних деклараціях з податку на прибуток за звітний період «І квартал 2010 року»від 27 травня 2010 року №9001948665, за звітний період «перше півріччя 2010 року»від 29 серпня 2010 року № 90003597605, звітний період «три квартали 2010 року» від 5 листопада 2010 року №9004807350, звітний період «рік»від 9 лютого 2011 року №90068907 Позивачем не відображено від'ємне значення об'єкту оподаткування.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(на момент розгляду справи втратив чинність) було передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, оскільки Позивачем було виявлено факт невідображення в податкових деклараціях податкових зобов'язань та результатів фінансово-господарської діяльності за звітні періоди, до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (правонаступник Відповідача) подано уточнюючі декларації за звітний періоди, з урахуванням яких об'єкт оподаткування за 1 квартал 2010 року - від'ємний та становить 794081,00 грн., за півріччя 2010 року об'єкт оподаткування від'ємний - 875536,00 грн., за 3 квартали об'єкт оподаткування, як і попередніх періодів - від'ємний і становить - 872871,00 грн. Позивачем до податкового органу 22 лютого 2012 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Так, у звітній декларації «рік»було відображено валовий доход у сумі 41226417,00 грн., валові витрати - 40320271,00 грн., сума амортизаційних витрат - 901146 грн., уточнюючим розрахунком за звітний період від 22 лютого 2011 року збільшено валові витрати за 4 квартал 2010 року на 2047264,00 грн. та збільшено валовий доход на 2047264,00 грн. Таким чином, у результаті проведених уточнень, валові доходи за 2010 рік становлять 43071600,00 грн., валові витрати -43419809,00 грн., сума амортизаційних відрахувань -901146,00 грн. Зважаючи на вищезазначене, об'єкт оподаткування за 2010 рік від'ємний та становить -1249355,00 грн. Згідно звітної декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, об'єкт оподаткування за 2009 рік від'ємний та становить 20% - 900551,00 грн., 80% - 900551,00 грн. Враховуючи проведенні розрахунки у 2010 року, в Позивача утворились збитки в розмірі 1924768,00 грн., які й відображені в декларації за звітний період «рік». Як встановлено Судом, в Акті перевірки дані з уточнюючого розрахунку від 5 травня не розподілені по періодах їх формування.

Представником Відповідача доводи Позивача щодо правильність розрахунків та правильність відображення результатів фінансово-господарської діяльності не спростоване, реальність господарської діяльності та відображення в деклараціях відповідних фінансово-господарських результатів ПАТ «КАП «Укрпродконтракт» представником Відповідача під сумнів не ставилось.

Враховуючи вищезазначене, Суд приходить висновку, що доводи Позивача є обґрунтованими, а тому вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124 в частині основного платежу на суму 158173,00 грн. та в частині застосування фінансової санкції на суму 21323,5 грн. підлягають задоволенню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2012 року № 0001062220/4125 в частині основного платежу на суму 111086,00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій на суму 27771,5 грн., яким за порушення вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 218747,25 грн. (за основним платежем -175253,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -43494,25 грн.)

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням в частині донарахованих сум податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Рембудшлях»та ТОВ «Ілта».

Так, згідно Акту, при перевірці відображених у рядку 16 декларації з податку на додану вартість «коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» показників в декларації з податку на додану вартість за звітний період «вересень 2009 року»Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 62500 грн. по податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Рембудшлях», податкового кредиту визначеного в податкових накладних від 26 січня 2007 року №493, від 19 лютого 2007 року №495, від 27 лютого 2007 року №496, від 19 березня 2007 року №497. Як зазначено в Акті, Позивачем не вчинено дій, передбачених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим до податкового кредиту не включено сум по податкових накладних від 26 січня 2007 року №493, від 19 лютого 2007 року №495, від 27 лютого 2007 року №496, від 19 березня 2007 року №497.

Зважаючи на вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) було визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»( надалі також -«Закон»).

Відповідно до пункту 7.4.1 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (абзац 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно Акту перевірки при перевірці відображених в рядку 16 декларації з податку на додану вартість «коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» показників в декларації з Податку на додану вартість за звітний період «вересень 2009 року»Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 62500 грн. по податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Рембудшлях» від 26 січня 2007 року №493, від 19 лютого 2007 року №495, від 27 лютого 2007 року №496, від 19 березня 2007 року №497.

Абзацом 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що в разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, зі змісту вищенаведеного випливає, що Закон не ставив перед платником податку обов'язку подавати заяву зі скаргою в разі ненадання податкової накладної постачальником, яка надає право на отримання податкового кредиту. Крім того, статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено строки давності, які становлять 1095 днів. Як свідчать обставини справи, податкові накладні отримано ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»і воно не скористалось цим правом у зв'язку з тим, що було отримано від ТОВ «Редбудмонтаж»податкові накладні, які відповідно до Закону «Про податок на додану вартість»є підставою віднесення сум до податкового кредиту. Посилання представника Відповідача, щодо неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента Позивача критично оцінюються Судом, оскільки чинним законодавством України, зокрема статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобов'язання внаслідок порушень, виявлених під час фінансово-господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ «Ілта», Суд повторно звертає увагу на те, що порядок сплати та нарахування податку на додану вартість у період виникнення спірних взаємовідносин регулювалось статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та статтею 198 Податкового кодексу України (у відповідний період) .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у включаючи інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається в продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено ідентичне регулювання порядку, підстав та права отримання податкового кредиту, яке Судом попередньо вже проаналізовано.

Зі змісту норм Податкового Кодексу та Закону випливає, що ними визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність податкових накладних, не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій тобто нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість, тобто відсутність податкової правосуб'єктності продавця.

В матеріалах справи містяться податкові накладні, які надавались до перевірки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС (том 1 а.с.52, 162,163), до змісту та оформлення яких не ставилось будь-яких зауважень.

Щодо факту не пов'язаності господарських операцій, здійснених ТОВ «Ілта»з господарською діяльністю Позивача, то ця обставина досліджувалася Судом при аналізі правомірності включення Відповідачем сум податкового зобов'язання по сплаті податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124.

Під час перевірки Відповідачем не встановлено як і представником Відповідача під час судового розгляду не зазначено жодних фактів, які б свідчили про фіктивність операцій, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видачі їх особою, яка не є платником податку на додану вартість, тобто відсутність податкової правосуб'єктності у ТОВ «Ілта».

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2012 року №0001082220/4127, яким за порушення вимог підпункту 137.1 статті 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІV квартал 2011 року в розмірі 238552,78 грн., та яке Позивач оскаржує в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 221783,66 грн. слід зазначити наступне.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що дане порушення вчинене Позивачем внаслідок невключення до складу доходів в 2011 році суми, отриманої внаслідок продажу автомобілів.

Згідно посилань Позивача, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток податковим органом не враховано суму собівартості товару, який у майбутньому реалізовувався.

Так, Суд акцентує увагу на тому, що порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, згідно якого прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Крім того, пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу визначено: витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, згідно акту прийому-передачі від 30 червня 2011 року №111407, Позивачем було продано легковий автомобіль вартістю 106905,84 грн., в тому числі ПДВ -17817,64 грн., згідно акту прийому-передачі від 13 жовтня 2010 року Позивачем у власність іншій особі було передано автомобіль вартістю 190012,06 грн., в тому числі ПДВ - 31668,68 грн. Вищенаведене підтверджується матеріалами, що містяться у справі (том.1, а.с. 168-198)

Згідно довідки від 3 травня 2012 року (том 1, а.с.134) та актів прийому-передачі (том 1, а.с.135-136) собівартість автомобілів становить 230692,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та наявні у справі матеріали, Суд приходить висновку, що доводи Позивача про неправомірність віднесення до об'єкту оподаткування суми, без врахування собівартості проданих автомобілів Відповідачем, оскільки при нарахуванні суми податкового зобов'язання не враховано статті 134 та 138 Податкового кодексу України.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС у спірних правовідносинах базуються на невірному трактуванні норм податкового законодавства та не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин.

Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано будь-яких обґрунтованих доказів, які б спростували доводи Позивача.

У даній адміністративній справі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки висновки.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали адміністративної справи та проаналізувавши вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки Відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124 в частині основного платежу на суму 158173,00 грн. та в частині застосування фінансової санкції на суму 21323,5 грн., від 16 травня №0001062220/4125 в частині основного платежу на суму 111086,00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій на суму 27771,5 грн., від 16 травня 2012 року №0001082220/4127 у частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 221783,66 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, Суд повторно акцентує увагу на тому, що Відповідачем не виконано обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині скасування якої вимагав Позивач, як цього вимагає Кодекс адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2012 року № 0001052220/4124, винесене щодо ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»в частині основного платежу на суму 158173,00 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят шість гривень, 00 коп.) та в частині застосування фінансової санкції на суму 21323,5 грн. (двадцять одна тисяча триста двадцять три гривні 50 коп.).

3. Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2012 року № 0001062220/4125, винесене щодо ПАТ «КАП «Укрпродконтракт» в частині основного платежу на суму 111086,00 грн. (сто одинадцять тисяч вісімдесят шість гривень 00 коп.) та в частині застосування штрафних санкцій на суму 27771,5 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят одна гривня 50 коп.).

4. Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2012 року № 0001082220/4127 винесене щодо ПАТ «КАП «Укрпродконтракт»в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 221783,66 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська