Постанова № 25496729, 25.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1751/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Ріпкинського районного центру зайнятості до Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 1024,57 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ріпкинський районний центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про стягнення суми коштів, витрачених на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1, одержаної за період з 05.08.2011 року по 04.10.2011 року, під час перебування її на обліку в Ріпкінському районному центрі зайнятості в якості безробітного. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1, як випускник вищого навчального закладу, що навчалася за державним замовленням, звернулась до позивача з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у зв'язку з тим, що пред'явивши направлення на роботу №160, видане Чернігівським державним інститутом права, соціальних технологій та праці, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у працевлаштуванні. Наказом №НТ 110805 від 05.08.2011 року Ріпкинським районним центром зайнятості прийнято рішення про надання вказаній особі статусу безробітного та в період з 05.08.2011 року по 04.10.2011 року ОСОБА_1 виплачена допомога по безробіттю в сумі 1024,57 грн., яка відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»має бути повернута Головним управлінням праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача до судового засідання з'явився, надав суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, оскільки між Головним управлінням праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації та Чернігівським державним інститутом права, соціальних технологій та праці не було укладено жодної угоди, відповідно до якої б відповідач зобов'язувався працевлаштувати ОСОБА_1 після закінчення нею вищого навчального закладу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

27.06.2011 року, Чернігівським державним інститутом права, соціальних технологій та праці ОСОБА_1, яка навчалась за державним замовленням та закінчила зазначений інститут за спеціальністю «Соціальна робота»видано направлення на роботу №160 (а.с. 7), відповідно до якого вона направлена в розпорядження Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації згідно з карткою працевлаштування -листа Міністерства праці України від 22.02.2011 року №1868/0/14-11/09.

На підставі вищевказаного направлення ОСОБА_1 звернулась до Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації з метою працевлаштування.

Листом від 15.07.2011 року №4626 відповідач повідомив Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, що на виконання п. 7 Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»в районних управліннях праці та соціального захисту населення призупинено заповнення вакантних посад, у зв'язку з опрацюванням Кабінетом Міністрів України питань оптимізації механізму реалізації державної політики на місцевому рівні, у зв'язку з чим відсутня можливість працевлаштування випускниці ОСОБА_1 та додатково повідомлено, що після завершення процедури та при наявності вакантних посад існує можливість розгляду питання щодо працевлаштування випускника.

25.08.2011 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання їй статусу безробітного до вирішення питання щодо її працевлаштування з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до ЗУ «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказом Ріпкинського районного центру зайнятості від 05.08.2011 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю в розмірі, встановленому законодавством протягом 180 календарних днів з 05.08.2011 року по 31.01.2012 року.

11.10.2011 року, відповідно до наказу Ріпкинського районного центру зайнятості, з 04.10.2011 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято останню з обліку, у зв'язку з працевлаштуванням безробітного та перераховано виплати.

Згідно довідки №256206121101 від 06.12.2011 року, виданої ОСОБА_1, сума коштів, виплачених безробітному склала 1024,57 грн. (а.с.11).

05.12.2011 року Ріпкинський районний центр зайнятості направив відповідачу претензію №882, відповідно до якої запропонував останньому в добровільному порядку протягом 20-ти днів з дня отримання претензії перерахувати кошти, витрачені службою зайнятості на ОСОБА_1 в сумі 1024,57 грн.

Листом від 27.12.2011 року №8348 Головним управлінням праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації надано відповідь на претензію, з якої вбачається, що жодної угоди - зобов'язання між відповідачем та Чернігівським державним інститутом права, соціальних технологій та праці, відповідно до якої Головне управління праці та соціального захисту населення ООДА зобов'язувалось працевлаштувати ОСОБА_1 після закінчення вищого навчального закладу, не укладалось. Також, відповідачем зазначено, що на протязі всього часу з 15.07.2011 року жодних звернень з боку ОСОБА_1 до відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. Законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до п. 3-5 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N 266 "Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням". Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, враховуючи інтереси замовника, доводять державне замовлення до підпорядкованих їм вищих навчальних закладів.

Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1.

За рік до закінчення навчання міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України, укладають контракти з виконавцями державного замовлення (далі - державні замовники) відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення (далі - виконавці державного замовлення), перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускнику (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Замовники несуть відповідальність за достовірність поданої інформації про потребу у фахівцях.

Статтею 56 Закону України «Про вищу освіту»визначено, що випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Пунктами 18-19 зазначеного Порядку передбачено, що керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника (додаток N 2) у двох примірниках на кожну особу. Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий надсилається замовникові.

Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним переліку місць працевлаштування випускників.

Вручення випускникові диплома про закінчення вищого навчального закладу, направлення на роботу (додаток N 3) та видача належних йому коштів, які перераховані до вищого навчального закладу замовником, здійснюється протягом семи днів після закінчення ним вищого навчального закладу. Оформлене замовником або вищим навчальним закладом (за домовленістю із замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

Судом встановлено, що картки - працевлаштування від Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці для підтвердження достовірності надісланого Міністерством праці України переліку місць працевлаштування випускників до Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації не надходило.

Також позивачем не надано до суду угоди, укладеної між відповідачем, керівником Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці та випускником - ОСОБА_1

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що недотримання Чернігівським державним інститутом права, соціальних технологій та праці процедури працевлаштування випускника стало підставою звернення ОСОБА_3 до Ріпкинського районного центру зайнятості як такої, що шукає роботу, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів, витрачених на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1, одержаної за період з 05.08.2011 року по 04.10.2011 року, під час перебування її на обліку в Ріпкінському районному центрі зайнятості в якості безробітного в сумі 1024,57 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Ріпкинського районного центру зайнятості до Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 1024,57 грн. - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 25 липня 2012 року

Суддя П.П.Марин

.